"Слышу голос из прекрасного далёко,
Голос утренний в серебряной росе,
Слышу голос, и манящая дорога
Кружит голову, как в детстве карусель.

Прекрасное далёко, не будь ко мне жестоко,
Не будь ко мне жестоко, жестоко не будь.
От чистого истока в прекрасное далёко,
В прекрасное далёко я начинаю путь.

Слышу голос из прекрасного далёко,
Он зовёт меня в чудесные края,
Слышу голос, голос спрашивает строго:
А сегодня что для завтра сделал я?

Я клянусь, что стану чище и добрее,
И в беде не брошу друга никогда,
Слышу голос, и спешу на зов скорее
по дороге, на которой нет следа."

Слова Ю.Энтина, музика Е. Крылатова

Чую голос ненасупленого звідти,
він ранковий, у сріблястій він росі.
Навіть подих перехоплює посміти,
як на гойдалці, довіритись красі.

Моє прекрасне звідти, поводься несердито,
поводься несердито, жорстоким не будь.
Від чистого джерельця в моє прекрасне звідти,
в моє прекрасне звідти роки мене ведуть.

Чую голос ненасупленого звідти.
Кличе він мене у мальовничий край.
Чую голос: він суворо йме узріти,
що для завтра уже зараз буде хай.

Присягаюсь буть чистішим і добрішим,
щоб і друзів у біді я не підвів.
Чую голос, отже кваплюся скоріше
битим шляхом, що не знатиме слідів.


17.10.2014