ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.18
14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.
Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.
Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять
2026.06.18
12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.
Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.
Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
2026.06.18
11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
2026.06.18
10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
2026.06.18
08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
2026.06.18
03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
2026.06.17
22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
2026.06.17
21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
2026.06.17
20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
2026.06.17
13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
2026.06.17
12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
2026.06.17
09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
2026.06.17
09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
2026.06.17
07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
2026.06.17
04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
2026.06.17
01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Дівчина і юнак. Притча (маленька поема)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дівчина і юнак. Притча (маленька поема)
ДІВЧИНА І ЮНАК. ПРИТЧА. ( МАЛЕНЬКА ПОЕМА )
Оазою дівчина вийшла по воду,
Прекрасна, мов гурія в райськім саду,
Собою втішаючись, гарна на вроду...
Та хлопець зустрівся їй, як на біду...
За нею іде, все собі поглядає,
То вірші чита, то співає пісні...
Поставила дівчина глек, і питає-
Ти хто? Що ти хочеш сказати мені?
Я, каже хлопчина до неї з любов"ю-
Поет та цінитель твоєї краси,
В коханні знавець, і піду за тобою,
Тебе не зречуся, чого не даси!
Отак він їй ніжно, шербету солодше,
Наспівував пісню кохання свого...
Замислено звузились дівчини очі...
Вона усміхнулась. Спитала його-
Чарівний юначе! Ти не помилився?
Іду за водою ж-бо я не одна.
Сестри ти моєї ще не роздивився.
Поглянь- он за нами прямує вона!
У неї тендітніша шкіра, ніж в мене,
Зі станом ніхто не зрівниться її.
І очі у неї- оази зелені,
Ясніш від смарагду. Куди там мої!...
Замислився хлопець. На місці лишився.
Вона собі далі із глеком пішла.
І- мало не впав, як ото роздивився-
Назустріч старезна бабуся пройшла...
Оговтався хлопець. Красуню нагнавши,
Питає- навіщо ж збрехала вона?
Вона усміхнулась чарівно, і, ставши,
До нього промовила- От дивина...
Поете! Як кажеш, пізнав у коханні
Всіх тонкощів, знань, і сказав ти мені,
Що любиш мене, що від ночі до рання
Для мене лиш будеш співати пісні.
Ти ж тільки-но клявся моїм залишитись.
То як же ти зміг, коли клятва дана,
Залишить мене, та піти подивитись
На іншу, чи краща за мене вона?!
.......... ........... ........... ...........
Прадавнє піски замітають пустелі...
Ми мудрість розкопуєм серед пісків,
І радо пізнАєм журливі й веселі
Прадавнього сходу надбання віків.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496956
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
автор: Сокольник
Оазою дівчина вийшла по воду,
Прекрасна, мов гурія в райськім саду,
Собою втішаючись, гарна на вроду...
Та хлопець зустрівся їй, як на біду...
За нею іде, все собі поглядає,
То вірші чита, то співає пісні...
Поставила дівчина глек, і питає-
Ти хто? Що ти хочеш сказати мені?
Я, каже хлопчина до неї з любов"ю-
Поет та цінитель твоєї краси,
В коханні знавець, і піду за тобою,
Тебе не зречуся, чого не даси!
Отак він їй ніжно, шербету солодше,
Наспівував пісню кохання свого...
Замислено звузились дівчини очі...
Вона усміхнулась. Спитала його-
Чарівний юначе! Ти не помилився?
Іду за водою ж-бо я не одна.
Сестри ти моєї ще не роздивився.
Поглянь- он за нами прямує вона!
У неї тендітніша шкіра, ніж в мене,
Зі станом ніхто не зрівниться її.
І очі у неї- оази зелені,
Ясніш від смарагду. Куди там мої!...
Замислився хлопець. На місці лишився.
Вона собі далі із глеком пішла.
І- мало не впав, як ото роздивився-
Назустріч старезна бабуся пройшла...
Оговтався хлопець. Красуню нагнавши,
Питає- навіщо ж збрехала вона?
Вона усміхнулась чарівно, і, ставши,
До нього промовила- От дивина...
Поете! Як кажеш, пізнав у коханні
Всіх тонкощів, знань, і сказав ти мені,
Що любиш мене, що від ночі до рання
Для мене лиш будеш співати пісні.
Ти ж тільки-но клявся моїм залишитись.
То як же ти зміг, коли клятва дана,
Залишить мене, та піти подивитись
На іншу, чи краща за мене вона?!
.......... ........... ........... ...........
Прадавнє піски замітають пустелі...
Ми мудрість розкопуєм серед пісків,
І радо пізнАєм журливі й веселі
Прадавнього сходу надбання віків.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496956
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
автор: Сокольник
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1309 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1309 seconds