ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в підсумку.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорідне
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
2025.12.12
19:50
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
2025.12.12
14:44
Є чуття у моєму серці
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
2025.12.12
14:03
У мене на грудях ти стогнеш, і довго,
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
2025.12.12
12:51
Марія Лавренюк. Улиянка. Роман. —Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2024. —216 с.
Чи не кожен автор рецензії замислюється над тим, чому не оминув увагою твір того чи іншого письменника, що підштовхнуло його до роздумів про прочитане і, власне, якими б
2025.12.12
07:59
ця Присутність незримо гріє
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
2025.12.12
07:34
Дзвінок бентежний тишу зранив —
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
2025.12.12
06:55
Заспаний ранок туманиться
Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчувається
І шелестіння трави.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчувається
І шелестіння трави.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Дівчина і юнак. Притча (маленька поема)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дівчина і юнак. Притча (маленька поема)
ДІВЧИНА І ЮНАК. ПРИТЧА. ( МАЛЕНЬКА ПОЕМА )
Оазою дівчина вийшла по воду,
Прекрасна, мов гурія в райськім саду,
Собою втішаючись, гарна на вроду...
Та хлопець зустрівся їй, як на біду...
За нею іде, все собі поглядає,
То вірші чита, то співає пісні...
Поставила дівчина глек, і питає-
Ти хто? Що ти хочеш сказати мені?
Я, каже хлопчина до неї з любов"ю-
Поет та цінитель твоєї краси,
В коханні знавець, і піду за тобою,
Тебе не зречуся, чого не даси!
Отак він їй ніжно, шербету солодше,
Наспівував пісню кохання свого...
Замислено звузились дівчини очі...
Вона усміхнулась. Спитала його-
Чарівний юначе! Ти не помилився?
Іду за водою ж-бо я не одна.
Сестри ти моєї ще не роздивився.
Поглянь- он за нами прямує вона!
У неї тендітніша шкіра, ніж в мене,
Зі станом ніхто не зрівниться її.
І очі у неї- оази зелені,
Ясніш від смарагду. Куди там мої!...
Замислився хлопець. На місці лишився.
Вона собі далі із глеком пішла.
І- мало не впав, як ото роздивився-
Назустріч старезна бабуся пройшла...
Оговтався хлопець. Красуню нагнавши,
Питає- навіщо ж збрехала вона?
Вона усміхнулась чарівно, і, ставши,
До нього промовила- От дивина...
Поете! Як кажеш, пізнав у коханні
Всіх тонкощів, знань, і сказав ти мені,
Що любиш мене, що від ночі до рання
Для мене лиш будеш співати пісні.
Ти ж тільки-но клявся моїм залишитись.
То як же ти зміг, коли клятва дана,
Залишить мене, та піти подивитись
На іншу, чи краща за мене вона?!
.......... ........... ........... ...........
Прадавнє піски замітають пустелі...
Ми мудрість розкопуєм серед пісків,
І радо пізнАєм журливі й веселі
Прадавнього сходу надбання віків.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496956
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
автор: Сокольник
Оазою дівчина вийшла по воду,
Прекрасна, мов гурія в райськім саду,
Собою втішаючись, гарна на вроду...
Та хлопець зустрівся їй, як на біду...
За нею іде, все собі поглядає,
То вірші чита, то співає пісні...
Поставила дівчина глек, і питає-
Ти хто? Що ти хочеш сказати мені?
Я, каже хлопчина до неї з любов"ю-
Поет та цінитель твоєї краси,
В коханні знавець, і піду за тобою,
Тебе не зречуся, чого не даси!
Отак він їй ніжно, шербету солодше,
Наспівував пісню кохання свого...
Замислено звузились дівчини очі...
Вона усміхнулась. Спитала його-
Чарівний юначе! Ти не помилився?
Іду за водою ж-бо я не одна.
Сестри ти моєї ще не роздивився.
Поглянь- он за нами прямує вона!
У неї тендітніша шкіра, ніж в мене,
Зі станом ніхто не зрівниться її.
І очі у неї- оази зелені,
Ясніш від смарагду. Куди там мої!...
Замислився хлопець. На місці лишився.
Вона собі далі із глеком пішла.
І- мало не впав, як ото роздивився-
Назустріч старезна бабуся пройшла...
Оговтався хлопець. Красуню нагнавши,
Питає- навіщо ж збрехала вона?
Вона усміхнулась чарівно, і, ставши,
До нього промовила- От дивина...
Поете! Як кажеш, пізнав у коханні
Всіх тонкощів, знань, і сказав ти мені,
Що любиш мене, що від ночі до рання
Для мене лиш будеш співати пісні.
Ти ж тільки-но клявся моїм залишитись.
То як же ти зміг, коли клятва дана,
Залишить мене, та піти подивитись
На іншу, чи краща за мене вона?!
.......... ........... ........... ...........
Прадавнє піски замітають пустелі...
Ми мудрість розкопуєм серед пісків,
І радо пізнАєм журливі й веселі
Прадавнього сходу надбання віків.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496956
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
автор: Сокольник
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1424 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1424 seconds