ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Дівчина і юнак. Притча (маленька поема)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дівчина і юнак. Притча (маленька поема)
ДІВЧИНА І ЮНАК. ПРИТЧА. ( МАЛЕНЬКА ПОЕМА )
Оазою дівчина вийшла по воду,
Прекрасна, мов гурія в райськім саду,
Собою втішаючись, гарна на вроду...
Та хлопець зустрівся їй, як на біду...
За нею іде, все собі поглядає,
То вірші чита, то співає пісні...
Поставила дівчина глек, і питає-
Ти хто? Що ти хочеш сказати мені?
Я, каже хлопчина до неї з любов"ю-
Поет та цінитель твоєї краси,
В коханні знавець, і піду за тобою,
Тебе не зречуся, чого не даси!
Отак він їй ніжно, шербету солодше,
Наспівував пісню кохання свого...
Замислено звузились дівчини очі...
Вона усміхнулась. Спитала його-
Чарівний юначе! Ти не помилився?
Іду за водою ж-бо я не одна.
Сестри ти моєї ще не роздивився.
Поглянь- он за нами прямує вона!
У неї тендітніша шкіра, ніж в мене,
Зі станом ніхто не зрівниться її.
І очі у неї- оази зелені,
Ясніш від смарагду. Куди там мої!...
Замислився хлопець. На місці лишився.
Вона собі далі із глеком пішла.
І- мало не впав, як ото роздивився-
Назустріч старезна бабуся пройшла...
Оговтався хлопець. Красуню нагнавши,
Питає- навіщо ж збрехала вона?
Вона усміхнулась чарівно, і, ставши,
До нього промовила- От дивина...
Поете! Як кажеш, пізнав у коханні
Всіх тонкощів, знань, і сказав ти мені,
Що любиш мене, що від ночі до рання
Для мене лиш будеш співати пісні.
Ти ж тільки-но клявся моїм залишитись.
То як же ти зміг, коли клятва дана,
Залишить мене, та піти подивитись
На іншу, чи краща за мене вона?!
.......... ........... ........... ...........
Прадавнє піски замітають пустелі...
Ми мудрість розкопуєм серед пісків,
І радо пізнАєм журливі й веселі
Прадавнього сходу надбання віків.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496956
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
автор: Сокольник
Оазою дівчина вийшла по воду,
Прекрасна, мов гурія в райськім саду,
Собою втішаючись, гарна на вроду...
Та хлопець зустрівся їй, як на біду...
За нею іде, все собі поглядає,
То вірші чита, то співає пісні...
Поставила дівчина глек, і питає-
Ти хто? Що ти хочеш сказати мені?
Я, каже хлопчина до неї з любов"ю-
Поет та цінитель твоєї краси,
В коханні знавець, і піду за тобою,
Тебе не зречуся, чого не даси!
Отак він їй ніжно, шербету солодше,
Наспівував пісню кохання свого...
Замислено звузились дівчини очі...
Вона усміхнулась. Спитала його-
Чарівний юначе! Ти не помилився?
Іду за водою ж-бо я не одна.
Сестри ти моєї ще не роздивився.
Поглянь- он за нами прямує вона!
У неї тендітніша шкіра, ніж в мене,
Зі станом ніхто не зрівниться її.
І очі у неї- оази зелені,
Ясніш від смарагду. Куди там мої!...
Замислився хлопець. На місці лишився.
Вона собі далі із глеком пішла.
І- мало не впав, як ото роздивився-
Назустріч старезна бабуся пройшла...
Оговтався хлопець. Красуню нагнавши,
Питає- навіщо ж збрехала вона?
Вона усміхнулась чарівно, і, ставши,
До нього промовила- От дивина...
Поете! Як кажеш, пізнав у коханні
Всіх тонкощів, знань, і сказав ти мені,
Що любиш мене, що від ночі до рання
Для мене лиш будеш співати пісні.
Ти ж тільки-но клявся моїм залишитись.
То як же ти зміг, коли клятва дана,
Залишить мене, та піти подивитись
На іншу, чи краща за мене вона?!
.......... ........... ........... ...........
Прадавнє піски замітають пустелі...
Ми мудрість розкопуєм серед пісків,
І радо пізнАєм журливі й веселі
Прадавнього сходу надбання віків.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496956
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
автор: Сокольник
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1446 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1446 seconds