Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.22
14:33
Не хочете стати овочем на старості – їжте овочі замолоду.
Глибше лизнеш – більше куснеш.
Безкорислива любов корисніша для здоров’я.
Сила мистецтва не залежить од сили звуку.
Не втрачайте голову – шануйте працю перукаря.
Політ думки був пере
2026.06.22
13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.
2026.06.22
12:20
Розділ II: РУНІЧНЕ КОЛО ПІВНІЧНОЇ КРОВІ
Наступного дня після того, як золоте чорнило застигло на пергаменті, туман над Києвом змінився пронизливим північним вітром. Маленька Анна сиділа в дівочих покоях своєї матері, княгині Інгігерди. Тут пахло зовсі
2026.06.22
07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою
2026.06.22
06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.
2026.06.21
21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.
І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.
2026.06.21
21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
Був наказ йому – на захід,
їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
Громадянської війни.
Йшли у військо, розставались,
2026.06.21
21:00
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
20:09
Вона була вихована серед білого мармуру, кольорових мозаїк Софії та шелесту пергаментів у скрипторіях сонячного Києва періоду «золотого віку» Русі ХІ століття. Донька великого князя Ярослава Мудрого, вона мала стати живою печаткою у великій грі європейськ
2026.06.21
20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.
Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну
2026.06.21
17:06
Лежать ляхи з юдеями,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
Що за гарний викуп
Сторгувалися з Максимом,
Як із скрути вийти.
Вийти вийшли,
Та не в ті ворота.
А міська голота,
Себто ті,
2026.06.21
16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів
Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно
Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів
2026.06.21
16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.
Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірив він, що крізь ті терні,
2026.06.21
16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
2026.06.21
12:48
Час тече, наче плинна вода
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
У сипучий і ніжний пісок.
Час крадеться, неначе біда
У сплетінні геройств і пасток.
Не повернеться трепетний час,
Час кохання, дивацтв, розставань,
Що розкажуть важливе про нас,
2026.06.21
12:33
У твоїх очах небагато спокою:
Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –
Аж до критичного струму.
У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Більше – суму багряного, наперстів
Зі слів на оголених пальцях –
Аж до критичного струму.
У венах моїх більше правди,
Особливо, коли вони навиворіт –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Вовк-миролюбець (за (за Лессінґом)
1
Постарів вовк, ледь лапами володає.
«Не годен я,- каже сам собі,- добути щось поїсти. Може, вдасться обдурить котрогось із пастухів – заклятих ворогів моїх».
Не довго довелось йти до кошари.
«Кровожерним мене звеш.- звернувсь до пастуха.- А насправді – я не такий. Це голод штовха, аби котрусь з овечок з’їсти. Нагодуй – побачиш,який я сумирний».
«Себто , коли ти ситий? А чи ж бува таке? Отож, зникай і якомога швидше!»
2
«Чимало овечок твоїх я порізав,- каже вовк пастухові сусідньому.- Та як даватимеш шістьох на рік, спатимеш спокійно. Навіть пси стануть зайві».
«Шістьох просиш? Так це ж отара ціла!..»
«Ну, як забагато, то хоча б п’ятьох».
«Та Господу я стільки не даю...»
«То, може, чотири?»
«Жодної! Гадаєш, я такий дурний, щоб ворогу платити?».
3
Подризав вовк до того пастуха, в котрого вчора здох пес .
«Поділяю твоє горе. Та не впадай у відчай: з ріднею своєю назавше я посваривсь, то, може, візьмеш у сторожі? Жоден з колишніх побратимів навіть поглянуть на овечку не посміє!»
«За харч, певно, найнятись хочеш?»
«Про це ж і мова...»
«За дурня мене маєш? Та це ж все одно, що злодія впустити в хату!»
4
«Ти мене, мабуть, знаєш?»- питає вовк ще одного пастуха.
«Доводилося мать справу з братією твоєю».
«Але я не такий, як вони!»
«Чим же різнишся?»
«А тим, що споживаю тільки мертвих. То ж дозволь при нагоді навідатись до тебе».
«Не трать намарне слів, мудрагелю. Добре знаю вашу вдачу: з голоду за мертву приймеш вівцю хвору...»
5
«Доведеться,- гадає скрушно вовк,- віддать найдорожче».
«До вподоби тобі моя шкура?- питає найдальшого пастуха в окрузі.
«А що – нічого. Знадобиться».
«Як годуватимеш мене до смерті, твоєю буде».
«Е, ні! Дорого обійдеться мені твоя шкура. Ліпше ось зараз подаруй!»
Поки за ножем пастух ходив, пустився вовк навтьоки.
6
Зібрались якось пастухи повечерять разом. Стали оповідать про хитрощі старого Вовка та як зуміли розгадати їх. І раптом один з них приголомшив товариство: «А все ж мені здається, що не мали ми рації відмовить вовку».
«І чому ж?»
«Не дали йому змоги в злагоді й мирі з нами жити».
P.S.
Як логіка пастуха, що не був згоден з товариством, дивовижно схожа сьогодні на тих , що мовою чужинською аж захлинаються базіканням про братерство одвічне та одну й ту ж віру з новочасним вовкулаком, що денно й нощно тільки й клопочеться , як би це узгодить з міжнародним правом задарма взятий Крим чи шматок Донбасу відчикрижить...
Точнісінько, як про це сказано в прислів’ї: «Заліз кіт на сало та й кричить: «Замало!»
-----------------------------------------------------
Ґотгольд Ефраїм Лессінґ (1729-1781) –німецький драматург,байкар,теоретик мистецтва і літературний критик-просвітитель.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вовк-миролюбець (за (за Лессінґом)
1
Постарів вовк, ледь лапами володає.
«Не годен я,- каже сам собі,- добути щось поїсти. Може, вдасться обдурить котрогось із пастухів – заклятих ворогів моїх».
Не довго довелось йти до кошари.
«Кровожерним мене звеш.- звернувсь до пастуха.- А насправді – я не такий. Це голод штовха, аби котрусь з овечок з’їсти. Нагодуй – побачиш,який я сумирний».
«Себто , коли ти ситий? А чи ж бува таке? Отож, зникай і якомога швидше!»
2
«Чимало овечок твоїх я порізав,- каже вовк пастухові сусідньому.- Та як даватимеш шістьох на рік, спатимеш спокійно. Навіть пси стануть зайві».
«Шістьох просиш? Так це ж отара ціла!..»
«Ну, як забагато, то хоча б п’ятьох».
«Та Господу я стільки не даю...»
«То, може, чотири?»
«Жодної! Гадаєш, я такий дурний, щоб ворогу платити?».
3
Подризав вовк до того пастуха, в котрого вчора здох пес .
«Поділяю твоє горе. Та не впадай у відчай: з ріднею своєю назавше я посваривсь, то, може, візьмеш у сторожі? Жоден з колишніх побратимів навіть поглянуть на овечку не посміє!»
«За харч, певно, найнятись хочеш?»
«Про це ж і мова...»
«За дурня мене маєш? Та це ж все одно, що злодія впустити в хату!»
4
«Ти мене, мабуть, знаєш?»- питає вовк ще одного пастуха.
«Доводилося мать справу з братією твоєю».
«Але я не такий, як вони!»
«Чим же різнишся?»
«А тим, що споживаю тільки мертвих. То ж дозволь при нагоді навідатись до тебе».
«Не трать намарне слів, мудрагелю. Добре знаю вашу вдачу: з голоду за мертву приймеш вівцю хвору...»
5
«Доведеться,- гадає скрушно вовк,- віддать найдорожче».
«До вподоби тобі моя шкура?- питає найдальшого пастуха в окрузі.
«А що – нічого. Знадобиться».
«Як годуватимеш мене до смерті, твоєю буде».
«Е, ні! Дорого обійдеться мені твоя шкура. Ліпше ось зараз подаруй!»
Поки за ножем пастух ходив, пустився вовк навтьоки.
6
Зібрались якось пастухи повечерять разом. Стали оповідать про хитрощі старого Вовка та як зуміли розгадати їх. І раптом один з них приголомшив товариство: «А все ж мені здається, що не мали ми рації відмовить вовку».
«І чому ж?»
«Не дали йому змоги в злагоді й мирі з нами жити».
P.S.
Як логіка пастуха, що не був згоден з товариством, дивовижно схожа сьогодні на тих , що мовою чужинською аж захлинаються базіканням про братерство одвічне та одну й ту ж віру з новочасним вовкулаком, що денно й нощно тільки й клопочеться , як би це узгодить з міжнародним правом задарма взятий Крим чи шматок Донбасу відчикрижить...
Точнісінько, як про це сказано в прислів’ї: «Заліз кіт на сало та й кричить: «Замало!»
-----------------------------------------------------
Ґотгольд Ефраїм Лессінґ (1729-1781) –німецький драматург,байкар,теоретик мистецтва і літературний критик-просвітитель.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Віра, Надія, Любов та їх мати Софія"
• Перейти на сторінку •
" М.Лермонтов "Прощай, немитая Росіє" (до 200-річчя з дня народження) "
• Перейти на сторінку •
" М.Лермонтов "Прощай, немитая Росіє" (до 200-річчя з дня народження) "
Про публікацію
