1
Постарів вовк, ледь лапами володає.
«Не годен я,- каже сам собі,- добути щось поїсти. Може, вдасться обдурить котрогось із пастухів – заклятих ворогів моїх».
Не довго довелось йти до кошари.
«Кровожерним мене звеш.- звернувсь до пастуха.- А насправді – я не такий. Це голод штовха, аби котрусь з овечок з’їсти. Нагодуй – побачиш,який я сумирний».
«Себто , коли ти ситий? А чи ж бува таке? Отож, зникай і якомога швидше!»

2
«Чимало овечок твоїх я порізав,- каже вовк пастухові сусідньому.- Та як даватимеш шістьох на рік, спатимеш спокійно. Навіть пси стануть зайві».
«Шістьох просиш? Так це ж отара ціла!..»
«Ну, як забагато, то хоча б п’ятьох».
«Та Господу я стільки не даю...»
«То, може, чотири?»
«Жодної! Гадаєш, я такий дурний, щоб ворогу платити?».

3
Подризав вовк до того пастуха, в котрого вчора здох пес .
«Поділяю твоє горе. Та не впадай у відчай: з ріднею своєю назавше я посваривсь, то, може, візьмеш у сторожі? Жоден з колишніх побратимів навіть поглянуть на овечку не посміє!»
«За харч, певно, найнятись хочеш?»
«Про це ж і мова...»
«За дурня мене маєш? Та це ж все одно, що злодія впустити в хату!»

4
«Ти мене, мабуть, знаєш?»- питає вовк ще одного пастуха.
«Доводилося мать справу з братією твоєю».
«Але я не такий, як вони!»
«Чим же різнишся?»
«А тим, що споживаю тільки мертвих. То ж дозволь при нагоді навідатись до тебе».
«Не трать намарне слів, мудрагелю. Добре знаю вашу вдачу: з голоду за мертву приймеш вівцю хвору...»

5
«Доведеться,- гадає скрушно вовк,- віддать найдорожче».
«До вподоби тобі моя шкура?- питає найдальшого пастуха в окрузі.
«А що – нічого. Знадобиться».
«Як годуватимеш мене до смерті, твоєю буде».
«Е, ні! Дорого обійдеться мені твоя шкура. Ліпше ось зараз подаруй!»
Поки за ножем пастух ходив, пустився вовк навтьоки.

6
Зібрались якось пастухи повечерять разом. Стали оповідать про хитрощі старого Вовка та як зуміли розгадати їх. І раптом один з них приголомшив товариство: «А все ж мені здається, що не мали ми рації відмовить вовку».
«І чому ж?»
«Не дали йому змоги в злагоді й мирі з нами жити».

P.S.
Як логіка пастуха, що не був згоден з товариством, дивовижно схожа сьогодні на тих , що мовою чужинською аж захлинаються базіканням про братерство одвічне та одну й ту ж віру з новочасним вовкулаком, що денно й нощно тільки й клопочеться , як би це узгодить з міжнародним правом задарма взятий Крим чи шматок Донбасу відчикрижить...
Точнісінько, як про це сказано в прислів’ї: «Заліз кіт на сало та й кричить: «Замало!»
-----------------------------------------------------
Ґотгольд Ефраїм Лессінґ (1729-1781) –німецький драматург,байкар,теоретик мистецтва і літературний критик-просвітитель.