Як сон твій потривожить стук копит вночі,
Не варт вставать з постелі й запалювать свічі.
Питань не задавать -- обманутим не буть.
Очі в стінку, сонечко, як джентльмени йдуть!

Два десятки поні
В пітьмі серед мряк:
Сигарети -- клерку,
Пастору -- коньяк;
Мереживо -- дамі, шпигуну -- пакет.
Шум дерев чуй краще, ніж джентльменів секрет!

Якщо ти в купі хмизу десь там за вигоном
В кущах знайдеш барильця просмолені з вином --
Не пробуй ними гратись й не клич подруг своїх:
Залиш так, як було, все -- й не знайдеш завтра їх.

Якщо в конюшні двері -- навстіж всім вітрам,
І виснажених коней ти помічаєш там,
Й зібралась мама куртку розідрану латать,
І сохне мокрий одяг -- чи ж варт про щось питать?

Якщо ж солдатів стрінеш, слуг короля, в дворі,
То слухай все, що кажуть, й обачно говори;
Не вір їх лесті -- хай хоч ангелом назвуть:
І не обмовсь, де був хто й де зараз можуть буть.

Чуть кроки обережні й свист в нічній пітьмі --
Та не спіши за двері, доки пси німі:
Дружок і Пінчер поряд -- їм сторожами буть,
Але не гавкне жоден, як джентльмени йдуть.

Й коли слухняна будеш -- чого від тебе ждем --
Французьку гарну ляльку тобі ми привезем;
Вбрання на ній розкішне й модний його крій --
Дарунок від джентльменів розумниці своїй.

Два десятки поні
В пітьмі серед мряк:
Сигарети -- клерку,
Пастору -- коньяк.
Питань не задавать -- обманутим не буть.
Очі в стінку, сонечко, як джентльмени йдуть!