ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
2026.03.31
16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Редьярд Кіплінг Балада про "Болівара"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Редьярд Кіплінг Балада про "Болівара"
Сім людей з усього світу знов вернулись в порт.
Пий, гуляй на Реткліф-роуд, нам друзяка й чорт!
Пригости й дівиць вином -- їх не уникай:
Протягнули "Болівара" ми через Біскай!
Вийшли ми із Сандерленда з балками стальними
Й знов вернулись в Сандерленд, бо змістивсь вантаж;
Закріпивши, з Сандерленда вийшли знов ми з ними;
Аж тут буря, холоднеча, вітер входить в раж.
Борт заклепки спльовував, снасть уся -- цурпалки,
Звалене вугілля в купу, а під ним десь -- балки;
Корпус, мов казан дірявий, труби -- пропадай;
Вивели все ж "Болівара, вивели в Біскай!
Маяки нам підморгнули: "Невелика втрата!"
Й попливли ми, хоч вугілля вже малий запас.
Враз удар, що з ніг звалив -- й перебірка зм'ята;
Скель уникли все ж, хоч надто й накренило нас.
Раненою качкою під гудки натужні
Ледь повзли ми -- брязкіт, стукіт, наче в кузні;
Щогла в бризках вся -- щоразу бід нових чекай;
Й так приплентавсь "Болівар" до входу у Біскай!
Нас тріпало і жбурляло в розбурханім морі,
Що за валом вал у буйстві п'яному жене;
Скільки жить ще -- ми горлянки надривали в спорі
І в мольбі німій, що поршня Господь підштовхне.
Душить пил вугільний, руки й ноги мерзнуть,
Й так осточортіло все -- краще б йому щезнуть;
Й правий хто -- розсудить Суд Страшний нехай;
Клянучи все, "Болівара" вивели в Біскай!
Здіймався ніс до неба -- жах й для морського вовка;
Угору, вниз і вбік знов -- й на мить не продихнуть;
Тягнула нас на дно хазяїна страховка
І зорі в смертнім танці нам осявали путь.
Ні присісти, ні лягти -- світ уже немилий;
Тріском, скреготом лякає корпус проржавілий;
Й компас скаче, мов скажений -- йти всліпу звикай;
І ось так на "Боліварі" вийшли ми в Біскай!
Якось бачим раз, на хвиль гребені здійнявшись:
Лайнер мчить назустріч нам весь в вогнях кают;
Й думка в змучених одна: з нами помінявшись,
Хай вони хоча б на мить опинились тут.
Шквал раптово налетів -- й не до них вже стало.
Старий шкіпер закричав: "Румпель відірвало!
Хлопці, швидше, навались, брашпиль закріпляй!"
Без руля, на тросах лиш ми пройшли Біскай!
В'язанка дощок гнилих, скріплених смолою;
Доплелись ми до Більбао тихою ходою;
Вижили й вернулись, хоч на дно йти мали --
Обманувши море, всі шторми здолали.
Сім людей з самого пекла знов вернулись в місто.
Пий, гуляй на Реткліф-роуд, совість у нас чиста!
Й не радіє лиш хазяїн, старий скупердяй,
Що пройшли на "Боліварі" ми через Біскай!
Пий, гуляй на Реткліф-роуд, нам друзяка й чорт!
Пригости й дівиць вином -- їх не уникай:
Протягнули "Болівара" ми через Біскай!
Вийшли ми із Сандерленда з балками стальними
Й знов вернулись в Сандерленд, бо змістивсь вантаж;
Закріпивши, з Сандерленда вийшли знов ми з ними;
Аж тут буря, холоднеча, вітер входить в раж.
Борт заклепки спльовував, снасть уся -- цурпалки,
Звалене вугілля в купу, а під ним десь -- балки;
Корпус, мов казан дірявий, труби -- пропадай;
Вивели все ж "Болівара, вивели в Біскай!
Маяки нам підморгнули: "Невелика втрата!"
Й попливли ми, хоч вугілля вже малий запас.
Враз удар, що з ніг звалив -- й перебірка зм'ята;
Скель уникли все ж, хоч надто й накренило нас.
Раненою качкою під гудки натужні
Ледь повзли ми -- брязкіт, стукіт, наче в кузні;
Щогла в бризках вся -- щоразу бід нових чекай;
Й так приплентавсь "Болівар" до входу у Біскай!
Нас тріпало і жбурляло в розбурханім морі,
Що за валом вал у буйстві п'яному жене;
Скільки жить ще -- ми горлянки надривали в спорі
І в мольбі німій, що поршня Господь підштовхне.
Душить пил вугільний, руки й ноги мерзнуть,
Й так осточортіло все -- краще б йому щезнуть;
Й правий хто -- розсудить Суд Страшний нехай;
Клянучи все, "Болівара" вивели в Біскай!
Здіймався ніс до неба -- жах й для морського вовка;
Угору, вниз і вбік знов -- й на мить не продихнуть;
Тягнула нас на дно хазяїна страховка
І зорі в смертнім танці нам осявали путь.
Ні присісти, ні лягти -- світ уже немилий;
Тріском, скреготом лякає корпус проржавілий;
Й компас скаче, мов скажений -- йти всліпу звикай;
І ось так на "Боліварі" вийшли ми в Біскай!
Якось бачим раз, на хвиль гребені здійнявшись:
Лайнер мчить назустріч нам весь в вогнях кают;
Й думка в змучених одна: з нами помінявшись,
Хай вони хоча б на мить опинились тут.
Шквал раптово налетів -- й не до них вже стало.
Старий шкіпер закричав: "Румпель відірвало!
Хлопці, швидше, навались, брашпиль закріпляй!"
Без руля, на тросах лиш ми пройшли Біскай!
В'язанка дощок гнилих, скріплених смолою;
Доплелись ми до Більбао тихою ходою;
Вижили й вернулись, хоч на дно йти мали --
Обманувши море, всі шторми здолали.
Сім людей з самого пекла знов вернулись в місто.
Пий, гуляй на Реткліф-роуд, совість у нас чиста!
Й не радіє лиш хазяїн, старий скупердяй,
Що пройшли на "Боліварі" ми через Біскай!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0934 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0934 seconds