Сім людей з усього світу знов вернулись в порт.
Пий, гуляй на Реткліф-роуд, нам друзяка й чорт!
Пригости й дівиць вином -- їх не уникай:
Протягнули "Болівара" ми через Біскай!

Вийшли ми із Сандерленда з балками стальними
Й знов вернулись в Сандерленд, бо змістивсь вантаж;
Закріпивши, з Сандерленда вийшли знов ми з ними;
Аж тут буря, холоднеча, вітер входить в раж.

Борт заклепки спльовував, снасть уся -- цурпалки,
Звалене вугілля в купу, а під ним десь -- балки;
Корпус, мов казан дірявий, труби -- пропадай;
Вивели все ж "Болівара, вивели в Біскай!

Маяки нам підморгнули: "Невелика втрата!"
Й попливли ми, хоч вугілля вже малий запас.
Враз удар, що з ніг звалив -- й перебірка зм'ята;
Скель уникли все ж, хоч надто й накренило нас.

Раненою качкою під гудки натужні
Ледь повзли ми -- брязкіт, стукіт, наче в кузні;
Щогла в бризках вся -- щоразу бід нових чекай;
Й так приплентавсь "Болівар" до входу у Біскай!

Нас тріпало і жбурляло в розбурханім морі,
Що за валом вал у буйстві п'яному жене;
Скільки жить ще -- ми горлянки надривали в спорі
І в мольбі німій, що поршня Господь підштовхне.

Душить пил вугільний, руки й ноги мерзнуть,
Й так осточортіло все -- краще б йому щезнуть;
Й правий хто -- розсудить Суд Страшний нехай;
Клянучи все, "Болівара" вивели в Біскай!

Здіймався ніс до неба -- жах й для морського вовка;
Угору, вниз і вбік знов -- й на мить не продихнуть;
Тягнула нас на дно хазяїна страховка
І зорі в смертнім танці нам осявали путь.

Ні присісти, ні лягти -- світ уже немилий;
Тріском, скреготом лякає корпус проржавілий;
Й компас скаче, мов скажений -- йти всліпу звикай;
І ось так на "Боліварі" вийшли ми в Біскай!

Якось бачим раз, на хвиль гребені здійнявшись:
Лайнер мчить назустріч нам весь в вогнях кают;
Й думка в змучених одна: з нами помінявшись,
Хай вони хоча б на мить опинились тут.

Шквал раптово налетів -- й не до них вже стало.
Старий шкіпер закричав: "Румпель відірвало!
Хлопці, швидше, навались, брашпиль закріпляй!"
Без руля, на тросах лиш ми пройшли Біскай!

В'язанка дощок гнилих, скріплених смолою;
Доплелись ми до Більбао тихою ходою;
Вижили й вернулись, хоч на дно йти мали --
Обманувши море, всі шторми здолали.

Сім людей з самого пекла знов вернулись в місто.
Пий, гуляй на Реткліф-роуд, совість у нас чиста!
Й не радіє лиш хазяїн, старий скупердяй,
Що пройшли на "Боліварі" ми через Біскай!