Тоді я не розумію містифікації з початкуючим неофітом, якому раптом захотілось буди зобидженим, коли на його творчість звернули увагу, потім майстром, який блокує перегляд своїх творів методом школяра-ябеди. Якщо Вам дійсно не зрозуміло, про що мова, я готовий вибачитись і продовжити нормальний діалог.
У мене теж є спроби «беззнакового» віршування. Можливо в цьому є смисл, але тільки в тому випадку, якщо автор зуміє створити таким способом принаймні два контексти твору(неоднозначність попередньої думки при переході від одного рядка до іншого). Ніхто не може претендувати на істину в останній інстанції. Будь-ласка, коли дійсно це цікаво. Але у більшості авторів це виглядає самоціллю або бажанням прикрити оригінальністю своє небажання спотикатись на правилах правопису. В той же час, якщо автор аж занадто декларує свою патріотичність і відданість українській мові, то він має пам’ятати, що його читають люди, для яких українська граматика є чи не найважливішим аспектом рідного Слова, а також головним інструментом його збереження і творення.

пане Ігоре, якщо говорити про " без розділових", то це не показник майстерності чи немайстерності. і думаю не за це потрібно оцінювати. та й не за це й оцінюють. причина оцінювання і мотиви геть в іншому. при слові, якщо вже напали на тих, які так пишуть, бо я також так пишу, то сказу на захист таких авторів - чи Ви й справді вірите, що при бажанні автори не можуть за 2 хвилини повставляти туди крапки і коми?). на мою думку, якщо вірш не переобтяжений ні діалогами, ні зворотами, що вимагають безлічі розділових знаків, то чому ь їх і не ігнорувати? вірш від цього не постраждає, а навпаки, набужде нових смислів, адже кожен читач тоді може уявно до власних уподобань чи бачень розставити і крапки, і коми, і таке інше.

Згоден на всі 100 відсотків і Ви найдете підтвердження цьому у моєму попередньому коментарі і якщо автору байдуже, що розділові знаки допомагають передати його особисті емоції(для прикладу - смайлики), то хай собі надіється, що такі емоції у читача формуються автоматично.

Ксеню, R2 - це просто рівень поетичної серйозності і вмілості, відповідальності, котра ще не на "автоматі", але присутня в діях автора. R2, як і інші R-ки надаються або віднімаються інституцією "ПМ" в цілому. Тобто одного бажання автора мало. Це як в повсякденному житті - одного бажання окремої особи, зазвичай, мало... ((

Ви не те бачите. )
В кожного своє, і дорога своя...

Гарні стосунки - це завжди прекрасно. Але і відповідальність за вчинки теж має бути присутня. Якщо дуже і дуже ПОСЕРЕДНІХ за вмінням і поетичними обріями ще живих авторів підіймають на немислимі рейтингові висоти, то це явний перекіс у поціновувачів.
Передусім, мені бачиться, що це таки прояви прихованої сексуальної ( або взагалі чуттєвої) незадоволеності, яка трансформується, сублімується саме таким чином, і, в першу чергу, нмсд, у зв'язку з неврівноваженою енергетикою особи поціновувача, особи, котрій на певному щаблі некомфортно без впливу енергетики "ян", присутність якої і спонукається підбадьорливими "6"? Це, як накормити борщем перед тим як?...

І це річ досить поширена. Автор "зусиллями поціновувача" відривається від реальних своїх досягнень і стає кумиром для спраглих лікування кіл?..
Як інакше пояснити масовий психоз від наших, скажімо, нульових фанерних "поп-зірок"? Та і в літературних справах вистачає "кумирування" і тотальної "фанери". Роздутих імен вистачає... А будь-яка критика щодо цих "священних корів" виглядає ледь не святотатством...
Ось гострий, можливо і надто, на слово професор, але таки і гарний автор Віктор Неборак дозволяє собі "проїжджатися" по тих чи тих кумирах, і як публікос гнівно зарепетував. А якби він дозволив би собі таке, як ось я щойно про пригнічене лібідо у навколомистецьких колах сказанути? Капець був би професору...
Але на те він і професор, аби говорити про більш очевидне. І така критика вкрай важлива, бо гармонізує реальність довкола тих чи тих імен.
Це і про те, що коли нам дуже кортить поставити ще живому учневі предмету Поезії "6", варто глянути, і до яких наслідків це приведе, чи часом ставлячи "6" не закриває такий поціновувач очі на сусідню авторську публікацію, котра може "вартувати" і просто "5", чи "5,25"? Тобто, якщо поціновувач наполягає, що він чесний щодо "6", то чому він нечесний щодо інших оцінок?
Це теж, нмсд, підтверджує оцю "ілюзорну" паралель із звичною сексуальністю особи, не надто витонченої у таких справах. Щоби не відбулося в стосунках із кумиром - все "прекрасно". Можливо такий поціновувач все ж не розуміється, не мав відповідного досвіду - а як саме, і що це таке - оце "прекрасно" ?

А як ви пропонуєте оцінювати публікації авторів?
Давайте ще і від грошей відмовимося, чому би ні - саме про це говорили і говорять крайні популісти. Всі ж достойні всього (на словах)...
О так, ще в школах, в інститутах потрібно оцінювання відмінити.
Маріє, ми не в книгарні, а в світі "Поетичних Майстерень", оцінювання тут - основа основ. А більшість наших користувачів у цьому питанні просто "ніякі". ((
У жодному випадку не йдеться про "критиканство" і важкі критичні поранення. Але ж має бути доброчинна адекватність, відповідальне ставлення до поетичного середовища? Тобто, коли дивитися на оцінки, поставлені поціновувачем, мало би виникати, в цілому, відчуття адекватності?