В далеку давнину султан іранський задумав здивувати весь мусульманський світ. Не багатством, загарбаним у сусідів та пограбуванням підлеглих. Ні, тут він не мав рівних.
Задумав султан здивувати всіх ...щедрістю.
І ось наказав він збудувати посеред столиці небачений доти палац із сорока вікнами. Туди перенесли його казну.
Глашатаї султанські оголосили указ: «Повелитель, цей справжній водограй щедрості, щодня власноручно роздаватиме в котромусь із вікон золоті монети всім, хто їх потребує!»
Тисячі нужденних , наче потоки навесні, ринули до палацу. Кожен отримував обіцяне глашатаями, вклонявся султанові і не з’являвся більше, щоб не наразитись на пильне око охоронців повелителя.
Та ось запримітив султан дервіша, котрий приходив щодня. «Може, він бере для когось, хто соромиться чи не в змозі сам прийти?- гадав видавець.- А, може, за дервішським приписом потай дарує іншим?..»
А сорок першого разу, не знайшовши причину щоденних відвідувань дервіша, султан ухопив його за руку й закричав: «Негіднику, сорок разів ти приходиш сюди, береш монету за монетою, та жодного разу не подякував мені!.. Ти що, вирішив розбагатіти і даєш отримане в борг іншим?? Чи може бути щось прикріше для дервіша!»
Тільки-но султан замовк, звинувачуваний дістав з рукава латаного-перелатаного халата сорок монет, пожбурив їх на землю і сказав: «Ти вирішив погратися з людом, який щодня обкрадаєш, щоб похизуватися перед такими ж, як сам. Не знаєш, що справжня щедрість – давати, не думаючи про неї. А ще – бути терпеливим і не мати жодних підозр до того, кому даєш».
Дервіш говорив голосно і його почули всі ті, хто стояв у черзі за монетою. Невдовзі про цю «щедрість» султана дізналися в усіх куточках мусульманського світу.
-----------------------------------------------------------------------------------

Ідріс Шах (Великий шейх суфіїв) – 1924-1996 рр. Письменник і вчений з Афганістана.