ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
2026.03.31
16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Із Редьярда Кіплінга
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Редьярда Кіплінга
ПІСНЯ МАЛОГО МИСЛИВЦЯ
Мор-Павич ще не тріпоче й Мавп не долинає крик,
Й не шугає вниз ще Чіль, Шуліка-Птах;
В Джунглях тихе чуть зітхання, тінню хтось майнув і зник --
Все це Страх, Малий Мисливцю, все це Страх!
Й куди погляду не кинь, виповза, крадеться тінь
Й шепіт лине, хоч німотно на устах;
Й на чолі вологий слід поту, й ти раптово зблід --
Все це Страх, Малий Мисливцю, все це Страх!
Не зійшов ще над горою місяць, скель не осяйнув,
Й стежка не блищить ще іскрами в слідах;
Ти ж позаду себе чуєш -- засопів хтось чи зітхнув:
Він це, Страх, Малий Мисливцю, він це, Страх!
На коліно! Лук візьми й шли стрілу навстріч пітьмі,
І списа метни туди, де шум в кущах!
Та нема вже сил в руці й зник рум'янець на щоці --
Він це, Страх, Малий Мисливцю, він це, Страх!
Як здійметься раптом буря й з тріском дерево впаде,
Й злива хлине, мов обрушивсь неба дах,
Й, гуркіт грому заглушивши, інше щось реве й гуде --
Він це, Страх, Малий Мисливцю, він це, Страх!
Й вже озера, де ямки, -- й валуни несуть струмки,
Й блискавки сліпуче сяють в небесах;
Й завмира у горлі звук, й лиш у грудях серця стук
Вторить: Страх, Малий Мисливцю, все це Страх!
* * *
Амазонкою не плавав
І в Бразилії не був,
Хоч і ходять пароплави,
Що їх назв ще не забув.
Щотижня з Саутгемптона
Прямують в даль морів;
Й пливуть вони до Ріо
(В Бразилію до Ріо), --
І я хотів би в Ріо,
Як ще не постарів!
Ще не бачив ягуара
Й броненосця -- стеж-не-стеж;
Ніс в броні -- чи ж не примара?
Глянуть варто б -- але де ж?
Не побувавши в Ріо,
Де ще дива ці зріть?
Скоріш пливти до Ріо
(В Бразилію до Ріо), --
О, як я хочу в Ріо
Перш, аніж постаріть!
Колискова морському котику
Люлі, мій любий, ніч нас голубить,
Зблиски зелені спалахують в тьмі;
Й місяця сяйво буде не зайве:
Видно, як в хвиль ямках ніжимось ми.
Вушком до вушка -- з хвиль нам подушка,
Втомлені лапки на грудях згорнем;
Буря минула -- геть йди, акуло! --
В моря долонях ласкавих заснем.
* * *
Не було ще цариці, як Балкіс,
Й повік, мабуть, таку не знайти;
Та Балкіс із бабкою розмовляла
Так, ніби з подругою ти.
Не було ще царя, як Соломон,
Відколи цей світ почавсь;
Та Соломон до бабки звертався
Так, мов до тебе я озвавсь.
Вона була царицею Шеви,
А він був Азії царем, --
Та з бабками вони розмовляли,
Як і ми, коли в лузі йдем.
Мор-Павич ще не тріпоче й Мавп не долинає крик,
Й не шугає вниз ще Чіль, Шуліка-Птах;
В Джунглях тихе чуть зітхання, тінню хтось майнув і зник --
Все це Страх, Малий Мисливцю, все це Страх!
Й куди погляду не кинь, виповза, крадеться тінь
Й шепіт лине, хоч німотно на устах;
Й на чолі вологий слід поту, й ти раптово зблід --
Все це Страх, Малий Мисливцю, все це Страх!
Не зійшов ще над горою місяць, скель не осяйнув,
Й стежка не блищить ще іскрами в слідах;
Ти ж позаду себе чуєш -- засопів хтось чи зітхнув:
Він це, Страх, Малий Мисливцю, він це, Страх!
На коліно! Лук візьми й шли стрілу навстріч пітьмі,
І списа метни туди, де шум в кущах!
Та нема вже сил в руці й зник рум'янець на щоці --
Він це, Страх, Малий Мисливцю, він це, Страх!
Як здійметься раптом буря й з тріском дерево впаде,
Й злива хлине, мов обрушивсь неба дах,
Й, гуркіт грому заглушивши, інше щось реве й гуде --
Він це, Страх, Малий Мисливцю, він це, Страх!
Й вже озера, де ямки, -- й валуни несуть струмки,
Й блискавки сліпуче сяють в небесах;
Й завмира у горлі звук, й лиш у грудях серця стук
Вторить: Страх, Малий Мисливцю, все це Страх!
* * *
Амазонкою не плавав
І в Бразилії не був,
Хоч і ходять пароплави,
Що їх назв ще не забув.
Щотижня з Саутгемптона
Прямують в даль морів;
Й пливуть вони до Ріо
(В Бразилію до Ріо), --
І я хотів би в Ріо,
Як ще не постарів!
Ще не бачив ягуара
Й броненосця -- стеж-не-стеж;
Ніс в броні -- чи ж не примара?
Глянуть варто б -- але де ж?
Не побувавши в Ріо,
Де ще дива ці зріть?
Скоріш пливти до Ріо
(В Бразилію до Ріо), --
О, як я хочу в Ріо
Перш, аніж постаріть!
Колискова морському котику
Люлі, мій любий, ніч нас голубить,
Зблиски зелені спалахують в тьмі;
Й місяця сяйво буде не зайве:
Видно, як в хвиль ямках ніжимось ми.
Вушком до вушка -- з хвиль нам подушка,
Втомлені лапки на грудях згорнем;
Буря минула -- геть йди, акуло! --
В моря долонях ласкавих заснем.
* * *
Не було ще цариці, як Балкіс,
Й повік, мабуть, таку не знайти;
Та Балкіс із бабкою розмовляла
Так, ніби з подругою ти.
Не було ще царя, як Соломон,
Відколи цей світ почавсь;
Та Соломон до бабки звертався
Так, мов до тебе я озвавсь.
Вона була царицею Шеви,
А він був Азії царем, --
Та з бабками вони розмовляли,
Як і ми, коли в лузі йдем.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1038 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1038 seconds