Й от до своїх я вернувся знов,
Прощеним і ситим проснувся знов,
Й до рідних грудей пригорнувся знов --
Вітати мене кожен рад.
Готують теля найжирніше мені --
Та помиї були смачніші мені
Й було із свинями гарніше мені --
То ж вирішив я йти назад.

Галантним ніколи не був -- то й що!
(Й немилість брата цим здобув -- то й що!)
Й лиш між свиней про це забув -- то й що! --
Вже свинське є щось і в мені.
Як добре подалі від дому спочить:
Хліб їсти, що полова в ньому гірчить;
Хай сміх, тамуючи втому, звучить --
Вдома ж за обідом сумні.

Мій батько дає все поради мені,
Являє мій брат мої вади мені,
Мати ж бажає розради мені --
Й лякають безліччю бід.
Дворецький лестить, хоч і кривить рот з горя,
Й слуги позаочі не раз ще повторять,
Що я моральний виродок і потвора,
І шлють прокляття мені вслід.

Ах, повністю я розорився -- це так;
Гуляв я тоді й веселився -- це так;
Та з ганьбою усе ж не змирився -- це так,
Хоч у великій був нужді;
Й хто тільки гультяєм не вважав мене
І за розтрату не зневажав мене,
Й забули, що кожен проводжав мене
Як сина багача тоді.

Мов здобич, злодіям дістався враз;
Все втратив і ні з чим остався враз;
Та все ж не пропав і не здався враз --
В хліві я працювати став.
Дні й ночі там жити прийшлось між свиней
Й лушпиння спожити довелось між свиней,
Але досвід нажити вдалось між свиней;
Й що -- нині його продати б мав?

До них мені слід вертатися знов;
Й нелегко поневірятися знов;
Та чи ж в розкаяння гратися знов
Тут, до грудей припавши всіх?
Батьку, прощай -- смуток лишу тобі;
Мамо, прости -- я напишу тобі;
Ти ж, брате, хоч зла й не ношу в собі,
Все ж пес поганий -- і це гріх!