
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.10
07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Редьярд Кіплінг Блудний син (західна версія)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Редьярд Кіплінг Блудний син (західна версія)
Й от до своїх я вернувся знов,
Прощеним і ситим проснувся знов,
Й до рідних грудей пригорнувся знов --
Вітати мене кожен рад.
Готують теля найжирніше мені --
Та помиї були смачніші мені
Й було із свинями гарніше мені --
То ж вирішив я йти назад.
Галантним ніколи не був -- то й що!
(Й немилість брата цим здобув -- то й що!)
Й лиш між свиней про це забув -- то й що! --
Вже свинське є щось і в мені.
Як добре подалі від дому спочить:
Хліб їсти, що полова в ньому гірчить;
Хай сміх, тамуючи втому, звучить --
Вдома ж за обідом сумні.
Мій батько дає все поради мені,
Являє мій брат мої вади мені,
Мати ж бажає розради мені --
Й лякають безліччю бід.
Дворецький лестить, хоч і кривить рот з горя,
Й слуги позаочі не раз ще повторять,
Що я моральний виродок і потвора,
І шлють прокляття мені вслід.
Ах, повністю я розорився -- це так;
Гуляв я тоді й веселився -- це так;
Та з ганьбою усе ж не змирився -- це так,
Хоч у великій був нужді;
Й хто тільки гультяєм не вважав мене
І за розтрату не зневажав мене,
Й забули, що кожен проводжав мене
Як сина багача тоді.
Мов здобич, злодіям дістався враз;
Все втратив і ні з чим остався враз;
Та все ж не пропав і не здався враз --
В хліві я працювати став.
Дні й ночі там жити прийшлось між свиней
Й лушпиння спожити довелось між свиней,
Але досвід нажити вдалось між свиней;
Й що -- нині його продати б мав?
До них мені слід вертатися знов;
Й нелегко поневірятися знов;
Та чи ж в розкаяння гратися знов
Тут, до грудей припавши всіх?
Батьку, прощай -- смуток лишу тобі;
Мамо, прости -- я напишу тобі;
Ти ж, брате, хоч зла й не ношу в собі,
Все ж пес поганий -- і це гріх!
Прощеним і ситим проснувся знов,
Й до рідних грудей пригорнувся знов --
Вітати мене кожен рад.
Готують теля найжирніше мені --
Та помиї були смачніші мені
Й було із свинями гарніше мені --
То ж вирішив я йти назад.
Галантним ніколи не був -- то й що!
(Й немилість брата цим здобув -- то й що!)
Й лиш між свиней про це забув -- то й що! --
Вже свинське є щось і в мені.
Як добре подалі від дому спочить:
Хліб їсти, що полова в ньому гірчить;
Хай сміх, тамуючи втому, звучить --
Вдома ж за обідом сумні.
Мій батько дає все поради мені,
Являє мій брат мої вади мені,
Мати ж бажає розради мені --
Й лякають безліччю бід.
Дворецький лестить, хоч і кривить рот з горя,
Й слуги позаочі не раз ще повторять,
Що я моральний виродок і потвора,
І шлють прокляття мені вслід.
Ах, повністю я розорився -- це так;
Гуляв я тоді й веселився -- це так;
Та з ганьбою усе ж не змирився -- це так,
Хоч у великій був нужді;
Й хто тільки гультяєм не вважав мене
І за розтрату не зневажав мене,
Й забули, що кожен проводжав мене
Як сина багача тоді.
Мов здобич, злодіям дістався враз;
Все втратив і ні з чим остався враз;
Та все ж не пропав і не здався враз --
В хліві я працювати став.
Дні й ночі там жити прийшлось між свиней
Й лушпиння спожити довелось між свиней,
Але досвід нажити вдалось між свиней;
Й що -- нині його продати б мав?
До них мені слід вертатися знов;
Й нелегко поневірятися знов;
Та чи ж в розкаяння гратися знов
Тут, до грудей припавши всіх?
Батьку, прощай -- смуток лишу тобі;
Мамо, прости -- я напишу тобі;
Ти ж, брате, хоч зла й не ношу в собі,
Все ж пес поганий -- і це гріх!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію