ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Із Редьярда Кіплінга
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Редьярда Кіплінга
ЯКЩО
Якщо спокійний ти, коли в тривозі --
Й за це тебе ще й ганять -- всі навкруг;
Як певен ти в собі, хоча не в змозі
В тебе повірить і найближчий друг;
Якщо, ждучи, терпіння не втрачаєш,
Й брехню брехнею не змагав щораз,
Й ненавистю ненависть не стрічаєш,
Й це без позерства все й без мудрих фраз; --
Якщо, мрій повен, бранцем їх не став ще
Й, постійно в думах, їх не взяв за ціль;
Якщо, і успіх, і невдачу знавши,
Однаково сприймав і втіху, й біль;
Якщо змовчать вмів, як правдивим словом
Твоїм морочив шельма простаків;
Чи, втративши, міг відновити знову
Все, що збиралось протягом років; --
Якщо ти можеш в радісній надії
На карту все поставить в одну мить
Й, програвши, буть готовим знов до дії,
Й про втрачене ніколи не жаліть;
Якщо ти здатен серце, нерви, тіло
Служить собі заставить і тоді,
Як згасло в грудях й те, що ледве тліло,
Й ще тільки Воля спонукає: "Йди!"; --
Якщо буть чесним можеш із юрбою
І, з королями стрівшись, не лестить;
І другу й ворогу, самим собою
Лишившись, про помилки їх звістить;
Якщо ти можеш кожну мить в хвилині
Потратить для досягнення мети, --
Земля й на ній все -- вже твої віднині
Й, більш того, сину мій -- Людина ти!
* * *
Трони, й міста, й держави
В Часу очах
Майже те саме, що й трави:
День ще -- й вже прах.
Травам знов колихатись
На радість нам;
З тліну й руїн здійматись
Так же й містам.
Чи ж, розцвівши сьогодні,
Знає нарцис
Про зим вітри холодні,
Як в сяйві вись?
Ні, бо й зріть не бажає
В природі змін:
Сім своїх днів вважає
Вічністю він.
Час потурає людям,
Землі синам:
В славі безсмертні будем --
Мариться нам.
Й біля могил, де тлінню
Йде уже лік,
Хваляться тінь із тінню:
"Труд наш -- навік!"
СІОН
Сторожові Сіону
Не завжди при мечі --
Йдуть з ним на охорону
Хіба що лиш вночі,
Бо впевнені в Сіоні --
Що святість вся у нім --
Й вартують у Сіоні,
Й жартують у Сіоні,
Й фліртують у Сіоні
Вони на втіху всім.
А вартові Ваала
Пильнують кожну мить,
Й за муку служба стала --
Дратує їх і злить,
Бо вже раби Ваала,
Хоч жертви ці й дарма:
Згадають про Ваала --
Й страждають з-за Ваала,
Й ридають з-за Ваала,
І втіхи їм нема.
Підемо ж до Сіону:
Наш вибір це -- не страх!
Живі, шикуйсь в колону!
Візьмім і мертвих прах,
Бо дружби дух в Сіоні --
Й кому б він був не люб:
Присісти у Сіоні,
Й поїсти у Сіоні,
Й піднести у Сіоні
Ще й келишок до губ!
* * *
Як з тюбиків останні краплі фарб на земне тло упадуть,
Як зблякнуть кольори і древні, а критики, і юні, вмруть, --
Ми ще спочинем -- це не зайве -- принаймні еру або дві,
Аж поки Майстер не звеліє дать світу обриси нові.
Й щасливі праведники будуть, розсівшись в кріслах золотих:
В десятки льє полотна їхні, з комет хвостатих пензлі в них;
Петро, Павло і Магдалина святі їм будуть позувать;
Й трудитись хоч не менш епохи -- але не будем втоми знать.
Й лиш Майстер може похвалить нас, і Він лиш може дорікнуть;
Труд кожного не ради слави чи щоб борги комусь вернуть,
А із-за радості Творіння, щоб найповніше він розкрив,
Як бачить сам те все, що й Майстер натхненно так колись творив.
ПРОХАННЯ
Якщо хоч в чомусь вам поміг
Тим, що в житті створив, --
В цю ніч я б спать спокійно ліг
Й вже б вічний сон зморив.
Коли ж, як час якийсь мине,
Вам в спомині б ожив, --
Запитуйте вже про мене
Лиш в книг, що залишив.
Якщо спокійний ти, коли в тривозі --
Й за це тебе ще й ганять -- всі навкруг;
Як певен ти в собі, хоча не в змозі
В тебе повірить і найближчий друг;
Якщо, ждучи, терпіння не втрачаєш,
Й брехню брехнею не змагав щораз,
Й ненавистю ненависть не стрічаєш,
Й це без позерства все й без мудрих фраз; --
Якщо, мрій повен, бранцем їх не став ще
Й, постійно в думах, їх не взяв за ціль;
Якщо, і успіх, і невдачу знавши,
Однаково сприймав і втіху, й біль;
Якщо змовчать вмів, як правдивим словом
Твоїм морочив шельма простаків;
Чи, втративши, міг відновити знову
Все, що збиралось протягом років; --
Якщо ти можеш в радісній надії
На карту все поставить в одну мить
Й, програвши, буть готовим знов до дії,
Й про втрачене ніколи не жаліть;
Якщо ти здатен серце, нерви, тіло
Служить собі заставить і тоді,
Як згасло в грудях й те, що ледве тліло,
Й ще тільки Воля спонукає: "Йди!"; --
Якщо буть чесним можеш із юрбою
І, з королями стрівшись, не лестить;
І другу й ворогу, самим собою
Лишившись, про помилки їх звістить;
Якщо ти можеш кожну мить в хвилині
Потратить для досягнення мети, --
Земля й на ній все -- вже твої віднині
Й, більш того, сину мій -- Людина ти!
* * *
Трони, й міста, й держави
В Часу очах
Майже те саме, що й трави:
День ще -- й вже прах.
Травам знов колихатись
На радість нам;
З тліну й руїн здійматись
Так же й містам.
Чи ж, розцвівши сьогодні,
Знає нарцис
Про зим вітри холодні,
Як в сяйві вись?
Ні, бо й зріть не бажає
В природі змін:
Сім своїх днів вважає
Вічністю він.
Час потурає людям,
Землі синам:
В славі безсмертні будем --
Мариться нам.
Й біля могил, де тлінню
Йде уже лік,
Хваляться тінь із тінню:
"Труд наш -- навік!"
СІОН
Сторожові Сіону
Не завжди при мечі --
Йдуть з ним на охорону
Хіба що лиш вночі,
Бо впевнені в Сіоні --
Що святість вся у нім --
Й вартують у Сіоні,
Й жартують у Сіоні,
Й фліртують у Сіоні
Вони на втіху всім.
А вартові Ваала
Пильнують кожну мить,
Й за муку служба стала --
Дратує їх і злить,
Бо вже раби Ваала,
Хоч жертви ці й дарма:
Згадають про Ваала --
Й страждають з-за Ваала,
Й ридають з-за Ваала,
І втіхи їм нема.
Підемо ж до Сіону:
Наш вибір це -- не страх!
Живі, шикуйсь в колону!
Візьмім і мертвих прах,
Бо дружби дух в Сіоні --
Й кому б він був не люб:
Присісти у Сіоні,
Й поїсти у Сіоні,
Й піднести у Сіоні
Ще й келишок до губ!
* * *
Як з тюбиків останні краплі фарб на земне тло упадуть,
Як зблякнуть кольори і древні, а критики, і юні, вмруть, --
Ми ще спочинем -- це не зайве -- принаймні еру або дві,
Аж поки Майстер не звеліє дать світу обриси нові.
Й щасливі праведники будуть, розсівшись в кріслах золотих:
В десятки льє полотна їхні, з комет хвостатих пензлі в них;
Петро, Павло і Магдалина святі їм будуть позувать;
Й трудитись хоч не менш епохи -- але не будем втоми знать.
Й лиш Майстер може похвалить нас, і Він лиш може дорікнуть;
Труд кожного не ради слави чи щоб борги комусь вернуть,
А із-за радості Творіння, щоб найповніше він розкрив,
Як бачить сам те все, що й Майстер натхненно так колись творив.
ПРОХАННЯ
Якщо хоч в чомусь вам поміг
Тим, що в житті створив, --
В цю ніч я б спать спокійно ліг
Й вже б вічний сон зморив.
Коли ж, як час якийсь мине,
Вам в спомині б ожив, --
Запитуйте вже про мене
Лиш в книг, що залишив.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію