Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Вільяма Вордсворта
Із Вільяма Вордсворта
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Вільяма Вордсворта
НАРЦИСИ
Самотній брів, мов хмарка в небі,
Що плине в далеч голубу,
Як враз побачив обіч себе
Нарцисів золотих юрбу;
Біля води, де вітерець,
З-попід дерев зійшлись в танець.
Суцільним пасмом, наче зорі,
Що у Чумацький Шлях злились,
І, як сам берег, неозорі,
Вони вздовж озера тяглись;
Сплітав голівки у вінок
Їх тисячами цей танок.
І хвилі в танці теж, та їхній
Затьмарив квітів жвавий гурт;
Поете, смуток твій невтішний
Розвіє їх веселий спурт!
Я лиш дививсь, ще знать не міг:
Це скарб мій, ось він -- біля ніг.
Бо варто очі лиш зімкнуть
В задумі, як видіння ті
У душу спомином сяйнуть
В моїй блаженній самоті;
І серце в радості без меж
З нарцисами танцює теж.
САМОТНЯ ЖНИЦЯ
На неї глянь, одну у полі,
Самотню дівчину оту,
Що жне, співаючи на волі,
Й спинись, забудь про суєту.
Зріза й кладе пучечки жита,
Й лунає пісня сумовита.
Прислухайсь -- простір нив і лук
Вже переповнює цей звук!
Чи міг би й солов'їний спів
Милішим буть мандрівнику,
Як тінь оази врешті зрів
Серед Аравії піску?
Й зозулі голосом лани
Чи б так озвучив шал весни,
Шлючи відлуння в даль морів
Довкіл Гебридських островів?
І хто б сказав -- про що цей спів?
В нім, може, смутком лине ввись
Печальний спомин давніх днів
Про битви, що були колись?
Чи, може, цей мотив ввібрав
Журбу й жалі недавніх справ?
Сум, спомин, втрати, біль, любов --
Все, що було й буть може знов.
Здалось: цим звукам в полі тісно,
Й що без кінця бриніти їм;
Й зрів, як вона у праці й пісні
Схилялась над серпом своїм.
Я слухав, співом тим проймавсь
Й коли на горб вже підіймавсь;
Й тій музиці, що ніс мій слух, --
Вже більш їй не торкнутись вух.
ВЗІРЦЕВА ЖІНКА
Блаженством видалась уяві
Вона при першій своїй з'яві,
Ввірвавшись у моє життя,
Щоб стать окрасою буття.
Мов дві зорі, сіяють очі,
Її ж волосся -- морок ночі;
А ніжні руки, стан стрункий --
Мов ранок навесні п'янкий.
Блаженства й радості печать,
Щоб мріять, прагнуть, зустрічать.
В ній поєдналось для мене
Небесне все і все земне;
Прекрасна в радості і в гніві,
У її кроках -- поступ Діви;
Де шия й груди білосніжні,
Зійшлись там втіхи й зваби ніжні.
Краса така й такі чесноти
Не для буденної роботи,
Й принади ці не для усіх:
Любов, цілунки, сльози, сміх.
І чим пильніш я придивлявсь,
Тим більш до неї прихилявсь.
Розмови щирі і відверті
Про таїну життя і смерті;
Така довіра й розуміння,
Азарт, терплячість, сила, вміння.
Взірцева жінка, щоб жаліть,
Застерігать, втішать, веліть;
Земна, та в радості й журбі
Щось має ангельське в собі.
Самотній брів, мов хмарка в небі,
Що плине в далеч голубу,
Як враз побачив обіч себе
Нарцисів золотих юрбу;
Біля води, де вітерець,
З-попід дерев зійшлись в танець.
Суцільним пасмом, наче зорі,
Що у Чумацький Шлях злились,
І, як сам берег, неозорі,
Вони вздовж озера тяглись;
Сплітав голівки у вінок
Їх тисячами цей танок.
І хвилі в танці теж, та їхній
Затьмарив квітів жвавий гурт;
Поете, смуток твій невтішний
Розвіє їх веселий спурт!
Я лиш дививсь, ще знать не міг:
Це скарб мій, ось він -- біля ніг.
Бо варто очі лиш зімкнуть
В задумі, як видіння ті
У душу спомином сяйнуть
В моїй блаженній самоті;
І серце в радості без меж
З нарцисами танцює теж.
САМОТНЯ ЖНИЦЯ
На неї глянь, одну у полі,
Самотню дівчину оту,
Що жне, співаючи на волі,
Й спинись, забудь про суєту.
Зріза й кладе пучечки жита,
Й лунає пісня сумовита.
Прислухайсь -- простір нив і лук
Вже переповнює цей звук!
Чи міг би й солов'їний спів
Милішим буть мандрівнику,
Як тінь оази врешті зрів
Серед Аравії піску?
Й зозулі голосом лани
Чи б так озвучив шал весни,
Шлючи відлуння в даль морів
Довкіл Гебридських островів?
І хто б сказав -- про що цей спів?
В нім, може, смутком лине ввись
Печальний спомин давніх днів
Про битви, що були колись?
Чи, може, цей мотив ввібрав
Журбу й жалі недавніх справ?
Сум, спомин, втрати, біль, любов --
Все, що було й буть може знов.
Здалось: цим звукам в полі тісно,
Й що без кінця бриніти їм;
Й зрів, як вона у праці й пісні
Схилялась над серпом своїм.
Я слухав, співом тим проймавсь
Й коли на горб вже підіймавсь;
Й тій музиці, що ніс мій слух, --
Вже більш їй не торкнутись вух.
ВЗІРЦЕВА ЖІНКА
Блаженством видалась уяві
Вона при першій своїй з'яві,
Ввірвавшись у моє життя,
Щоб стать окрасою буття.
Мов дві зорі, сіяють очі,
Її ж волосся -- морок ночі;
А ніжні руки, стан стрункий --
Мов ранок навесні п'янкий.
Блаженства й радості печать,
Щоб мріять, прагнуть, зустрічать.
В ній поєдналось для мене
Небесне все і все земне;
Прекрасна в радості і в гніві,
У її кроках -- поступ Діви;
Де шия й груди білосніжні,
Зійшлись там втіхи й зваби ніжні.
Краса така й такі чесноти
Не для буденної роботи,
Й принади ці не для усіх:
Любов, цілунки, сльози, сміх.
І чим пильніш я придивлявсь,
Тим більш до неї прихилявсь.
Розмови щирі і відверті
Про таїну життя і смерті;
Така довіра й розуміння,
Азарт, терплячість, сила, вміння.
Взірцева жінка, щоб жаліть,
Застерігать, втішать, веліть;
Земна, та в радості й журбі
Щось має ангельське в собі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
