ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Вільяма Вордсворта

 Вільям Вордсворт Люсі
1
Шаленство пристрасті я знав,
Але про це не всім,
А лиш тому, хто сам стенав
В коханні, розповім.

Коли любив її, весь світ
Мені благоволив:
Долав шлях до її воріт --
І місяць поруч плив.

Відвести погляд вже не міг
Від нього в вишині,
А кінь мій по стежках тих біг,
Що дорогі мені.

Й де горб -- по схилу сад здіймавсь;
І як були вже в нім,
Все місяць більш і більш схилявсь
В той бік, де Люсін дім.

В полоні мрій душа моя,
Блаженством їх впивавсь;
В зачаруванні стежив я,
Як місяць опускавсь.

За кроком крок долав свій шлях
Мій кінь: до нього звик, --
Як раптом за будинку дах
Яскравий місяць зник.

Й чого лиш у думках нема,
Що їх любов збере:
"О Боже! -- відчай обійма, --
А що, як Люсі вмре?!"

2
Серед неходжених доріг
Жила вона між трав;
Нікого, хто б звеличить міг,
Й лиш кілька, хто б кохав.

Фіалка, де лиш камінь й мох,
Сховавшись від очей;
Зоря самотня між кількох,
Що світять в тьмі ночей.

Відлюдниця -- й чи взнає хто,
Що Люсі вже не буть
Й лежать в могилі їй, та -- о! --
Мені це не забуть.

3
У мандрах день за днем минав:
Блукав на чужині;
До тих пір, Англіє, й не знав,
Як люба ти мені.

В минулім туга й смуток мій;
Вже вдруге не ступлю
На берег інший, бо я твій
Все більш і більш люблю.

Тут серце між горбів твоїх
Взяла у свій полон
Та, що у споминах моїх, --
Твій вона пряла льон.

Являв твій ранок, тьма ж ночей
Ховала Люсін сад;
Й твій луг став для її очей
Останньою з відрад.

4
Цвіла під сонцем пару літ
Й Природа мовила: "Цей квіт,
Найкращий на землі,
Дівча це я собі візьму,
Щоб тішить лиш мене йому,
Й забуду про жалі.

За подругу я стану їй,
Моїй обранці дорогій,
Й нам разом зріть вже даль
Земну й небесну із цих пір
З хащ і галявин, з долу й гір
Й знать радість і печаль.

Подібно фавнові-божку
Хай бігає по моріжку
Чи по горбах стриба;
Для неї пісня вітерця,
Й полів задума, й тиша ця,
І радість ця, й журба.

Хмаринок-пав пливти юрбі
Для неї, й гнутися вербі,
Й воді спинять свій плин;
І навіть грізний буревій
Для неї втишить норов свій
Й проллє дощ із перлин.

Очам її -- рій зір, для вух --
Пташиний спів; потішать слух,
Дзюркочучи, струмки;
Вечірні шепіт, шурхіт, шум
У сутінках навіють сум,
Вливаючись в думки.

Блаженства ці, якби збулись,
Її здійняли б в таку вись,
Де краще, ніж в раю.
Про це я Люсі розповім,
Як буду разом з нею в тім
Щасливому краю."

Сказала так Природа -- й смерть
Забрала Люсі, й повен вщерть
Я спомином одним,
Де вись небесна й даль земна,
В які навік пішла вона --
І жить, і вмерти з ним.

5
Зборовши страх, пливу в імлі
Житейської ріки, --
Над тою ж, що в сирій землі,
Не владні вже роки.

Не спать, не встать, не застелять,
Не чуть й не бачить їй --
З камінням й травами кружлять
В постелі вже земній.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-21 20:26:50
Переглядів сторінки твору 1813
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.647
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній