Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Вільяма Вордсворта
Вільям Вордсворт Семеро нас
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вільям Вордсворт Семеро нас
В невіданні дитя,
Чий подих повен вщерть
Жаги й бентежності життя,
Що може знать про смерть?
Раз дівчинку сільську я стрів,
Літ вісім їй було,
Сягали кучерики брів,
Вінчаючи чоло.
Прекрасна в щирості своїй,
В убогому вбранні,
Чарівність в погляді -- все в ній
Подобалось мені.
"Братів й сестер, -- скажи, мала, --
Всіх буде скільки вас?"
На мене погляд свій звела
Й сказала: "Семеро нас."
"І де ж вони, тут всі, мабуть?"
"Всіх сім, -- вона мені, --
З нас двоє в Конвеї живуть,
А два -- на чужині.
Ще два на цвинтарі внизу
Лежать -- брат і сестра;
Живем я й мама поблизу,
То ж видно їх з двора."
"Два, кажеш, в Конвеї живуть,
А два -- на чужині,
І все ж вас сім, -- як може буть,
Ти поясни мені!"
І знов ті ж доводи звучать:
"Дівчат і хлопців сім;
Два з нас на цвинтарі лежать
Під деревом он тим."
"Як розуміть твої слова?
Подумай, -- якщо сплять
На цвинтарі під дерном два, --
Тоді вас тільки п'ять!"
"Могилки їх між трав густих, --
Знов мовила вона, --
Там за ровом поряд з двором
Впритул одній одна.
Шкарпетки часто там в'яжу,
А то шитвом своїм
Зайнявшись, на горбку сиджу
Й співаю пісню їм.
Й нерідко, коли день вже згас,
Й так любо всім тоді,
Беру я скромний свій припас
Й вечерять йду туди.
Сестриця Джейн в одній з могил:
Стогнала, як злягла;
А біль терпіть не стало сил,
Від нас тоді пішла
Й на цвинтарі лягла вже спать.
Ми ж не відчули втрат:
Біля могилки в ігри грать
Любили я й Джон, брат.
Коли ж прийшла зима і вкрив
Могилку білий сніг,
Джон, простудившись, захворів
І поруч з нею ліг."
"То ж скільки всіх, -- знов запитав, --
Як два в раю вже з вас?"
І знов ту ж відповідь дістав:
"О сер, всіх семеро нас!"
"Нема вже їх, двох мертвих тих!
Життя в них вогник згас!"
Та марне все знаня моє --
Тведила дівчинка своє:
"О ні, семеро нас!"
Чий подих повен вщерть
Жаги й бентежності життя,
Що може знать про смерть?
Раз дівчинку сільську я стрів,
Літ вісім їй було,
Сягали кучерики брів,
Вінчаючи чоло.
Прекрасна в щирості своїй,
В убогому вбранні,
Чарівність в погляді -- все в ній
Подобалось мені.
"Братів й сестер, -- скажи, мала, --
Всіх буде скільки вас?"
На мене погляд свій звела
Й сказала: "Семеро нас."
"І де ж вони, тут всі, мабуть?"
"Всіх сім, -- вона мені, --
З нас двоє в Конвеї живуть,
А два -- на чужині.
Ще два на цвинтарі внизу
Лежать -- брат і сестра;
Живем я й мама поблизу,
То ж видно їх з двора."
"Два, кажеш, в Конвеї живуть,
А два -- на чужині,
І все ж вас сім, -- як може буть,
Ти поясни мені!"
І знов ті ж доводи звучать:
"Дівчат і хлопців сім;
Два з нас на цвинтарі лежать
Під деревом он тим."
"Як розуміть твої слова?
Подумай, -- якщо сплять
На цвинтарі під дерном два, --
Тоді вас тільки п'ять!"
"Могилки їх між трав густих, --
Знов мовила вона, --
Там за ровом поряд з двором
Впритул одній одна.
Шкарпетки часто там в'яжу,
А то шитвом своїм
Зайнявшись, на горбку сиджу
Й співаю пісню їм.
Й нерідко, коли день вже згас,
Й так любо всім тоді,
Беру я скромний свій припас
Й вечерять йду туди.
Сестриця Джейн в одній з могил:
Стогнала, як злягла;
А біль терпіть не стало сил,
Від нас тоді пішла
Й на цвинтарі лягла вже спать.
Ми ж не відчули втрат:
Біля могилки в ігри грать
Любили я й Джон, брат.
Коли ж прийшла зима і вкрив
Могилку білий сніг,
Джон, простудившись, захворів
І поруч з нею ліг."
"То ж скільки всіх, -- знов запитав, --
Як два в раю вже з вас?"
І знов ту ж відповідь дістав:
"О сер, всіх семеро нас!"
"Нема вже їх, двох мертвих тих!
Життя в них вогник згас!"
Та марне все знаня моє --
Тведила дівчинка своє:
"О ні, семеро нас!"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
