Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Вільяма Вордсворта
Вільям Вордсворт Сонети
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вільям Вордсворт Сонети
* * *
Черницям люб свій в келії куток,
Відлюдники йдуть в пущу без понуки,
Студентам милий їхній храм науки,
Дівчатам -- їх куделя й пряж моток;
Бджола на дикий Фернс шукать квіток
Спішить з дзижчанням -- й радість лиш в ці звуки
Вкладає: ні зітхання в них, ні муки;
Хто й у в'язниці дім знайшов на строк,
Той не в тюрмі вже. Й ось чому для Музи
В сонета тісноті я бачу схов,
Чий з радістю журбу скріпляє шов,
Щоб й той, кому, як і мені -- о друзі! --
Обтяжлива свобода, взяв ці узи
І в них відраду, як і я, знайшов.
* * *
"Мій краю отчий, -- думав я, -- коли
Ступив би знов, як Бог дасть, на твій шлях --
Дитячі кривди, мрій юначих прах,
Немов тягар, у спомини б лягли
Й скорботу б у думки мої влили."
Вернувся я -- і що ж: де й дівсь той страх,
І сліз немає на моїх очах,
Як в пам'яті знов дні ті ожили.
Розгублений, в сум'ятті я завмер;
Ніяково й здивовано вдивлявсь:
Як поле стислось, як струмок зібгавсь! --
Мов кульки свої сплутав Час-жонглер.
Стояв, дививсь, всміхнувсь і розсміявсь:
Тих кривд вже й сліду не було тепер.
* * *
Весь радість і азарт, я обернувсь
Щоб розділити захват свій -- о, з ким? --
З тобою, що під каменем важким
Спиш там, де вічний морок вже зімкнувсь.
Моя любове! Я немов проснувсь.
Ну як забуть міг, з розпачем яким
Я переймався роздумом гірким
Про свою втрату? Як же обманувсь!
І знов біль груди, що й не продихнуть,
Як і тоді, біля труни, пройма --
Що в смутку й тузі дні мої минуть,
Бо скарбу найдорожчого нема:
Його мені сьогодні не вернуть
Й очікувать в майбутньому дарма.
Черницям люб свій в келії куток,
Відлюдники йдуть в пущу без понуки,
Студентам милий їхній храм науки,
Дівчатам -- їх куделя й пряж моток;
Бджола на дикий Фернс шукать квіток
Спішить з дзижчанням -- й радість лиш в ці звуки
Вкладає: ні зітхання в них, ні муки;
Хто й у в'язниці дім знайшов на строк,
Той не в тюрмі вже. Й ось чому для Музи
В сонета тісноті я бачу схов,
Чий з радістю журбу скріпляє шов,
Щоб й той, кому, як і мені -- о друзі! --
Обтяжлива свобода, взяв ці узи
І в них відраду, як і я, знайшов.
* * *
"Мій краю отчий, -- думав я, -- коли
Ступив би знов, як Бог дасть, на твій шлях --
Дитячі кривди, мрій юначих прах,
Немов тягар, у спомини б лягли
Й скорботу б у думки мої влили."
Вернувся я -- і що ж: де й дівсь той страх,
І сліз немає на моїх очах,
Як в пам'яті знов дні ті ожили.
Розгублений, в сум'ятті я завмер;
Ніяково й здивовано вдивлявсь:
Як поле стислось, як струмок зібгавсь! --
Мов кульки свої сплутав Час-жонглер.
Стояв, дививсь, всміхнувсь і розсміявсь:
Тих кривд вже й сліду не було тепер.
* * *
Весь радість і азарт, я обернувсь
Щоб розділити захват свій -- о, з ким? --
З тобою, що під каменем важким
Спиш там, де вічний морок вже зімкнувсь.
Моя любове! Я немов проснувсь.
Ну як забуть міг, з розпачем яким
Я переймався роздумом гірким
Про свою втрату? Як же обманувсь!
І знов біль груди, що й не продихнуть,
Як і тоді, біля труни, пройма --
Що в смутку й тузі дні мої минуть,
Бо скарбу найдорожчого нема:
Його мені сьогодні не вернуть
Й очікувать в майбутньому дарма.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
