Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Чи потрібен зайцю стоп-сигнал
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чи потрібен зайцю стоп-сигнал
Це було на початку сімдесятих років . В той час я працював помічником лісничого Велико Доброньського лісництва . На базі лісництва був створений так званий зоологічний заказник .Крім території лісництва до заказнику були включені землі сусідніх колгоспів площею понад п’ять тисяч гектарів . Тільки хай не складається в когось враження , що заказник створили для комфортного існування звірини . Його створили для комфортного полювання на цю дичину . Причому полювали на звірину не прості смертні , нехай навіть чесні члени товариства мисливців та рибалок . Стріляли дичину творячи беззаконня ті , котрі б мали бути на сторожі законності , а саме секретарі обкому компартії , деякі члени бюро обкому , інколи навіть члени центрального комітету .Для цього до мисливських угідь за рахунок держбюджету були прокладені дороги з твердим покриттям , по всій області у кожному лісництві для комфортного полювання для «товаришів» за рахунок держбюджету були спорудженні мисливські будинки .
У вечері зателефонували до лісництва , що завтра у нас намічається «царське» полювання . Дурдом . За ніч треба все приготувати , закупити . Треба ще якось хитро дізнатися , хто з «дорогих товаришів» буде на полюванні аби трафити на їх апетит . Ми вже досить добре вивчили панські смаки . Одному давай курятину , курячу поливку , інший на курятину та на курячу поливку носом крутить . Це ті що казали : «Мнє би рибки пару кусочков». Ще іншим давай борщ із старим салом , та вареників побільше . Декому давай рублену ковбасу та червоної ікри побільше .Декотрим обов’язково мусіла бути бринза .Інколи , після п’ятої чарки можна було почути навіть таке : « Хлопці , Бога вам , та дайте миску олієної капусти з бочки». Для перестраховки ми готували все , від капусти до апельсинів , від бринзи до ікри , не кажучи вже паро різні блюда із дичини та риби . Але це тоді коли нас повідомляли заздалегіть . А тут вечером зателефонували , а на ранок кров з носа , а має бути все в «ажурі». Раби є раби . Для нас – чим слово , тим готово! Попробуй не догодити . Боже , скільки це нервів нам псувало , скільки здоровя відбирало. Прийшло отаке недоросле , ледве сто п’ятдесят сантиметрів досягло , чорне , з одною суцільною бровою поперек чола . Їй-бо , таких у селянські сани лежачи три клітки накладеш . Але ж вся область перед ним тремтіла , і не один рік . Воно з рушницею стане на «номер» , а ти йди гавкай по собачому , ганяй на нього звірину . І таки гавкали всі , від директора лісокомбінату і до рядового лісника . Щоб я так жив , якщо брешу. На мою грішну душу вам кажу .
За ніч якось таки приготувалися . Почалося полювання .Трофеї складали в сани. До обіду наскладали таки файну купу фазанів , зайців , куріпок . Та що тоді було полювати , куди не стрілиш ,обов’язково у щось попадеш . Заказник же . Почали збиратися на обід . Іван Петрович Шепа , керуючий трестом «Закарпатліс» каже мені : «Ану , Курта , іди перелічи всі трофеї і сядь та сиди на санях , бо я цих добронців уже знаю . Тільки відвернешся , як тут же не дорахуєшся кількох зайців . А нам потім віддуватися перед «товаришами» . Я пішов до саней і почав рахувати зайців перекладаючи їх з купи на купу . Один , два , три…десять , двадцять . Раптом один заєць як скочить на ноги , як кинеться із саней навтіки та в кущі . Мабуть був злегка шокований , а потім був прикиданий тушками інших вбитих зайців . Як тільки його звільнили він і втік . А сам собі думаю : «Молодець зайчику , тікай , від тебе партквиток не відберуть . Тікай , тобі і стоп сигнал не потрібен». Побачивши це , Іван Петрович Шепа каже : « Що , втік? Нічого , другий раз від нас не втече».
2013
У вечері зателефонували до лісництва , що завтра у нас намічається «царське» полювання . Дурдом . За ніч треба все приготувати , закупити . Треба ще якось хитро дізнатися , хто з «дорогих товаришів» буде на полюванні аби трафити на їх апетит . Ми вже досить добре вивчили панські смаки . Одному давай курятину , курячу поливку , інший на курятину та на курячу поливку носом крутить . Це ті що казали : «Мнє би рибки пару кусочков». Ще іншим давай борщ із старим салом , та вареників побільше . Декому давай рублену ковбасу та червоної ікри побільше .Декотрим обов’язково мусіла бути бринза .Інколи , після п’ятої чарки можна було почути навіть таке : « Хлопці , Бога вам , та дайте миску олієної капусти з бочки». Для перестраховки ми готували все , від капусти до апельсинів , від бринзи до ікри , не кажучи вже паро різні блюда із дичини та риби . Але це тоді коли нас повідомляли заздалегіть . А тут вечером зателефонували , а на ранок кров з носа , а має бути все в «ажурі». Раби є раби . Для нас – чим слово , тим готово! Попробуй не догодити . Боже , скільки це нервів нам псувало , скільки здоровя відбирало. Прийшло отаке недоросле , ледве сто п’ятдесят сантиметрів досягло , чорне , з одною суцільною бровою поперек чола . Їй-бо , таких у селянські сани лежачи три клітки накладеш . Але ж вся область перед ним тремтіла , і не один рік . Воно з рушницею стане на «номер» , а ти йди гавкай по собачому , ганяй на нього звірину . І таки гавкали всі , від директора лісокомбінату і до рядового лісника . Щоб я так жив , якщо брешу. На мою грішну душу вам кажу .
За ніч якось таки приготувалися . Почалося полювання .Трофеї складали в сани. До обіду наскладали таки файну купу фазанів , зайців , куріпок . Та що тоді було полювати , куди не стрілиш ,обов’язково у щось попадеш . Заказник же . Почали збиратися на обід . Іван Петрович Шепа , керуючий трестом «Закарпатліс» каже мені : «Ану , Курта , іди перелічи всі трофеї і сядь та сиди на санях , бо я цих добронців уже знаю . Тільки відвернешся , як тут же не дорахуєшся кількох зайців . А нам потім віддуватися перед «товаришами» . Я пішов до саней і почав рахувати зайців перекладаючи їх з купи на купу . Один , два , три…десять , двадцять . Раптом один заєць як скочить на ноги , як кинеться із саней навтіки та в кущі . Мабуть був злегка шокований , а потім був прикиданий тушками інших вбитих зайців . Як тільки його звільнили він і втік . А сам собі думаю : «Молодець зайчику , тікай , від тебе партквиток не відберуть . Тікай , тобі і стоп сигнал не потрібен». Побачивши це , Іван Петрович Шепа каже : « Що , втік? Нічого , другий раз від нас не втече».
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Чому річка - Латориця, чому замок - Паланок"
• Перейти на сторінку •
"Три випадки, що могли бути фатальними"
• Перейти на сторінку •
"Три випадки, що могли бути фатальними"
Про публікацію
