ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Омелян Курта (1940) / Проза

 Чому річка - Латориця, чому замок - Паланок
Ще будучи дітваком , я часто ламав собі голову над тим , чому те чи інше село має саме таку назву , чому те поле чи урочище зветься саме так . Чому на ужгородців кажуть герінгоші ( герінги-оселедці), а на мукачівців-годьмоші ( з угорської годьмо – цибуля). Чому на мешканців Радванки кажуть –капустяники , а на дубрівчан - морокваші . Чому на червенівців кажуть – лозяники , а на мешканців Чабанівки – довбні . Чому на клячанівців кажуть – пацалоші , а на лучан – волохи . Чому наше село – Червеньово , чому річка – Латориця , чому замок – Паланок . Чому , Чому, Чому ? … Цих «чому» у моїй дитячій голові було тисячі . На довгих зимових посиденьках , які у ті далекі часи у нашій хаті були чи не щовечора , я ці «чому» задавав дідам , старожилам села . Іноді чув цікаву , логічну розповідь , іноді смішну ,інколи розповідь , як на мене , була не логічно обґрунтована і я це геть відкидав . Згодом прийшов до того висновку , що навіть у самій , здавалось би не логічній розповіді є щось правдиве , яке мало історичне підґрунтя , тому його не варто відкидати . Просто оповідач не зумів його переконливо донести до слухача .
Почувши , прочитавши , чи якимось іншим способом отримавши відповідь на свої «чому» з багатьох різних джерел , я їх співставляв шукаючи найраціональніше зерно , трактував по своєму , надаючи їм більш ґрунтовний , більш переконливий зміст . Виявляється , що ужгородців прозвали герінгошами через їх надмірну любов до такої холодної закуски , як «руслики» , яку готували з герінгів-оселедців . Поскільки в Мукачеві до війни жило багато євреїв , то до русликів додавали чимало цибулі(угорське- годьмо) . До речі , казали , що цибуля , це єврейська солонина . (Жарти , звичайно) . Ось тому мукачівців прозвали годьмошами .
Інколи доходило до смішного . Уже в радянську добу , коли таке Кавказьке блюдо , як шашлик стало популярним і на Закарпатті , в деяких закладах громадського харчування Ужгорода , до шашлику демонстративно , зовсім не додавали цибулі , аби не уподобитися годьмашам-мукачівцям , котрі додавали її туди багато.
На те чому мешканців Радванки прозвали капустянками , є цікава поетична відповідь .
Мила моя з Радванки
Не хце їсти різанки
Лем би їла капусту
Же би мала ріц товсту * ( ріц - сідниці)
Не менш поетична відповідь на те , чому клячанівців прозвали пацалашами , а лучан волохами. Ось послухайте .
Клячанівські дівочки
Не хотіли грибочки
Лем би їли пацали
Аби їх хлопці мацали .
А ось про лучан .
Червенівська бірувка
Не мала подулка ,
Лучанський волох
Купив їй подолок . *(бірувка – старостиха)
Розповідь про Чабанівську «довбню» більш прозаїчний . В давні часи на теренах Чабанівки блукав якийсь здоровило , валягув( волоцюга) . Ховаючись по кущах та виноградниках він чекав коли якась жінка буде нести обід в поле чоловікові , котрий трудився від зорі до зорі . Вискакуючи зненацька , він хапав жінку , обід поїдав , а газдиню ґвалтував . Жінки боялися казати про скоїне чоловікам аби не викликати їхню неприязнь до себе .
Але в кінці кінців найшлася одна молодиця , котра розповіла про напад своєму ревнивому чоловікові . Той підмовив і інших чоловіків Чабанівки , організував облаву і спіймали таки злочинця . Хотів було його вбити , але старі люди застерегли його від самосуду . Тоді розсудили так . Валягова прив’язали до верби в центрі села і поставили коло нього довбню .Кожен хто біля нього проходив , повинен був брати довбню і по одному разу вдарити злочинця . Забитого злочинця закопали на диктері ( скотомогильнику) , а судити не було кого . Від того часу винахідливих чабанівців прозвали довбнями .
Відгадка чому дубрівчани – морокваші , а червенівці – лозяники , простіша простого . Колись на полях довкола Дубрівки були одні морокви ( мочари , болота). Червенівців прозвали лозниками тому , що там колись було широко розвинуте лозо , та очеретоплетіння . Зараз цим займаються хіба що у двох ромських таборах . А ось Червеньово отримало свою назву від маленької річки Червенівки яка бере початок у північній частині Мукачева із самої Червоної Гірки і протікає через Клячаново , Іванівці, Руське , Ракошино , Кайданово , Домбоки . В свою чергу річка отримала таку назву від того , як сказано вище , що витікає з Червоної Гірки . А гора називається – Червоною , бо в її грунтах міститься багато залізної руди , що і дає їй червонуватого відтінку . Мені здається , що все сказане вище є логічно обґрунтованим і переконливим . А чи логічно обґрунтованим і переконливим буде те що сказано нижче , судіть самі .
Латориця , Лоторца , Ляторіца . Це назва одної і тої ж річки . Так її називали у різні часи , різні люди , що проживали у її долині по обох берегах . Що за назва? Від кого, чи від чого вона походить ? На цей рахунок у мене є декілька версій . Версія перша – Ляторіца . Ця назва є дуже , дуже давньою і складається із двох старослов’янських слів – лято , тобто – літо і ріца, тобто- ріка . Виходить – літня ріка . Але мушу зауважити , що «лято» тут вжито не для визначення пори року , а радше для визначення температурного режиму . Літня ріка тут може означати , як тепла ріка . Ще і зараз на теплу воду на Закарпатті часто кажуть- літня вода . В деяких селах на холодну воду кажуть – зимна вода. Отже , Ляторіца , а в сучасній вимові – Латориця , це не що інше , як тепла ріка . На підтвердження цього може бути і те , що саме температурний режим дав назву не одній водоймі нашого краю . Згадаймо – Студений Потік , Сирий Потік , Тепле Багно , Теплі Криниці , та інші . Колись давно , давно , коли вся територія Закарпаття була покрита густими , непрохідними пралісами , Латориця круглий рік була повноводною , швидкоплинною, через що не перемерзала навіть в люті морози . Можливо , що це дало повід нашим предкам назвати ріку теплою .
Друга версія . Річку називали – Лоторца. Ця назва є теж дуже давньою , яку до речі уподобали мадяри , та так на неї кажуть ще і зараз . Старословянське слово «лотр» , не що інше , як грабіжник , розбійник . Ще і зараз можна почути таке : «У мене за ніч полотрували весь сад». Латориця простягалася на соляному шляху з північної Європи до південно західної . Ходило по ній багато купців з дорогим крамом . Обабіч таких шляхів завжди чатували розбійники-лотри . Отже , Лоторца – розбійницька ріка . А чи не можна ще якось обґрунтувати назву річки Лоторца? . Спробуємо. Заслуговує на увагу і така версія . Лоторца не річка розбійників , а власне сама є розбійниця . Навіть зараз , коли вона через масове знищення лісів стала набагато мілководнішою , з обох боків від Мукачова і аж до самого Словацького кордону затиснута дамбами , щороку в нижній своїй течії не менше сім разів виходить з берегів , змиваючи , грабуючи , все на своєму шляху . Забирає з полів врожай , роблячи на них прірви водомиї , або як в наших селах кажуть на них – чургови. А уявімо , як було тисячу років тому , коли вона була повноводною і не було дамб . Отже , Лоторца не що інше , як річка розбійниця .
Замок «Паланок» . Чому така назва ? Десь двадцять п’ять років тому , я завітав було до замку . Там якраз був гурт туристів із Прибалтики . Гід , з виразно угорським акцентом розповідав туристам , що «Паланок» це чисто мадярське слово , навіть доводив що воно означає в перекладі . Я правда уже забув ,що воно означає за словами гіда . Але мені імпонував патріотизм угорця по відношенню до своєї етнічної батьківщини . В душі я посміхнувся , бо знав , що це не так . На той час у мене була своя , чітка версія відносно назви замку . Паланок – русинсько –українське слово і означає воно – огорожа . Якось , шістдесят п’ять років тому , коли я ходив у перший клас , на перерві ми , шибеники повилазили на огорожу . Вчитель , Людвіг Павлович Довжан застерігав нас : « Дітки , не вилізайте на паланок , бо ручатка поламаєте» . Можна звичайно припустити , що за тисячолітнє добросусідське співіснування русинів і мадярів , одні від одних запозичили ті чи інші слова . Можна би було припустити , якби не «би». Але як тоді зрозуміти , що в далеких причорноморських та приазовських степах козаки свої укріплення називали «паланками» ? тоді треба би погодитися , що «Паланок» , це українсько- русинсько- мадярська назва . Так навіть краще .
Наші пращури були великими фахівцями з будівництва деревяних споруд . Вони знали і застосовували багато технологічних прийомів скріплення деревяних конструкцій . Наприклад , найпоширеніший вид скріплення – « струб», це коли бруси чи колоди накладанням навхрест кінцями скріплювалися одна з одною . Струбили тоді , коли споруда мала замкнутий контур . Наприклад – хата , вежа , дзвіниця , та інше . Але , якщо споруда мала мати стрічковий контур , наприклад огорожа , то струб тут не підходив . Найпримітивнішою стрічковою спорудою при будівництві огорожі був так-званий частокіл , коли колоди шторцом , в притул одна до одної закопувалися в землю . Цей прийом на скелі чи горі , де шар грунту був тонким , не підходив . Тут приходилося стрічкову укріплювану споруду «паланчити». Паланчити – це коли колоди через певну відстань , наприклад через чотири метри , забивалися в землю , або видовбані в скелі ями , або , якщо цього не вдавалося зробити , то шторцом у видовбані гнізда підвалини . На цих стовпах-колодах з двох боків робилися пази . В ці вертикальні пази , горизонтально вставлялися бруски , або дошки чи форшти утворюючи стіну – паланок . Майстрів , котрі застосовували такий метод називали паланчиками , або палінчиками . Російський аналог – плотники . Люди з прізвищем Паланчик , або Палінчак і зараз живуть в Зняцьові , Червеньові , Глибокому , на Тячівщині , в Сербії .
Отже роблю висновок – огорожа- паланок , це укріплювано оборонна споруда , тобто фортеця , замок . Але ж гоп , сам собі думаю , якщо паланок це і є власне замок , то чи логічно казати : « Замок Паланок» . Це все одно , що казати цукор цукровий . Але, якщо людям подобається так казати , то як кажуть на Хустщині : « Най ме шчо хочше». Тим паче , що хустини назвали свою ріку Рікою. Не слід забувати , що замок Паланок має ще одну гарну назву – Город . Назву Город не слід розуміти , як населений пункт , місто .Назву город треба розуміти , як фортеця , замок , в решті-решт як паланок . Походить вона від слова – «городити». Назву город вживало в основному русинське населення краю .Але на відміну від сучасників , наші предки ніколи не казали – «замок Город» (цукор цукровий) , а казали Мукачівський Город . Отже , як бачимо , функціональна назва паланку дала власну назву фортеці – «Паланок» , а також селу що розбудувалося навколо нього – теж Паланок .
Зараз погляньмо , чи є аналог в нашому краї , коли функціональна назва давала власну назву якомусь населеному пункту . Будь ласка вам , - Берегвар . Село на Мукачівщині біля санаторію Карпати . Берег , всюди берег , а ось друга частина назви «вар» - слово угорське і означає воно – замок ,фортеця , якщо хочете – паланок . Отже – Берегвар – ніщо інше , як паланок на березі .
Або ще , Ужгород . Стародавня угорська його назва – Унгвар . Як бачимо і в русинській назві друга частина слова –город , і в угорській друга частина – вар , означає одне і те саме , фортеця , замок , або як що хочете паланок .З цього випливає , що Ужгород ніщо інше, як Паланок на Ужу .
Панове «Годьмоші» та «Герінгоші» не гризіться , бо у вас спільне не тільки те що в такій чудовій закусці , як руслики наявні герінги та цибуля . У вас у кожного є свій Паланок . Як казав мій знайомий класик з Марамороша : « Най ме , шчо ме , а Паланок такой файна назва». О ! Це так кайфортно , так кайфортно !.

П . С . Цікава така деталь . На мешканців світової столиці русинів – Руський Керестур , що в Сербії , кажуть «пуйдоші». Справа в тім , що це містечко 260 років тому заснували переселенці з Червеньова Мукачівського району , котрі замість « піду» кажуть «пуйду».
Ось так .

2013




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-02-09 16:18:44
Переглядів сторінки твору 2360
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2015.09.27 10:04
Автор у цю хвилину відсутній