Д В І З У С Т Р І Ч І І С У С А З Р О З Б І Й Н И К А М И
За царювання Ірода в Юдеї розвелося дуже багато всяких розбійників. Та і сам Ірод був найбільшим розбійником свого часу. Жив воду в Юдеї не дуже поряд очний чоловік по імені Струль. Були в нього два сини – старший Шльома і молодший Лейба. Обоє були безжалісними розбійниками і убивцями. За свій живот вони погубили не одну сотню невинних людей. Вони виходили на дорогу, затаїлися в кущах і підстерігали свою жертву. Коли хтось ішов по дорозі, несподівано вискакували із схованки і забирали в подорожуючих всі цінності, а самого убивали , аби на було свідків. Одного разу теж вийшли на дорогу і заховалися в кущах. Коли це вони побачили, що зовсім не далеко іде чоловік і веде за собою осла, на якому сиділа жінка тримаючи на руках, загорнуту в пеленки маленьку дитину. Шльома іЛейба раптом вискочили із-за кущів і напали на подорожуючих. Вони передивилися всі речі, які мали чоловік та жінка, але нічого для себе цінного так і не знайшли. Бо Йосиф та Марія - а були це саме вони, хоч і походили з царського роду, були дуже бідні. Тоді Лейба узяв із рук Марії дитину і почав її розповивати, бо думав що в пеленках може бути заховане золото. Лейба не міг розуміти що в пеленках повита дорогоцінність набагато цінніша за золото. Але він із замилуванням дивився на дитятко, на її сині, як небо очі, що так ласкаво дивились на нього, на ручки, що так тяглися до нього, на широке не по дитячому розумне чоло. Лейба побачив у цій дитині щось більше ніж просто дитятко. Кожний, хто хоч раз бачив Ісуса, кожний, хто мав голову на плечах, а в голові розум аби думати, зпершого погляду догадувався що в жилах цієї людини тече русинська кров. Не знаємо чи догадався про це Лейба, бо в цей із заду підійшов брат його Шльома. Він із злості, що не вдалося нічого пограбувати вхопив дитину за ніжки і хотів ударити головою об камінь, щоб убити Ісусика. Лейба не дав йому цього зробити, сказавши що можливо вони ще колись зустрінуться і ця дитина у пригоді стане. Сказав ніби у воду дивився. Розбійники відпустили Марію і Йосифа і ті пішли собі до Єгипту тікаючи від Ірода.
Ще повних тридцять три роки газдували розбійники на дорогах Ізраїлю та Юдеї , аж поки не прибув сюди новий правитель із Риму Понтій Пілат. На боротьбу з розбійниками пілат послав римський легіон і невдовзі з ними було покіньчено.Лейба і Шльма теж попали до рук римлян. Фінал ми знаємо.Як було сказано вище, Лейба як у воду дивився,коли казав що вони ще зустрінуться з Ісусом. А зустрілися вони не на розбійницькій дорозі, а на горі Голгофа. Розіпяли розбійників в одному ряду з Ісусом. Шльму з ліва, Лейбу з права. Шльома дорікав Ісусу, що якщо він Син Божий то нехай зійде із хреста і нехай і їх зніме. Лейба ж повернув голову через ліве плече і довго та кристально дивився на чоловіка із синіми як небо очима, із світло-золотим волосям, із широким розумним чолом, із широко розіп’ятими руками, що ніби хотіли весь світ пригорнути до своїх грудей. Лейбі на мить здалося що він уже десь бачив цього чоловіка. Не знаємо чи догадався Лейба де він раніше зустрічав Ісуса . З Євангелія
Знаємо що він сказав до Шльми : «ми заслужили цю кару, а цей чоловік ні в чому на винен». Знаємо, що Лейба просив Ісуса помянути його в царстві Отця Свого Небесного. А ще знаємо , що Ісус відпустив гріхи Лейбі і пообіцяв зустрітися в царстві. Цим Ісус дав нам зрозуміти, що покаятися ніколи не пізно , навіть перед смертю. Але тягнути з каяттям не варто , бо життя наше як та струна, може обірватися любу секунду. Так що кайтеся руснаки поки не пізно. Моліться абисьте не мали гріха. Сійте і жніть аби діти ваші не були голодні. Працюйте і заробляйте абисьте не були цураві і вошиві . Як собі постелите , так бу дете спати. Амінь.

2013р.