ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2025.11.19 13:12
День похмурий. Дощ іде.
Не вщухає ні на миті.
Листячко тремтить руде,
Тихим щемом оповите.

Натягнула сивина
Понад світом поволоку.
Непривітна і сумна

Ігор Шоха
2025.11.19 13:01
А пацієнти шостої палати
московії і найнятої вати
готові до війни,
та тільки не пани,
а пацієнти шостої палати.

***
А мафії не писані закони

Ігор Терен
2025.11.19 12:24
А ми теляті довіряли мало,
та вірили, – воно кудись веде...
але охляле
язиком злизало,
а (д)ефективне невідомо де.

***
А вибір означає за і проти

М Менянин
2025.11.19 01:27
Не в своїй, не в Палестині,
був Ґолем* і в Чеха глині.
Пишуть в рот йому і нині,
але в нас вже, в Україні.
Хватку маючи звірячу,
ненаситність на нестачу –
це ж за гроші "стіна плачу",
час покаже, мо й пробачу.

Борис Костиря
2025.11.18 22:11
Ти - ніжна квітка орхідеї.
Ти - місток
між земним і небесним.
Коли закипить любовний шал
у розпеченій пустелі,
будуть написані
найпалкіші вірші.
Ти для мене -

Ярослав Чорногуз
2025.11.18 19:20
Я стомився, мила, буть твоєм рабом,
Ну бо народився вільним козаком.

Вже при кожнім кроці весь тремчу, як гусь.
На жінок на інших глянути боюсь.

Серіал відомий я дивиться стану,
Кажеш, проміняв тебе на "Роксолану".

Артур Сіренко
2025.11.18 18:38
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают

Сергій Губерначук
2025.11.18 15:05
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.

І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.

Артур Курдіновський
2025.11.18 14:41
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".

Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Зотова (1975) / Публіцистика

 Про топинамбур
Образ твору Постоянно ловлю флешбэки с девяностых. Уровень зарплат и жизни где-то оттуда, шмотки на людях тоже как оттуда. Иеговисты на улицах активизировались - заняли забытые посты с журнальчиками на раскладках. А сегодня мне вообще предложили топинамбур...
Видать куда-то не туда мы свернули в тех девяностых и нам дали второй шанс.
В лихие 90-е мы топинамбур активно жарили в салаты терли и т.п. Для меня он прочно ассоциируется с постоянным недоеданием. Ну на самом деле тебе ни фига не плохо и не сосет под ложечкой. Нет всей этой чиполиновской романтики, которой пугают бедных. Жрешь себе кашку с растительным маслом и норм. В сезон ваще круто клубника там кабачки с огурцами.
- Дианка что вы утром кушали?
- Шуп ш макаронами - шепелявит четырех летняя худющая девочка с раскосыми глазами и синими кругами под ними.
- А в обед?
- Шуп ш макаронами.
- А вчера?
- Тоже шуп ш макаронами - смеется. И тебе тоже смешно. Потому что суп с макаронами три раза в день семь дней на неделе это забавно и не более. Другого ведь не будет ни завтра ни через месяц. Чего париться.
Жили легко, весело и, по факту, не голодно. Особенно когда в редкие дни на тебя сваливалась непривычная еда. Ну те же банальные твердый сыр например или палка копченной колбасы. Это съедалось сразу. Сколько бы подобной еды ни было. Если откуда-то появлялось мясо годное для котлет лепились котлеты и съедались тут же, с пылу жару, вся кастрюля за раз. Ну ладно очень большую кастрюлю с мясной снедью можно было растянуть на целый день, не более. Но это было редко и вообще никто не зацикливался.
Короче с макаронами было радостно. Грустно было однажды. Тогда я сидела у подруги и реально плакала.
Деньги закончились за неделю до зарплаты, еда тоже закончилась. Плакала я без всякого рассчета. В мыслях такого даже не было. Да и подруга была на той же диете плюс петрушка (под окнами росла). И вот она совершенно неожиданно отвалила мне понемногу каких-то круп еще чего-то там. На вес пакет с добром был не тяжелый - подруга последним ведь делилась... Вобщем, этот случай из девяностых сродни доброму воспоминанию из того периода детства, когда ты еще веришь в чудеса. Это из того, что никогда не забывается и делает тебя благодарным пожизненно.
А сейчас она-же предложила этот самый топинамбур. Типа " Бо ми тут накопали стільки, що самі не подужаємо ))". И я так и не знаю что ей на это ответить.

Контекст : Ще одна благадарачка Гренічкі


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-03-12 12:13:39
Переглядів сторінки твору 1921
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.685 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.955 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.18 00:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2015-03-12 13:07:56 ]
Ого, в які далі тебе занесло. А я цього випадку й не пам'ятаю ))
Нам тоді було простіше: бараболя - з села, петрушка - своя, влітку взагалі рай - ягодами хоч і не дуже наїсишся, зате й лишніх кілограмів на талії не буде ;)
Мені згадалось, як я тоді взимку на базарі банана купувала. Одного. Навіть не те що купувала, а прицінювалась: попросила продавщицю зважити найменшого - на скільки він там заважить, а сама стою з жменькою монеток. Вона суму сказала, я порахувала ті монетки...
- Нє, - кажу, - не хватає. Кладіть його назад.
А вона на мордулєнцію мою печальну глянула та й каже:
- Та ладно, беріть... Я ж знаю, як воно часом хочеться...
Ото дай же їй, Боже, здоров'ячка і щастячка, тій жіночці ))) Бо то ж навіть не шматок хліба був, а так - забаганка, дитину потішити захотілося ))