ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Джона Кітса

 Джон Кітс Ода солов'ю
У серці біль, а в голові хмільна
Спустошеність, неначе пив дурман
Чи опіуму спорожнив до дна
Цидулку і вже Лети зрю туман.
Не заздрість це -- о, долю б мать твою! --
А з-за твого лиш щастя повноти,
Що -- легкокрила німфо лісова --
В співочім цім гаю
Між зелені і тіней маєти
Всю ніч твоє блаженство не вгава.

Вина б ковток, віками що було
Настояне в глибоких погребах,
Щоб радість в нім, і сонце, і зело,
І спів, і танець провансальський пах.
О, келиха б п'янких південних вод,
Що Іпокрени струменем бурлить,
У бульбашках весь по краї самі,
Що в пурпур красить рот.
Я б випив, щоб вже світ не зміг зловить,
Й розтануть із тобою в цій пітьмі.

Розтануть, розчинитись і забуть,
Про що й не помишляв ти між віття:
Нудьгу, тривогу, жаль, розпуку, лють,
Що щедро нам явля людське життя;
Де сивині трястись в паралічах,
Де смерть не дасть і юності буять,
Де навіть думать -- множить лиш відчай,
Що, мов свинець, в очах,
Де і Красі одну лиш мить сіять
Й Любові завтра вже казать: "Прощай!"

Туди! Туди! До тебе долетіть!
Та не на Вакха колісниці, ні!
На крилах лиш Поезії в ту ж мить,
Хоч розум в цім й противиться мені.
Уже з тобою! Ніжна яка ніч!
Щасливий місяць всівся на свій трон;
Зір-фей навколо нього в'ється рій,
А тут тьма навсібіч,
Хоч відблиск і сюди сузір'їв-грон
Несе крізь млу зелену вітровій.

Не бачу вже я квітів біля ніг,
Ні як із віт струмує фіміам,
Та в млі духм'яній кожний запах міг
Впізнать з тих, що весна дарує нам:
Кущів, трав, дичок-груш і яблунь цвіт,
Глід і шипшина в пишній всій красі;
Фіалка, вже зів'яла від жари,
Й та, що лиш в травні світ
Побачить -- дика роза, вся в росі:
Для мух притулок в літні вечори.

В пітьму вслухаюсь. І щораз за тим
Блаженну смерть все більш і більш люблю,
Й по імені зву, й добираю рим:
Візьми мій подих -- в тьму його ввіллю.
За все вже нині наймиліша смерть --
В цю ніч без болю обірвать життя,
Коли ти душу вихлюпнеш в пісні,
Екстазу повний вщерть!
Співатимеш -- я ж кану в небуття:
Твій реквієм величний -- по мені!

Тобі лишень безсмертя дар діставсь --
Безсилі покоління й тьма віків --
Цей голос, в який щойно я вслухавсь,
Лунав колись для знаті й бідняків.
І, може, це той спів, що помагав
Розвіять Рут за домом смуток свій,
Як йшла, в сльозах вся, між чужих хлібів;
Й нерідко чарував
Ті вікна, з яких моря чуть прибій,
Казкових і забутих вже країв.

Забутих! Слово це мене, мов дзвін,
Верта від тебе знов до самоти.
Прощай! Обмане ненадовго він,
Якщо лишень уяви витвір -- ти.
Прощай! Прощай! Твій завмирає гімн
За ближнім лугом; тільки напівтон,
Із-за горба вже ехо лиш ловлю --
Не встигнуть навздогін!
Видіння це було чи, може, сон?
Замовкнув спів: проснувсь я чи ще сплю?




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-03-29 21:21:35
Переглядів сторінки твору 5434
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.657
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній