Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.07
15:27
Чорний сніг і попелястий світанок
Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.
2026.08.07
12:05
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
2026.08.07
11:54
Холодний вітер люто свище
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
2026.08.07
07:27
Лука вогка та зелена,
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
2026.08.06
20:14
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
2026.08.06
17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
2026.08.06
15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
2026.08.06
15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про
2026.08.06
14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
2026.08.06
14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
2026.08.06
12:01
Суд історії на балконі палацу
Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част
2026.08.06
11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
2026.08.06
07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
2026.08.06
07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
2026.08.05
22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Уляна Маляр (2014) /
Проза
Красень
Красень
Особлива його прикмета: красень. Так, так, справжній красень. Коли я дивлюсь на нього – шаріюся відразу. Весь виблискує, навіть пахне тією красою і шармом. Коли вперше почула його голос, виникло відчуття, що звук йде навіть не від нього, а від небес. Сильний, вольовий, пристрасний, бравурний, а водночас легкий, летючий і неземний…Наша перша зустріч відбувалась, коли мені було всього лише 3 роки. Велич його форм і глибина голосу закохали мене відразу, я наче той маленький метелик летіла на його міні – звук чи зітхання. Він для мене все. Через нього я забула про навчання в школі, втекла від батьків у 14 - річному віці з містечка у мегаполіс, цілий час слухала в аудіо записах його неповторний голос, роздивлялась фото, (правда вчилась «цього» з іншими), щодень пломеніла і мріяла про нашу зустріч!
Цей день – я бачу його!Це він! Я щаслива лише від того, що його бачу. Перше знайомство. Дотик. Голос. Радість. Щем. Любов. Тепер, я ніколи його не залишу і ніколи нікому не віддам. Він мій!Мій!
Ми живемо вже 20 років. Щасливі. Мені 36, йому – 50. Вік - це не перепона для справжніх почуттів. Кожного ранку і ночі ми з ним спілкуємось про мистецтво, особливо - музику. Я завжди сідає біля нього і п’ю міцну каву з лимоном, вдивляючись у позавіконне життя. Він в цей момент мовчить, можливо дрімає, а може й мріє. Я, як закохана жінка від нього в захваті ще і досі. Він - чудовий!
Ми разом 40 років. Я навпомацки вже відчуваю кожну його болячку, відчуваю коли йому радісно, а коли сумно. Він як ніхто відчуває мене. Я впевнена - він мені вірний. Коли ніч приходить в наше місто і лягає між будинками, я дивлюсь на нього і бачу на нім місяця. Він – мій величний, чорний місяць. Я проходжу повз нього, дивлюсь і розумію, він точно не з цієї планети.
60 років. 60 років?60 років!О Боже, 60 літ і в моєму житті тільки він?!...і як я, стільки часу з ним?Та все ж таки, він - моя єдина любов і стихія, крім якої я не зазнала іншої, ну…хіба, що моєї любові «удостоїлися» фруктові тістечка, що продає дівчинка напроти консерваторії. Так, щодо мого кохання – він як завжди чудовий, він давно певно «продав свою душу», адже на відміну від мене зовсім не старіє. Тільки іноді струни серця барахлять, але вмілий доктор за пару гривень його виліковує. Шкода, що мені той доктор не допомагає. Але я не здаюсь, я повинна жити! Коли мене питають, як моє здоров’я?»Я відповідаю: «Не дочекаєтесь»! Ось так, ми існуємо – я і мій благовірний!»
Його вічна особлива прикмета: красень. Мій красень – чорний рояль. І моя вічна особлива прикмета: одружена з красенем. Прохання, якщо ви це читаєте і готуєтесь піти на той світ, скажіть Богу, що ви мене не знаєте і ніколи про мене чули. Я мушу пережити того німецького красеня, во ім’я єврейського народу!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Красень
...
...
Красень
Особлива його прикмета: красень. Так, так, справжній красень. Коли я дивлюсь на нього – шаріюся відразу. Весь виблискує, навіть пахне тією красою і шармом. Коли вперше почула його голос, виникло відчуття, що звук йде навіть не від нього, а від небес. Сильний, вольовий, пристрасний, бравурний, а водночас легкий, летючий і неземний…Наша перша зустріч відбувалась, коли мені було всього лише 3 роки. Велич його форм і глибина голосу закохали мене відразу, я наче той маленький метелик летіла на його міні – звук чи зітхання. Він для мене все. Через нього я забула про навчання в школі, втекла від батьків у 14 - річному віці з містечка у мегаполіс, цілий час слухала в аудіо записах його неповторний голос, роздивлялась фото, (правда вчилась «цього» з іншими), щодень пломеніла і мріяла про нашу зустріч!
Цей день – я бачу його!Це він! Я щаслива лише від того, що його бачу. Перше знайомство. Дотик. Голос. Радість. Щем. Любов. Тепер, я ніколи його не залишу і ніколи нікому не віддам. Він мій!Мій!
Ми живемо вже 20 років. Щасливі. Мені 36, йому – 50. Вік - це не перепона для справжніх почуттів. Кожного ранку і ночі ми з ним спілкуємось про мистецтво, особливо - музику. Я завжди сідає біля нього і п’ю міцну каву з лимоном, вдивляючись у позавіконне життя. Він в цей момент мовчить, можливо дрімає, а може й мріє. Я, як закохана жінка від нього в захваті ще і досі. Він - чудовий!
Ми разом 40 років. Я навпомацки вже відчуваю кожну його болячку, відчуваю коли йому радісно, а коли сумно. Він як ніхто відчуває мене. Я впевнена - він мені вірний. Коли ніч приходить в наше місто і лягає між будинками, я дивлюсь на нього і бачу на нім місяця. Він – мій величний, чорний місяць. Я проходжу повз нього, дивлюсь і розумію, він точно не з цієї планети.
60 років. 60 років?60 років!О Боже, 60 літ і в моєму житті тільки він?!...і як я, стільки часу з ним?Та все ж таки, він - моя єдина любов і стихія, крім якої я не зазнала іншої, ну…хіба, що моєї любові «удостоїлися» фруктові тістечка, що продає дівчинка напроти консерваторії. Так, щодо мого кохання – він як завжди чудовий, він давно певно «продав свою душу», адже на відміну від мене зовсім не старіє. Тільки іноді струни серця барахлять, але вмілий доктор за пару гривень його виліковує. Шкода, що мені той доктор не допомагає. Але я не здаюсь, я повинна жити! Коли мене питають, як моє здоров’я?»Я відповідаю: «Не дочекаєтесь»! Ось так, ми існуємо – я і мій благовірний!»
Його вічна особлива прикмета: красень. Мій красень – чорний рояль. І моя вічна особлива прикмета: одружена з красенем. Прохання, якщо ви це читаєте і готуєтесь піти на той світ, скажіть Богу, що ви мене не знаєте і ніколи про мене чули. Я мушу пережити того німецького красеня, во ім’я єврейського народу!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
