ЛИХАЯ ГОДИНА ІЗ ДІДОМ СТАРИМ
Ой ненечко-ненько,
Як жити сумненько
Мені молоденькій
Із дідом старим!
Ти доню згубила,
Їй долю втопила
За гроші-розкоші,
Побив би їх грім!

Глушман, недоріка,
Усе, знай, кахика,
На ногу каліка —
Біда мені з ним...
Нетяма, незграба,
Холодний, як жаба,—
Пропащії ночі
Із дідом старим!

Усе йому шкода,
Усе недогода,
Бурчить-докоряє,
Як грим, так і грим,
До хлопців ревнує
Мене молодую,—
Лихая година
Із дідом старим!

Та вже ж свому діду
Кінця я доїду,
Візьмусь його гризти,
То буде по нім...
Йому домовина,
Мені переміна —
Молодший господар
Увійде у дім.


ПРОЩАННЯ МАКФЕРСОНА

Прощай, тюрма, глуха, німа
Домівонько моя!
За мить якусь гойдатимусь
На шибениці я.

Співаючи, танцюючи,
Радіючи немов,
Макферсон той — завжди герой —
На шибеницю йшов.

Хоч круть, хоч верть — приходить смерть,
Та з неї я сміюсь,
Немало справ я з нею мав,
То й нині не боюсь.

Зніміть мені кайдани з рук
Та принесіть меча,—
Не знайдете в Шотландії
Над мене силача.

Я жив — боровсь, та довелось
Од зради помирать;
Одним журюсь, що не вдалось
Зрадливця покарать.

Прощай, життя і сонця світ,
Усім живим — привіт!
Впаде ганьба хай на раба,
Що перед смертю зблід.

Співаючи, танцюючи,
Радіючи немов,
Макферсон той — завжди герой —
На шибеницю йшов.


ЩО Ж ТИ ДУМАЄШ-ГАДАЄШ

Що ж ти думаєш-гадаєш,
Чом на інших поглядаєш?
Чи мене ти покидаєш?
Любий, милий, повернись,
Знов до мене пригорнись!

Я ж тебе кохала вірно,
Довірялася безмірно
I тепер прошу покірно —
Любий, милий, не зраджай,
Мого серця не вражай!


ВІТЕР ГОНИТЬ В ДАЛІ МЛИСТІ

Вітер гонить в далі млисті,
Явір ронить жовкле листя,
Річка стогне, хвилі хвилить,
Ізабелла ходить-квилить:

«Прощавайте, дні погожі,
Одцвілися втіхи рожі!
Здрастуй, здрастуй, ноче чорна,
Ноче журна, безпрозорна!

Про минуле незабутнє,
Про безрадісне майбутнє
Як згадаю-погадаю,
Серце рветься із одчаю...

Ой життя, ти благо в щасті
I важкий тягар в напасті;
Без жалю тебе покину,
В темну безвість перелину!»


ОЙ ДОВГА НІЧ, СМУТНАЯ НІЧ

Ой довга ніч, смутная ніч
Нема мого кохання,
Нема очам моїм спання
Із вечора до рання.
Нема очам моїм спання
Із вечора до рання.

Ой де ти спиш, про що ти сниш,
Далекеє кохання?
Чи чуєш ти в цю темну ніч
Тяжке моє зітхання?
Чи чуєш ти в цю темну ніч
Тяжке моє зітхання?

Як час минувсь — і не змигнувсь
Лицяння — женихання...
Тепер помалу-малу йде —
Нема мого кохання!
Тепер помалу-малу йде —
Нема мого кохання!


ІШОВ Я ПРОЗ ВИСОКИЙ ДВІР

Ішов я проз високий двір
Та проз зелений садок,
I гарну ж, гарну дівчину
Загледів там між квіток.

Такої хорошої дівчини
Не бачив я ще на віку:
«Я дав би п'ять тисяч, аби в свій дім
Повести красуню таку!»

«Не поривай, юначе, очей
На гарну таку молоду:
Та будь ти й сам шотландський король,
В королеви тобі не піду!»

«Не будь така горда, красуне моя,
I не несись аж до хмар:
Аби лиш купило було в покупця,
То знайдеться добрий товар.

Я злізу й на вище дерево,
Багатше розкублю гніздо;
А ти будь скромніша, красуне моя,
А то ще й не візьме ніхто».


МАМО, МАМУСЮ, ЩО МАЮ РОБИТЬ?

Мамо, мамусю, що маю робить —
Як їх примусить мене любить?
«Доню моя, не будь дурна,
Ти будь такою, як я була».

Як буду чорна — ніхто не пригорне,
Як буду біла — нікому не мила,
Як буду горда — ніхто не займе...
Що маю діяти, навчи мене.


ДЖЕНДЖИК ДЖОН

Недарма кажуть — Дженджик Джон
Всесвітній баламут:
Він дівчину стрів, невінчану звів,
Що й люди не візьмуть.

Не слухала батька і неньчиних рад,
Дівча нерозумне таке...
Що хтіла творила та пиво варила,
Не знала, що буде гірке.

Корова з телям, овечка з ягням
I талярів тридцять ще й три;
Не гола, не боса, надбала на посаг —
Хто хочеш чорняву бери.


МІТЛИ, ВІНИКИ

Мітли, віники! Кому, кому?
Вересові, гарні, й недорого візьму...
Мушу женитись, байдуже з ким,
От, аби жінка, хазяйка у дім.

Хай буде гарна, мені не кривдно,
Хай і погана — вночі не видно.
Як молода, то добре, бігме,
Як стара — то швидше помре.

Як рожаїста — хай родить, нівроку,
А як нерода — менше мороки.
Чорна чи біла, руда чи зелена,
От, аби жінка, то й буде з мене.

Як любить чарку — вдвох вип'єм незгірше,
А як не любить — мені буде більше.
Мітли, віники! Кому, кому?
Вересові, гарні, й недорого візьму...


БІЛИЙ МЕЛЬНИК, БІЛИЙ

Білий мельник, білий,
Од муки біліш,
Меле, шеретує,
Заробляе гріш.

Од білого мельника
Я й сама вбілюся,
До милого мельника
Таки притулюся.

Білий мельник, білий,
Мливо сипле в кіш,
Ловко хлопець меле,
Любить ще ловкіш.

На вмілого мельника
Я не надивлюся,
Для милого мельника
Вже не поскуплюся.