ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Борис Пастернак Єдині дні
У пам`яті - між зим своїх
Сонцестояння дні – як піки.
І неповторний кожен з них
Й повторювався теж без ліку.

Вони усе тяглись, текли,
Предовгу склавши вереницю.
Єдині дні оті, коли
Здається, час мов зупинився.

Всі пам`ятаю досі їх -
Зиму до середини близять.
Дороги мокрі, краплі стріх
І сонце гріється на кризі.

Й закохані, немов у сні
Дедалі в пестощах нестримні.
Й пітніють у височині
Зігріті між гілля шпаківні.

Годинник мов – анітелень,
Ліниві стрілки крил не здіймуть.
Триває довше віку день
У нескінченності обіймів.

Борис ПАСТЕРНАК

ЕДИНСТВЕННЫЕ ДНИ

На протяженье многих зим
Я помню дни солнцеворота,
И каждый был неповторим
И повторялся вновь без счета.

И целая их череда
Составилась мало-помалу -
Тех дней единственных, когда
Нам кажется, что время стало.

Я помню их наперечет:
Зима подходит к середине,
Дороги мокнут, с крыш течет
И солнце греется на льдине.

И любящие, как во сне,
Друг к другу тянутся поспешней,
И на деревьях в вышине
Потеют от тепла скворешни.

И полусонным стрелкам лень
Ворочаться на циферблате,
И дольше века длится день,
И не кончается объятье.





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-07-14 13:47:13
Переглядів сторінки твору 4588
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2015-07-14 14:00:28 ]
Ох, ці дні сонцестояння...:) Сподобався переклад)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-14 14:40:41 ]
Щиро дякую, Світланочко! З перемогою вітаю в Італії! Дай Боже нових звитяг!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-07-14 14:01:05 ]
Гарний переклад, Ярославе, мені сподобався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-07-14 14:01:50 ]
До речі, чому солнцеворот - це сонцестояння?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-14 14:51:15 ]
Дякую, Кристіане! Мене це також дивувало в оригіналі Пастернака. Адже зимове сонцестояння, коли три дні ані день, ані ніч не збільшується - це 22-24 грудня - свято молодого Божича Коляди, який народжується і потім день починає збільшуватись - і котять вогненні колеса згори українці за нашими прадавніми звичаями. Але ще рано до розмоклих доріг, тріскання льоду і плавби крижин - ніби лютий-березень, коли зима зустрічається з весною і починається весь цей процес.
Хто б нас просвітив з цього приводу? Адже в часи Пастернака ще не було сучасних зим, як цього року - півтора тижні морозу і більше двох місяців слякоті?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-07-14 15:15:47 ]
Так, щось тут не те, щось наплутав Пастернак - можливо, потрібно підключити якісь конспірологічні теорії, аби це вияснити зрештою? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-07-14 22:40:06 ]
СОНЦЕВОРОТ, у, чол., розм. Народна назва сонцестояння. — 22 червня — день сонцевороту, найдовший у нас день (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 301); — Як зустрічали ми в грищах сонцеворот, то й зустрічатимемо (Павло Загребельний, Диво, 1968, 554).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 459.

А як на мене, то СОНЦЕВОРОТ- питоме російське слово, тому й потрапило в розмовну українську.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-07-15 14:58:00 ]
А як на мене, немає жодних питомих російських слів, є лише запозичені в російську з інших мов, в т.ч. з української.) Сонце і ворота - українські, адже так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-07-15 17:27:05 ]
СОНЦЕСТОЯ́ННЯ, я, сер. Момент проходження Сонця через найпівнічнішу або найпівденнішу точку екліптики, який буває двічі на рік і якому відповідає найкоротший і найдовший день. Влітку Сонце піднімається опівдні дуже високо; найвище положення воно займає 22 червня. Цей день називають днем літнього сонцестояння (Воронцов-Вельямінов, Астрономія 1956, 28); Короткі дні у грудні, але найкоротшими вони бувають в період зимового сонцестояння (Наука і життя, 12. 1961, 52).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 460.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-07-14 19:14:46 ]
Коли ставляться високі вимоги до своєї мови, то результат завжди очікувано добрий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-14 21:16:57 ]
Щиро дякую, Вікторе, дуже радий, що тобі сподобалось!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2015-07-14 20:49:43 ]
Радію, що вдалося Вам загнуздати пастернаківський вірш.
І все ж, якщо не заперечуєте, радив би: "гріється сонце на крижині".
Щасти Вам і на подальші відтворення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-14 22:39:55 ]
Щиро дякую Вашій похвалі, дорогий пане Іване! Це - висока оцінка моїй скромній праці. Дякую і за пораду - виправив, зробив усе можливе, аби наблизити якомога більше переклад до оригіналу.
Спасибі за побажання. Підтримка колег надихає на подальші спроби перекладу.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-07-14 22:45:20 ]
Скільки поетів, стільки й перекладів )

Є місця, котрі у Вас, як на мене, вдаліші, а є такі, що в моєму варіанті мені органічніші. То таке,.. на колір і смак. Цікаво, що сказав би Пастернак )))
А взагалі, нема межі вдосконаленню.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-14 23:21:19 ]
Дякую, Любо! Мені Ваша перша і третя, особливо, строфи подобаються більше, ніж мої - щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-15 00:03:11 ]
Любо, дякую за інформацію стосовно сонцестоянь. ЇХ два - зимове - 22-24 грудня і літнє - 22 червня. Це відомо більш-менш. Незрозуміло, чому в грудні в цей час відлиги. Може, такі зими були в часи Бориса Пастернака, як нині?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2015-07-15 13:14:08 ]
ЗимУ до середини близять.
Очевидно, у Вас правильно, Ярославе. Але в народі - тільки зИму.
Час, малюнок, настрій передано.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-16 00:08:39 ]
Дякую за відгук, Анно! Саме у цьому слові "зимУ" перевіряв наголос у словникові. Саме такий має бути, хоч і мені ближчий народний наголос, як і Вам - "зИму". Тим більше що виправити рядок, щоб наголос був таким - як два пальці облизати - за допомогою інверсії - "до середини зИму близять". Але ж ми - на "Майстернях" - тут має бути якомога досконаліше.)))