
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.10
21:55
Мій телефон вимкнувся.
Я подаю сигнали "SOS!"
лише своєю енергетикою.
Мене неможливо
запеленгувати. Я - риба,
яка заплила у найбільші
глибини океану.
Я втратив сутність
Я подаю сигнали "SOS!"
лише своєю енергетикою.
Мене неможливо
запеленгувати. Я - риба,
яка заплила у найбільші
глибини океану.
Я втратив сутність
2025.08.10
15:59
Я не чекаю дива. Дав би Бог
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.
Я не чекаю дива. Дав би Бог,
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.
Я не чекаю дива. Дав би Бог,
2025.08.10
15:46
Поляки – гонорові та часто так бувало:
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов
2025.08.10
15:37
Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,
2025.08.10
07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анатолій Криловець (1961) /
Вірші
Глобалізація
Тепер в землян єдиний колір шкіри.
Не шкіри! Зазвичай всі кажуть: шкури.
Товста вона. Й відтінок сіро-бурий.
Ввели в зиготу ген один – пінґвіна, –
І не страшні нам спека й хуртовина!
Єдина мова – інґліш-піджин-пінґвіш,
Яку всі називають просто: пінґвіш.
Мужчини, котрі мачо, тяжко крячуть:
Поміж ногами яйця піґвінЯчі.
Смереки, кипариси, баобаби,
Секвойї і папаї, буки й граби –
І взагалі: дерева із кущами, –
Усі пішли до йо… блудниці-мами.
Мишій-пирій, мокрець і костерева –
Всі трави теж туди, куди й дерева.
Про них ти навіть мріяти не смій.
Із флори є один лиш отравій!
Росте, як дерен, ув один сувій,
Планету забезпечуючи киснем.
Із ним пребудем нині й вічно-прісно.
Він хліб, салат. В нім мікроелементи.
Пощезли і фригідні, й імпотенти.
На отравію, в затінку дерев,
Що з пластику, коханців чути рев.
Цей рев – найвища пісня із пісень.
Тривають акти п’ятий – сьомий день!
Хто ж п’ять хвилин – той осоромивсь. Прямо…
До мами піде разом із кущами.
А риб у морі – і не вибирай!
Дріжджепланктон лише росте – китай!
В нім поєднались щука, хек і кит.
Лежи і їж і чухай свій живіт.
В дібровах штучних не знайти тварин –
Шкідливий для життя холестерин.
Є птахи. Гнуться синтетичні крони –
Співають, мов шпаки, пінґвоворони.
Від ранку й до вечірньої зорі
Звучить, мов дримба, їхнє ніжне «крі!..»
Не стало диких мов і різних націй –
Найбільш успішна із глобалізацій!
Були проблеми, правда, з «русскім міром»,
Та й він накривсь… почив, як всі, із миром.
Й насамкінець, скажу вам для інтриги,
Санація була – палили книги!
Тюменським синім полум’ям, що з газу,
Горів і Гемінґвей, і Мештергазі,
Толстой, Конфуцій, Пушкін, Ів Гандон,
Сенека, Аристотель і Катон.
Палали Кафка, Криловець, Кричевський*…
Він знав англійську – пінґвіш дуже кепсько.
Не раз було зело під хмелем Паша
Казав знущально: «Пінґвіш – то параша».
Забанили для нього вхід у вічність.
Ґудбай-цурюк! Йо гауз із античність!..
Печальна доля й творів Криловця.
Що б не писав, а думав про кінця.
…Палають «Чаша» і «Скресання», й «Квітка»**.
Щось пеніса***, мов фенікса, не видко.
…І соромно, і нудить, і негарно.
І, мабуть, сон тому такий кошмарний.
Це ж треба: у корчмі напередодні
Із друзями хильнути зо дві бодні!
І цілий тиждень я боюсь заснути –
Приходять Чингізхан і Гітлер, й Путін…
24 липня 2015 р.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Глобалізація
П. Кричевському
…Протистояння закінчилось миром.
Тепер в землян єдиний колір шкіри.
Не шкіри! Зазвичай всі кажуть: шкури.
Товста вона. Й відтінок сіро-бурий.
Ввели в зиготу ген один – пінґвіна, –
І не страшні нам спека й хуртовина!
Єдина мова – інґліш-піджин-пінґвіш,
Яку всі називають просто: пінґвіш.
Мужчини, котрі мачо, тяжко крячуть:
Поміж ногами яйця піґвінЯчі.
Смереки, кипариси, баобаби,
Секвойї і папаї, буки й граби –
І взагалі: дерева із кущами, –
Усі пішли до йо… блудниці-мами.
Мишій-пирій, мокрець і костерева –
Всі трави теж туди, куди й дерева.
Про них ти навіть мріяти не смій.
Із флори є один лиш отравій!
Росте, як дерен, ув один сувій,
Планету забезпечуючи киснем.
Із ним пребудем нині й вічно-прісно.
Він хліб, салат. В нім мікроелементи.
Пощезли і фригідні, й імпотенти.
На отравію, в затінку дерев,
Що з пластику, коханців чути рев.
Цей рев – найвища пісня із пісень.
Тривають акти п’ятий – сьомий день!
Хто ж п’ять хвилин – той осоромивсь. Прямо…
До мами піде разом із кущами.
А риб у морі – і не вибирай!
Дріжджепланктон лише росте – китай!
В нім поєднались щука, хек і кит.
Лежи і їж і чухай свій живіт.
В дібровах штучних не знайти тварин –
Шкідливий для життя холестерин.
Є птахи. Гнуться синтетичні крони –
Співають, мов шпаки, пінґвоворони.
Від ранку й до вечірньої зорі
Звучить, мов дримба, їхнє ніжне «крі!..»
Не стало диких мов і різних націй –
Найбільш успішна із глобалізацій!
Були проблеми, правда, з «русскім міром»,
Та й він накривсь… почив, як всі, із миром.
Й насамкінець, скажу вам для інтриги,
Санація була – палили книги!
Тюменським синім полум’ям, що з газу,
Горів і Гемінґвей, і Мештергазі,
Толстой, Конфуцій, Пушкін, Ів Гандон,
Сенека, Аристотель і Катон.
Палали Кафка, Криловець, Кричевський*…
Він знав англійську – пінґвіш дуже кепсько.
Не раз було зело під хмелем Паша
Казав знущально: «Пінґвіш – то параша».
Забанили для нього вхід у вічність.
Ґудбай-цурюк! Йо гауз із античність!..
Печальна доля й творів Криловця.
Що б не писав, а думав про кінця.
…Палають «Чаша» і «Скресання», й «Квітка»**.
Щось пеніса***, мов фенікса, не видко.
…І соромно, і нудить, і негарно.
І, мабуть, сон тому такий кошмарний.
Це ж треба: у корчмі напередодні
Із друзями хильнути зо дві бодні!
І цілий тиждень я боюсь заснути –
Приходять Чингізхан і Гітлер, й Путін…
24 липня 2015 р.
* Павло Кричевський – талановитий російський поет, побратим А. Криловця, великий друг України і взагалі – праведник народів світу.
** Тут автор відсилає читача до своїх поетичних збірок: «Друга чаша» (1999), «Скресання» (1993), «Квітка щастя» (2014).
*** Тонкий натяк на «хрестоматійний» вірш А. Криловця «Українському народові», який вперше був надрукований в нині вже раритетній збірці «Скресання». Вірш – великий аванс державотворчій потузі України напередодні першогрудневого референдуму 1991 року – спрямований проти російського шовінізму. Починається рядками: «Воскрес – як фенікс, / А спопеляли ж! / Ще вчора – пеніс, / Сьогодні – фалос».
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію