* * *
День відійшов, а з ним і вся принада:
Губ ніжність, шепіт тихий, сміх дзвінкий,
Тепло дихання, голосу відрада,
Очей блиск, личко біле, стан стрункий;
Поблякла квітка з чаром неповторним,
Зник із очей краси видінь розмай,
З рук вислизли краси блаженні форми,
Пропали голос, світло, ласка, рай;
Все потонуло в сутінку смеркання,
Як день святий свята зміняла ніч,
Вплітаючи в пітьми своєї ткання
Духмяність всю кохання зусібіч.
В псалмах любовних вдень вправлявсь мій хист,
То ж сон -- дарунок за молитви й піст.

* * *
Молю тебе, благаю -- покохай!
Прошу любові -- втишить серця рану,
Непоказна і без шаленства хай,
Та щоб відкрита, щира, без обману.
О, будь моя вся -- днів моїх, ночей
Відрада; нехай тішать мене всюди
Цілунок цей, ці руки, блиск очей,
Ці теплі, білі, найніжніші груди.
Себе всю -- душу й серце -- дай мені
Хоча б із жалості; не дай померти
Чи стать рабом твоїм, життя щоб дні
В стражданнях марних тратити до смерті, --
Як розум мій, все звівши нанівець,
Блукатиме в пітьмі, немов сліпець.

ЯСНА ЗОРЯ

Зоре ясна! Стать вічним би, як ти, --
Не щоб у блиску, як тобі належить,
Царить без сну над ніччю з висоти,
Немов самітник, що недремно стежить,
Як води сповнюють святий обряд,
Щоб береги людські були омиті,
Чи гори й діл міняють свій наряд
Й ще вчора голі -- снігом зараз вкриті.
О ні! -- незмінним, вічним хочу буть,
Щоб до грудей коханої припасти
Й блаженства, як здіймуться й опадуть,
Час невблаганний вже не зміг украсти.
Ще й ще дихання милих уст відчуть,
Й так вічно жить, а ні -- навік заснуть.