Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Джорджа Байрона
Із Джорджа Байрона
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Джорджа Байрона
* * *
О, вже більше не бродити
Нам опівночі в полях,
Хоч в душі жага любити
Й місяць знов осяяв шлях.
Піхви меч переживе
І душа бентежні груди;
До спочинку серце зве,
То й любові хай він буде.
І хоча ніч, щоб любити,
Й осяйнувсь молочно шлях --
Вже нам більше не бродити
В сяйві місяця в полях.
* * *
Коли ми розстались
В сльозах і мовчанні,
Серця настраждались
Й навік вже печальні.
Щока твоя стала,
Мов лід -- й такі ж губи:
Ця мить віщувала
Майбутні всі згуби.
Нічних рос волога
Мій лоб оросила --
Немов засторога,
Що відчай звістила.
Ти клятви зламала,
Щоб інші мать блага,
Й хула за це впала
На тебе й зневага.
Для мене цей поголос --
Дзвін похоронний;
Тремчу, бо те сповнилось,
В чім безборонний.
Що знав я, не відать
Тим, хто це вітає;
Хотів би повідать --
Та слів не хватає.
Таємно ми стрілись
І мовчки розстались --
Та як нажурились
Серця й настраждались!
Й коли б нам послала
Знов доля стрічання, --
Що ти б з того мала?
Лиш сльози й мовчання.
* * *
Вона в красі йде, що в пітьмі
Розлита, в зоряних ночах,
Й все краще з тіні й світла ми
Стрічаєм знов в її очах:
Без цього блиску в сяйв каймі
Й день найясніший би зачах.
Ще б тінь -- і вже б, як не було,
Принаймні половини чар
З пасм, що як ворона крило;
Й рум'янцю вже б не той був жар,
Й не осявав би так чоло
Високих помислів ліхтар.
Й на цій щоці й на згині брів
Все в ній про ніжність промовля,
Й ця посмішка, яка й без слів
В печалі й смутку звеселя;
Й душа, що мир би в ній лиш зрів;
Й любов лиш серце виявля.
РЯДКИ, ЗАПИСАНІ В АЛЬБОМ НА МАЛЬТІ
Як напис на плиті могильній
Спиняє погляд мандрівця,
Колись твій зір меланхолійний
Привабить так сторінка ця.
Й коли ім'я це прочитаєш
Ти в суєті прийдешніх днів,
То, може, знов мене згадаєш,
Що тут я серце схоронив.
О, вже більше не бродити
Нам опівночі в полях,
Хоч в душі жага любити
Й місяць знов осяяв шлях.
Піхви меч переживе
І душа бентежні груди;
До спочинку серце зве,
То й любові хай він буде.
І хоча ніч, щоб любити,
Й осяйнувсь молочно шлях --
Вже нам більше не бродити
В сяйві місяця в полях.
* * *
Коли ми розстались
В сльозах і мовчанні,
Серця настраждались
Й навік вже печальні.
Щока твоя стала,
Мов лід -- й такі ж губи:
Ця мить віщувала
Майбутні всі згуби.
Нічних рос волога
Мій лоб оросила --
Немов засторога,
Що відчай звістила.
Ти клятви зламала,
Щоб інші мать блага,
Й хула за це впала
На тебе й зневага.
Для мене цей поголос --
Дзвін похоронний;
Тремчу, бо те сповнилось,
В чім безборонний.
Що знав я, не відать
Тим, хто це вітає;
Хотів би повідать --
Та слів не хватає.
Таємно ми стрілись
І мовчки розстались --
Та як нажурились
Серця й настраждались!
Й коли б нам послала
Знов доля стрічання, --
Що ти б з того мала?
Лиш сльози й мовчання.
* * *
Вона в красі йде, що в пітьмі
Розлита, в зоряних ночах,
Й все краще з тіні й світла ми
Стрічаєм знов в її очах:
Без цього блиску в сяйв каймі
Й день найясніший би зачах.
Ще б тінь -- і вже б, як не було,
Принаймні половини чар
З пасм, що як ворона крило;
Й рум'янцю вже б не той був жар,
Й не осявав би так чоло
Високих помислів ліхтар.
Й на цій щоці й на згині брів
Все в ній про ніжність промовля,
Й ця посмішка, яка й без слів
В печалі й смутку звеселя;
Й душа, що мир би в ній лиш зрів;
Й любов лиш серце виявля.
РЯДКИ, ЗАПИСАНІ В АЛЬБОМ НА МАЛЬТІ
Як напис на плиті могильній
Спиняє погляд мандрівця,
Колись твій зір меланхолійний
Привабить так сторінка ця.
Й коли ім'я це прочитаєш
Ти в суєті прийдешніх днів,
То, може, знов мене згадаєш,
Що тут я серце схоронив.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
