2015-08-11

А хто я є – той Білий Вітер.
У подиху живуть слова раби мої і діти. Поміж літер заховалися всі тіні й духи пізнання. І в тім призначення – із Вами поділитися думками. Хоча не любите таких. Від істин бо ж хворіють часто всі що надто темні духом. Але сміливості достатньо має бути слухать. Бо не від когось а від мене усе почуєте Ви це.
Є час?
Та ні немає вже давно. Лишилась тільки звичка рахувати. А Всесвіту ж бо все одно. Він просто є і все. Це нам тут треба спати прокидатись поспішати й помилятись чи бути правими (чи лівими). Хтось це назвав прекрасним підходящим словом – Колесо Сансари здається. Саме віра у час точніше часу існування густими хмарами над кожним застигають грози. І тільки істинне Пізнання розвіє їх – а це процес простий – Самопізнання. Слідкуйте за собою з вечора до рання і заспокоїться душа у сенсі вічності вітання Просвітлення що вмить таку осяє розум.
Що є любов?
Мабуть таке це не просте питання що вже століттями шукають необхідних слів для процесу цього описання. Але є один дуже хитрий спосіб вирішення надскладних питань. Якщо не відома відповідь а її серце просить то відпустіть й не думайте де що і як. А спробуйте ось так. Просто любов’ю стати. І не потрібно нікому жодних тут зізнань і всі слова геть зовсім зайві. Кохання не процес і не стосунки. І не потрібно почуттям таким геть жодне описання. Це стан. Ось як вода водою є. Робиш ковток і лише так можеш відчути смак. Так і любов мов Всесвіт просто є. Щоб її відчути потрібно все що бачиш чуєш маєш на неї все перетворить. І просто у любові із собою жити. Так починається цей стан. І знайте ніколи та на взаєм не попросить якщо є справжньою. Коханню не потрібно ні причин ні підтвердження свого не марного буття. Йому достатньо бути і це знак що усе добре й радісно душі такій. Бо все любов. І не любові тут давно немає (відсутність тої може лише здатися).
Що є душа?
Тут слово одне і не можливо мабуть ще точніше – Світло - чисте і незаймане. Сяє в кожному десь в самім серці. В мить коли відчуєте що це насправді так вона озветься до вас голосом Буття. Тут є одна відмінність всі власним шляхом йдуть до пізнання себе. Бо не буває двох однакових хіба подібних тільки кроків. І всім по різному потрібно кроків тих зробить. Комусь і двох буде достатньо. А хто і тисячами мірятиме шлях. Та зміст в тім що не дійде тільки той котрий стоятиме. Бо рух то є життя і це у всіх моментах правда яку варто пам’ятати. Істин не може бути більше ніж одна. Й звучить вона так гучно і знайомо. Душа ж бо іскорка малесенька всього безмежного Буття того що так давно звикли називати Богом. Й не має значення як істинну назвеш. Вічність не знає тої мови якою можемо між себе говорить. До Вічності говоритиме душа відчуттям безмежної любові до Буття Прекрасного.
Багато ж бо навколо ще на ясного. Та віриться мені у те що кожен сповниться цим подихом пізнання чистого. А тим на мить лиш ставши ближче до Буття Прекрасного прокинеться душа від сну глибокого. Залишиться пізнати тільки весь природній плин речей та дій. Адже важливо знати як все відбувається. І здивування розум сповнить те що цього цілком достатньо для пізнання Істини.
Просвітлюйте й самі просвітлюйтесь. Це єдиний спосіб врятуватись від темноти забуття.