
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
2025.08.05
23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
2025.08.05
21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
2025.08.05
20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
2025.08.05
16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Вірші
Дыр-дыра
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дыр-дыра
Из простейших простейшая в детстве игра
Привлекала азартом, гнала по сусекам,
Мы пронзительным "дыр" (или "дын"?) - "дыр-дыра"!
Извлекали на свет из дыры человека.
Мы взрослели, седели, другие дела
Возбуждали азарт и служили успеху,
Но потом незаметно опять начала
Нас преследовать эта шальная потеха.
"Дыр-дыра... дыр-дыра..." - оставалась дыра,
За столом нашим в тесном кружке недостача,
Высыхали, немея, в квадрате двора
Чьи-то окна пустые, как слезы собачьи.
И по кругу, по кругу, по кругу она
Все ходила, искала и нежно шептала:
"Дыр-дыра... дыр-дыра..." - и опять у окна
И на зеркале черная тень повисала.
И вплетая себя в потемневшие дни -
Перелет, недолет, холостая тревога -
То и дело мелькнут и погаснут огни
Экипажа на службе у Господа Бога.
Поневоле убежище смотришь себе,
Ведь нашла уже многих - гнушаться ль тобою?
"Дыр-дыра" притаилась во всякой судьбе
И за всякой следит головой, головою.
Тянет к свету, надежнее свет темноты,
Когда "дыр" приготовил такой-то водящий! -
В арсенале ее жестяные цветы,
Две лопаты, автобус и узенький ящик.
Вот сидеть бы с друзьями у тела костра,
Слушать ночь и в ней звуки любые, любые,
Лишь не этот один: "дыр-дыра... дыр-дыра...",
За которым идут только точки немые.
Или, может, иначе? Вскочить налегке,
Прокричать в темноту: "Я тут нынче за дыра!"
И бродить, от живых навсегда вдалеке,
Оставляя следов оборонных пунктиры?
Только страшно во тьме одному без огня,
Да и случай, гляди-ка, сведет с "дыр-дырою",
И кто первым свой "дыр!" прокричит - непоня...
Впрочем, нет. Перепутал с другою игрою.
Не спеши, "дыр-дыра", не гони, погоди.
Что там? Дерево, сын и уютный домишко?
Чуть подальше ходи, чуть подольше води,
Дай еще подкопить мне на тощей сберкнижке!
А еще - ты не знаешь? - на поле зарыл
Я на счастье монету как символ зарока.
Черт с ним, счастьем! - Друг другу прошамкаем "дыл"
На исходе у самого долгого срока?
Согласилась как будто... Сухая кора
Занимается с легкой искристою песней,
И глядит через пламя дыра "дыр-дыра",
И роняет сквозь зубы, что торг - неуместен.
Ну и ладно, подруга, не будем о том,
Где, когда, для чего и в каковской манере.
Хоть одно мне скажи: после... будет "потом"?
Улыбнулась она: воздается по вере!
Из простейших простейшая эта игра
Лишена разночтений, как слово "аптека",
И неслышное "дыр" (или "дын"?) - "дыр-дыра"
Прозвучит и уложит в дыру человека.
Но и в ней есть азарт; не счастливый исход
Или после мучений - в эмали нирвана,
А всего лишь одно: необъявленный счет
До последней черты ее тайного плана.
Призабудешь о том и возлюбишь шесток,
На котором висеть над одним неизвестным,
"Дыр-дыра... дыр-дыра..." - это просто сверчок
Под окном затянул полуночную песню.
2015
Привлекала азартом, гнала по сусекам,
Мы пронзительным "дыр" (или "дын"?) - "дыр-дыра"!
Извлекали на свет из дыры человека.
Мы взрослели, седели, другие дела
Возбуждали азарт и служили успеху,
Но потом незаметно опять начала
Нас преследовать эта шальная потеха.
"Дыр-дыра... дыр-дыра..." - оставалась дыра,
За столом нашим в тесном кружке недостача,
Высыхали, немея, в квадрате двора
Чьи-то окна пустые, как слезы собачьи.
И по кругу, по кругу, по кругу она
Все ходила, искала и нежно шептала:
"Дыр-дыра... дыр-дыра..." - и опять у окна
И на зеркале черная тень повисала.
И вплетая себя в потемневшие дни -
Перелет, недолет, холостая тревога -
То и дело мелькнут и погаснут огни
Экипажа на службе у Господа Бога.
Поневоле убежище смотришь себе,
Ведь нашла уже многих - гнушаться ль тобою?
"Дыр-дыра" притаилась во всякой судьбе
И за всякой следит головой, головою.
Тянет к свету, надежнее свет темноты,
Когда "дыр" приготовил такой-то водящий! -
В арсенале ее жестяные цветы,
Две лопаты, автобус и узенький ящик.
Вот сидеть бы с друзьями у тела костра,
Слушать ночь и в ней звуки любые, любые,
Лишь не этот один: "дыр-дыра... дыр-дыра...",
За которым идут только точки немые.
Или, может, иначе? Вскочить налегке,
Прокричать в темноту: "Я тут нынче за дыра!"
И бродить, от живых навсегда вдалеке,
Оставляя следов оборонных пунктиры?
Только страшно во тьме одному без огня,
Да и случай, гляди-ка, сведет с "дыр-дырою",
И кто первым свой "дыр!" прокричит - непоня...
Впрочем, нет. Перепутал с другою игрою.
Не спеши, "дыр-дыра", не гони, погоди.
Что там? Дерево, сын и уютный домишко?
Чуть подальше ходи, чуть подольше води,
Дай еще подкопить мне на тощей сберкнижке!
А еще - ты не знаешь? - на поле зарыл
Я на счастье монету как символ зарока.
Черт с ним, счастьем! - Друг другу прошамкаем "дыл"
На исходе у самого долгого срока?
Согласилась как будто... Сухая кора
Занимается с легкой искристою песней,
И глядит через пламя дыра "дыр-дыра",
И роняет сквозь зубы, что торг - неуместен.
Ну и ладно, подруга, не будем о том,
Где, когда, для чего и в каковской манере.
Хоть одно мне скажи: после... будет "потом"?
Улыбнулась она: воздается по вере!
Из простейших простейшая эта игра
Лишена разночтений, как слово "аптека",
И неслышное "дыр" (или "дын"?) - "дыр-дыра"
Прозвучит и уложит в дыру человека.
Но и в ней есть азарт; не счастливый исход
Или после мучений - в эмали нирвана,
А всего лишь одно: необъявленный счет
До последней черты ее тайного плана.
Призабудешь о том и возлюбишь шесток,
На котором висеть над одним неизвестным,
"Дыр-дыра... дыр-дыра..." - это просто сверчок
Под окном затянул полуночную песню.
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію