- Ковалю, хутчіше! Підковуй коня,
Я їду в дорогу у сутінках дня!
- Могутній, як грім, твій скакун вороний.
Куди ти поїдеш, о лицарю, мій?

- Ковалю, хутчіше! Навколо землі
Зі Сходу на Захід я маю іти.
За це я потраплю, як каже народ,
У ранок вчорашній без всіх перешкод.

Скакун мій швидкий, він летить через дим.
І час не вженеться ніколи за ним.
Якщо я на Захід у мить цю помчусь,
То вже за годину на Схід повернусь.

Я хитрощі часу усі зрозумів,
Від вчора до вчора його розкрутив,
І мчу я назад в противагу рокам,
Аж поки на зустріч не вийде Адам.

Я матір зустрів свою, чудо яке!
У день той вона народила мене.
Я до жінок непомітно проник
І навіть почув я дитячий свій крик.

Десь сотню разів сонце я обігнав,
В минуле століття мій шлях пролягав.
З конем я сьогодні в той день прилетів,
Коли мій дідусь одружитись хотів.
Бабуся була незрівнянна в красі,
Одразу забув я, мабуть, про усіх.
Та дід мій похмуро на двері вказав -
Я сів на коня і вперед поскакав.
Ковалю, хутчіше! Набрид мені вже
Цей час паперовий, та треба іще
В минулі віки! Щоб під тупіт копит
Наполеону зробити візит.
На острів Єлени приїду, і там
Від правнуків я привітання віддам.
В минулому ще попереджу його,
Якби ж він послухався слова мого!
Готово, ковалю? І гроші на, от.
Там тисяча злотих та ще й дев’ятсот.
Вперед! Знов на Захід я швидко несусь,
Та вчора я знову сюди повернусь.
- О, лицарю мій, ти вже був на межі,
Що буде із нами, будь ласка, скажи!
Дешевим що буде, що стане дорожчим,
Як зміниться курс і які будуть гроші?
Одне тільки слово: скажи-но мені,
Акції Ротшильда брати, чи ні?
Та лицар заскочив уже на коня
І зник він одразу з очей коваля.
18.06.14