Це звернення – плід моїх болючих і тривожних роздумів, які не полишають мене, як і кожного думаючого українця, останнім часом і усе надто загострилося після виборів, коли на Дніпропетровщині у місцеві ради Опозиційний блок провів значну частину своїх депутатів. Це не було несподіванкою для нас, бо за півтора року знущань нашої влади над своїм і до цього вкрай знеможеним і зацькованим народом, це був закономірний результат. Поки олігархи сварилися поміж собою і не могли поділити пальму першості - їм було наплювати, що їсть на сніданок, чи обід простий українець і чи є у нього чим повечеряти, і я думаю, що вони не надто переймалися тими антинародними законами, які приймали їх депутати у ВР. Ситий голодному не вірить і це правда.
Важке розчарування наростало з кожним днем і навіть серед тих, хто відстояв цей Майдан , не рідко можна було уже почути : -Коли б знали, що так буде, то не починали б, що у недалекому минулому було набагато краще. Дехто почав уже і поради давати, що пора вирости з коротеньких штанців, подивитися сьогоднішнім реаліям у очі і намагатися хоч якось, але пролізти у депутати, нехай і від опоблоку. Бог усім їм суддя, не в усіх є міцний і незламний духовний стержень, і глибокі справжні переконання, які не міняються під кожну владу. Це не можна пояснити тому, хто цього не відчуває, а хто відчуває, то зрозуміє ці слова. Зрада ідеалів, у які красиві слова її не одягай, вона і є зрада. Підсилювати собою ряди тих, хто учора стріляв у тебе і розстрілював дітей на Майдані, хто торжествував, коли агресор забрав у нас Крим, і хто відверто радів, коли наших героїчних захисників убивали і жорстоко нівечили на Сході країни - хіба може бути щось ганебніше. Потрібно бути дуже наївному і довірливому, щоб надіятися, що після Майдану ми усі заживемо «по-новому» і наші мучителі повернуться обличчям до того, кого вони десятиліттями обкрадали, принижували і намагалися знищити фізично, морально і духовно.
Сьогодні, коли я чую словосполучення «владна еліта», то мені робиться погано, бо слово – еліта для мене було завжди наповнене дуже глибоким змістом – духовності і високої моралі, а хіба цим критеріям відповідають сьогодні більшість депутатів ВР, чи чиновники з вищих ешелонів влади. Для мене на сьогодні духовна еліта, це наш багатостраждальний народ, який вийшов на Майдани країни у листопаді 2013р і простояв на ньому, попри усю небезпеку, яка чатувала на нього із-за кожної барикади, усю холодну зиму, народ, який і після розстрілу Небесної сотні не злякався, не заліг на дно до кращих і безпечніших часів, а пішов захищати свою землю від ворога:голодний, без обмундирування і зброї, десятки разів зраджений своїми генералами, але на диво хоробрий і непереможний, бо захищає своє і найдорожче. Сьогодні народ іде на випередження влади і вона це нарешті повинна зрозуміти. Той хто дивився у очі смерті, пережив втрату найдорожчих друзів, ділився на фронті окрайцем хліба з другом і пізнав справжню фронтову дружбу і взаємодопомогу, той уже не зможе жити безголосим рабом. Він прагне справедливості, а інакше для чого усе це було. Можна зразу було віддати Донбас, а потім Дніпропетровськ і інші міста Сходу і Південного Сходу. І я не вірю, що небезпека минула, дуже хочеться вірити, але найбільша вірогідність, що ворог тимчасово зачаївся і вичікує слушного моменту, а ще дуже очікує результатів виборів , особливо у таких знакових містах для України, як наше. І перший раунд ми програли і потрібно у цьому зізнатися і у цьому програші величезна вина і влади і усіх патріотичних сил, які навіть перед лицем великої небезпеки не змогли об’єднатися і висунути на посаду мера сильного і гідного кандидати, який би зміг об’єднати місто і підтримувати цього кандидата і словом і ділом, але у нинішній ситуації це поки що нездійсненна мрія.


07.11. 2015р Надія Таршин