Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в результаті.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Публіцистика
Два роки після Майдану...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Два роки після Майдану...
Після цієї публікації,можливо, хтось кине у мене каменем, а хто і підтримає, та як уже буде, я не боюся. Сьогодні у моєму селі, де я народилася на Рівненщині – храмове свято на день святого Михайла Архістратига, а я дивлюся на ікону цього святого, яка на стіні переді мною, дивлюся на його сяючий, праведний меч і думаю, що сьогодні я повинна написати, виплеснути на загальний суд те, що уже майже два роки не дає мені спокою.
День Гідності і Свободи- повертаюся додому з двох мітингів, присвячених 2-й річниці початку подій на Майдані - на душі препаскудно настільки, що розболілося серце. Відчуття такі, ніби придушив важкий камінь, який неможливо зіпхнути. Намагаюся проаналізувати ситуацію, яка склалася навкруг нашого Дніпропетровського Майдану , сьогодні вперше на Європейській площі почула від двох виступаючих – Сергія Карнози і Любові Ферліковської слова, які висвітили суть того, що відбувається з нашим Майданом. Сергій сказав, що лідер на Майдані той – кого Майдан обирає, а не той, хто сам себе призначив, а Люба з усією щирістю і проникливістю звернулася до нас із словами, що Майдан це ми, а не Віктор Романенко. У відповідь на їх слова були оплески від багатьох майданівців. Здавалося, що мені можна радіти, бо заяву про вихід з ГО «Майдан – Січеслав»,у відповідь на неадекватні дії Романенка В. я написала ще 8травня 2015р. Але спостерігаючи за ворожими поглядами, якими зміряла аплодуючих, та невелика частина майданівців, яка ще сліпо довіряє Романенку В. і дивиться на нього, мов на новоявленого месію , мені було боляче. Я знаю їх, ми відстояли з ними Майдан, це люди старшого покоління, великі патріоти України, у них, в основному ,немає доступу до соціальних мереж, немає повноцінної інформації про перебіг громадського життя у нашому місті і Романенко В. цим користується. Користується не на благо Майдану, а на своє благо і це аморально. Ми, майданівці, понад усе хочемо очищення влади, а можливо потрібно набратися мужності і почати цей процес із себе. На протязі усього мітингу до мене підходили наші жінки волонтери і чоловіки і ніхто з них не довіряє нашому «поводирю», а скільки через його присутність сьогодні не вийшли на Майдан. На початку мітингу Романенко В. оприлюднив такий факт, як народження на Майдані декількох громадських організацій, кожна з яких обрала свій шлях і це правда. Тільки шлях, який обрала ГО «Патріотичне об*єднання «Оріяна» і Товариство «Нова Нація» це дуже важкий шлях, бо в умовах війни, у якій перебуває наша країна більше, як півтора року, ми допомагаємо армії чим можемо: ремонтуємо техніку і бойову в тому числі, збираємо теплі речі, утеплюємо армію, годуємо наших доблесних захисників, доправляємо усе це добро безпосередньо у зону бойових дій, нерідко використовуючи при цьому свої автомобілі, довівши їх до такого стану, що уже і ремонту не підлягають. Ділимося своїми мізерними доходами і не розраховуємо при цьому ні на яку підтримку влади. І якими здобутками може відзвітувати Майдан - дивною присутністю окремих майданівців на цілому ряді судових засідань, можливо це у деяких випадках і добра справа робилася, але відчуття таке, що на суди ішли, щоб відволікти народ від основних і набагато серйозніших проблем, це боротьба із самою системою, от нічого і не відбулося і залишилося усе, як було, і ще гірше. Ще один аспект бурхливої діяльності, яку обговорювало усе місто – це смітникова люстрація , комусь же потрібно було такими діями поставити хрест на усьому цьому процесі. А ще протирання штанів на різного роду численних засіданнях, де Романенко В. представляє громадськість міста, дуже зручну для влади громадськість, я так думаю, яка уже давно по-суті не є виразником наших інтересів і аж ніяк не виконує контролюючу функцію над владою, яку йому доручив Майдан. Громадська діяльність вона безоплатна, і я сьогодні хочу запитати Романенка В., яким коштом Він живе , облаштувавши собі дуже гарне офісне приміщення у центрі міста. У декларації, коли Він балотувався на мера нашого міста було указано, що Він безробітний. Хто платить, той і музику замовляє, це давно усім відомо, отже сподіватися на те, що стиль роботи у нашого «безробітного» зміниться - марно. Наскільки мені відомо, на зустрічі з новим мером міста Б. Філатовим Романенко озвучив, що його організація налічує сьогодні 1000 членів, сьогодні ми усі бачили, що це далеко не так, і якщо усе буде продовжуватися у тому ж дусі, то і той лад погасне, за усіх нас образливо. Скільки молодих патріотів виходило на Майдан і де вони тепер? Який був колосальний підйом і де він тепер? Поглинули його подвійні стандарти і нещирість, і якщо ми не побоялися і знайшли у собі сили вийти на Майдан два роки тому, то чому сьогодні боїмося поглянути правді у очі і усе назвати своїми іменами. Очищення це важкий процес, але у нинішніх умовах він необхідний .
Коли я писала заяву на вихід з «Майдану- Січеславу», то я зробила примітку, що при цьому я не виходжу з Майдану. Я - майданівка і маю моральне право на свою точку зору .і я ні в якому разі не претендую на роль лідера у цій організації.
21.11.2015р
Голова ГО «Патріотичне об*єднання «Оріяна» Надія Таршин.
День Гідності і Свободи- повертаюся додому з двох мітингів, присвячених 2-й річниці початку подій на Майдані - на душі препаскудно настільки, що розболілося серце. Відчуття такі, ніби придушив важкий камінь, який неможливо зіпхнути. Намагаюся проаналізувати ситуацію, яка склалася навкруг нашого Дніпропетровського Майдану , сьогодні вперше на Європейській площі почула від двох виступаючих – Сергія Карнози і Любові Ферліковської слова, які висвітили суть того, що відбувається з нашим Майданом. Сергій сказав, що лідер на Майдані той – кого Майдан обирає, а не той, хто сам себе призначив, а Люба з усією щирістю і проникливістю звернулася до нас із словами, що Майдан це ми, а не Віктор Романенко. У відповідь на їх слова були оплески від багатьох майданівців. Здавалося, що мені можна радіти, бо заяву про вихід з ГО «Майдан – Січеслав»,у відповідь на неадекватні дії Романенка В. я написала ще 8травня 2015р. Але спостерігаючи за ворожими поглядами, якими зміряла аплодуючих, та невелика частина майданівців, яка ще сліпо довіряє Романенку В. і дивиться на нього, мов на новоявленого месію , мені було боляче. Я знаю їх, ми відстояли з ними Майдан, це люди старшого покоління, великі патріоти України, у них, в основному ,немає доступу до соціальних мереж, немає повноцінної інформації про перебіг громадського життя у нашому місті і Романенко В. цим користується. Користується не на благо Майдану, а на своє благо і це аморально. Ми, майданівці, понад усе хочемо очищення влади, а можливо потрібно набратися мужності і почати цей процес із себе. На протязі усього мітингу до мене підходили наші жінки волонтери і чоловіки і ніхто з них не довіряє нашому «поводирю», а скільки через його присутність сьогодні не вийшли на Майдан. На початку мітингу Романенко В. оприлюднив такий факт, як народження на Майдані декількох громадських організацій, кожна з яких обрала свій шлях і це правда. Тільки шлях, який обрала ГО «Патріотичне об*єднання «Оріяна» і Товариство «Нова Нація» це дуже важкий шлях, бо в умовах війни, у якій перебуває наша країна більше, як півтора року, ми допомагаємо армії чим можемо: ремонтуємо техніку і бойову в тому числі, збираємо теплі речі, утеплюємо армію, годуємо наших доблесних захисників, доправляємо усе це добро безпосередньо у зону бойових дій, нерідко використовуючи при цьому свої автомобілі, довівши їх до такого стану, що уже і ремонту не підлягають. Ділимося своїми мізерними доходами і не розраховуємо при цьому ні на яку підтримку влади. І якими здобутками може відзвітувати Майдан - дивною присутністю окремих майданівців на цілому ряді судових засідань, можливо це у деяких випадках і добра справа робилася, але відчуття таке, що на суди ішли, щоб відволікти народ від основних і набагато серйозніших проблем, це боротьба із самою системою, от нічого і не відбулося і залишилося усе, як було, і ще гірше. Ще один аспект бурхливої діяльності, яку обговорювало усе місто – це смітникова люстрація , комусь же потрібно було такими діями поставити хрест на усьому цьому процесі. А ще протирання штанів на різного роду численних засіданнях, де Романенко В. представляє громадськість міста, дуже зручну для влади громадськість, я так думаю, яка уже давно по-суті не є виразником наших інтересів і аж ніяк не виконує контролюючу функцію над владою, яку йому доручив Майдан. Громадська діяльність вона безоплатна, і я сьогодні хочу запитати Романенка В., яким коштом Він живе , облаштувавши собі дуже гарне офісне приміщення у центрі міста. У декларації, коли Він балотувався на мера нашого міста було указано, що Він безробітний. Хто платить, той і музику замовляє, це давно усім відомо, отже сподіватися на те, що стиль роботи у нашого «безробітного» зміниться - марно. Наскільки мені відомо, на зустрічі з новим мером міста Б. Філатовим Романенко озвучив, що його організація налічує сьогодні 1000 членів, сьогодні ми усі бачили, що це далеко не так, і якщо усе буде продовжуватися у тому ж дусі, то і той лад погасне, за усіх нас образливо. Скільки молодих патріотів виходило на Майдан і де вони тепер? Який був колосальний підйом і де він тепер? Поглинули його подвійні стандарти і нещирість, і якщо ми не побоялися і знайшли у собі сили вийти на Майдан два роки тому, то чому сьогодні боїмося поглянути правді у очі і усе назвати своїми іменами. Очищення це важкий процес, але у нинішніх умовах він необхідний .
Коли я писала заяву на вихід з «Майдану- Січеславу», то я зробила примітку, що при цьому я не виходжу з Майдану. Я - майданівка і маю моральне право на свою точку зору .і я ні в якому разі не претендую на роль лідера у цій організації.
21.11.2015р
Голова ГО «Патріотичне об*єднання «Оріяна» Надія Таршин.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
