(роздуми невігласа)
    …бачили американський науково популярний серіал “Космос: простір і час”, Бреннона Браги де Ніл Тайсон… 2014 року?.. …aтоми складають всього п’ять відсотків всесвіту, решта - темна матерія та темна енергія, точніше так: 5 відсотків матерії звичайної, 23 – матерії темної, 72 - темної енергії, - отже, в підсумку – 95 відсотків темної… про котру кажуть, що вона там мусить бути, але ніхто не розуміє що ж то воно таке є.

    В цьому, теперішньому, новітньому, погляді на космос є один чисто світоглядний (філософський) аспект, котрий мене насторожує та налаштовує скептично. Візьмімо, здавалось би цілком логічне, зараз модне, твердження Альберта Ейнштейна стосовно часу: час є відносним поняттям і залежить від швидкості руху…
    Те, що час є шаблоном, зрозуміло, бо поняття відносності лежить в основі самого поняття часу… Адже сам принцип часу полягає в тому, що будь який інший рух об’єктів може фіксуватись відносно чогось у просторі за допомогою уже завідомо-умовного рівномірного, ідеально-постійного руху (шаблону) під назвою час… Зрозумілою ж, здавалось би, є недопустимість порушувати умовність цієї умовності. А таке твердження Ейнштейна (про залежність часу від швидкості…) порушує всю цю систему дійсності, бо, начебто, допускає якусь реальність часу, котрий, насправді є поняттям чисто умовним (таким, котрого насправді нема). Реальним є постійний парафраз (зміна) дійсності у понятті теперішнього, всі інші поняття часу існують виключно в межах інтерпретації (тлумачення) того парафразу, отже про яку “відносність” самого часу може іти мова? - Люди домовились: усе має бути відносним стосовно поняття часу, хай поняття і умовного, і ідеального, і так далі… отже коли Ейнштейн говорить про ще якусь іншу умовність, то нехай і шукає інший термін. Про час , що то він, начебто, залежний від швидкості руху об’єкта в просторі іти мова не може, бо якраз навпаки, - швидкість руху будь-якого об’єкта в просторі й визначається при допомозі поняття часу, за обов’язковості умови його непорушності! Отже, якщо твердження Ейнштейна вірні, то слід зробити серйозну діалектичну правку всіх його тлумачень відносно терміну час, - щонайменше.
    Тепер глянемо на 72 відсотки темної енергії, котру вираховують через, начебто не зрозуміле, постійно зростаюче розширення всесвіту… начебто для пояснення цього процесу і потрібна та енергія. Але, можливо, людська свідомість фіксує розширення всесвіту виходячи з невірного розуміння часу, а через це і невірного розуміння самої реальності… Можливо ті процеси, котрі на дану мить фіксуються в космосі як наростання швидкості розширення не беруться як парафраз дійсності у теперішньому, а як якась, начебто, реальність. Можливо та видимість швидкості розширення, зважаючи на масштаби космосу, в різно-віддалених об’єктах була притаманною так званим різним (минулим) часам… адже ж кого тепер здивуєш твердженням, наприклад , що ми бачимо на небі зірку, котрої вже давно немає… Можливо, зважаючи на масштаби всесвіту, без корекції на теперішність реальності, все що сприймає свідомість, особливо те, що стосується космосу, бути серйозним не може. Можливо тут Ейнштейн правий – усе відносно, отже не реально… Але можливо така похибка відносності вже і врахована в цих розрахунках? Хотів би щоб було так!
    10.12.2015