ДІТИ НОЧІ

Чиї не знали світла очі,
Для тих вже й морок -- звична річ:
Вони для долі -- Діти Ночі
Розвіяні урізнобіч.

Хтось сильний з них, а хтось -- слабкий,
Але для всіх них двері дому
Зачинені; чужбин гіркий
Полин діставсь їм в світі цьому.

І якби іншого життя
Не прагнули, скорившись долі,
Щоб смуток свій і забуття
Розсіять, вирвавшись з неволі, --

То краще б, перш ніж день покинуть,
На ніч довірившись керму,
В життя гіркій безодні згинуть,
Ніж плить у безвість і пітьму.

І якщо в світі є душа,
Що, хоч в стражданнях знемагає,
Але одним себе втіша,
Що інших не шука й не знає:

Ніж світла -- для сліпця лиш ока,
Спочинку -- ніж у вічнім сні,
Ніж бога -- небилиць пророка,
Ніж віри -- єресь де в ціні; --

Якщо в ній зла й добра нема,
А тільки хаос мерехтливий,
То божевільна вже сама
Вона, а Бог -- він справедливий.

Бо якщо Бог є, Він -- любов;
І хоч густа ще мли завіса,
Набридло вибирати знов
Із вір, що й з Бога роблять біса.

Одна є віра, лиш одна,
Що Божих помислів не міря;
В серцях хай зродиться вона --
В здоровий глузд здорова віра.

І вже не сіре та імлисте --
Рожеве шириться й росте;
Віщує дня сіяння чисте
Нам вись, що зорями цвіте.

Хай віра лиш -- страху не треба --
Дає надію повсякчас;
Пора повірить вже у себе,
Бо Всесвіт в кожному із нас.

З колін ми, Діти Ночі, встанем;
Завісу тьми зірвем з лиця
І Дня Дітьми нарешті станем.
Хай світ обійде звістка ця.

БУДИНОК НА ГОРБІ

Всі подалися пріч
І скніє дім в журбі.
Про що вести нам річ?

Лиш вітер навсібіч
Метається в злобі.
Всі подалися пріч

Й ніхто уже навстріч
Не вибіжить тобі.
Про що вести нам річ?

Чого ж ти ждеш обіч
Плакучої верби?
Всі подалися пріч,

Хоч смуток їх облич
Ще носим у собі.
Про що вести нам річ?

Тлін, запустіння, ніч
В будинку на горбі.
Всі подалися пріч.
Про що вести нам річ?