ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Едвіна Робінсона

 Із Едвіна Робінсона
ДЖОН ЕВЕРЕЛДАУН

Куди це зібрались на ніч ви, на ніч, --
І йдете куди, Джоне Еверелдаун?
Ні зірки на небі, ні когось навстріч;
Ні вогника ближче, ніж в Тілбері Таун.
Чого так вдивляєтесь в сутінь, в чім річ, --
Від світла куди ви прямуєте пріч?
Й куди це зібрались на ніч ви, на ніч, --
І йдете куди, Джоне Еверелдаун?

"Крізь нетрі, крізь ліс, де не видно нічого,
Веде мене стежка до Тілбері Таун.
Всі чоловіки нехай сплять, крім одного;
На голос жінок йде Джон Еверелдаун.
Знов чую відлуння я поклику того,
Їх просьба підніме на ноги будь-кого, --
Тому-то крізь ліс, де не видно нічого,
Веде мене стежка до Тілбері Таун."

Чому в путь зібрались так пізно, так пізно, --
І вийшли чому, Джоне Еверелдаун?
Хай навіть не звивиста стежка й не рісно,
Все ж довгих аж два льє до Тілбері Таун.
Зайдіть і погрійтесь, мій друже, хоч тісно;
Не мерзніть надворі, благаю вас слізно.
Чому в путь зібрались так пізно, так пізно, --
І вийшли чому, Джоне Еверелдаун?

"Прямую на голос жінок, їхній спів, --
Тому-то і йду я у Тілбері Таун.
Полегшить мій шлях, звісно, бог би зумів,
Та богу невгодний Джон Еверелдаун;
І дощ може буть із розгулом вітрів,
З пітьми виповзатимуть тіні мерців;
Та зве мене голос жінок, їхній спів, --
І ось тому йду я у Тілбері Таун."

ЛЮК ХЕВЕРГОЛ

До західних воріт йди, Люку Хевергол,
Де вдягсь в багряний плющ стіни престол;
Й про неї в пітьмі вітер забринить
Й опале листя теж загомонить.
В шуми себе вслухатись приневоль
Й тебе вона в свою позве юдоль.
Йди ж до воріт цих, Люку Хевергол, --
Люк Хевергол!

Ні, вись не проясниться там, де схід,
Щоб із очей твоїх знять пітьми гніт;
На заході ж, де мороку стіна,
Саму себе пітьма вже поглина;
Бог-самовбивця нищить і весь світ
Й вже пекло там, де б раю бути слід.
Ні, вись не проясниться там, де схід, --
Тьма там, де схід.

З могили встав я, щоб тебе просить
Й цілунок на чолі твоїм згасить,
Що осява ніч полум'ям своїм
І тебе сліпить на шляху твоїм;
Бо шлях один лиш, що ним слід спішить
До неї, щоб саму там не лишить.
З могили встав я, щоб про це просить, --
Тебе просить.

Й ось ці ворота, Люку Хевергол,
Й стіна в плющі багрянім, мов престол.
З обіймів вітру листя не вернуть;
Часу не гай -- слів мертвих не збагнуть;
Вслухатись в ніч себе більш не неволь --
Йди, бо вона в свою вже зве юдоль.
Й ось ці ворота, Люку Хевергол, --
Люк Хевергол!




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-04-23 21:21:39
Переглядів сторінки твору 1427
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.677
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній