Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Джорджа Байрона
Із Джорджа Байрона
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Джорджа Байрона
ПОРАЗКА СЕННАХЕРІБА
Ассирієць явивсь, наче вовк до кошар,
Й з ним когорт його золота й пурпуру жар;
Й від списів їх сіяння вночі звідусіль,
Мов від зір галілейских у дзеркалі хвиль.
Наче листя дібров в росах літа й теплі --
Так вони красувались в вечірній імлі;
Наче листя дібров на осінніх вітрах --
Вранці так вже лежали, повергнуті в прах.
Це спустивсь ангел смерті до них з вишніх сфер
І в обличчя дихнув їм, як крила простер;
Й сон мертвецький торкнувсь їх застиглих повік,
Й, раз тріпнувшись, серця їх завмерли навік.
Й глянь, он там кінь, розширивши ніздрі, лежить,
Та вже буйство гордині із них не пашить;
Й, наче бризки холодні на скелях морських,
Передсмертна так піна біліє на них.
Й поряд вершник його розпластавсь на землі,
Й вже в іржі його лати й роса на чолі;
Й наче пустка -- намет, стяг самотньо стримить,
І не здійнятий спис, і труба не сурмить.
І Ассирії вдів плач над світом здійнявсь,
Й храм Ваала від ідолів спішно звільнявсь;
І язичницький люд, хто в бою не поліг,
У сіянні Господнім розтанув, як сніг.
ВАЛТАСАРУ
О Валтасаре! Ти з юрбою
Шукаєш втіх знов у вині.
Глянь! Вже горять перед тобою
Слова зловісні на стіні.
Царі ж були й більш видатні,
Та не уникли кари й смерті;
А ти грішив і ночі, й дні --
Чи ж це не вість, що маєш вмерти?
Зірви з чола вінок, де рози, --
Їх сивиною не ганьби;
Не вернеш юності -- то ж сльози
Не лий в благаннях і мольбі;
Тьмяніють всі твої скарби
Й тавро презирства їм не стерти;
Щоб не кляли тебе й раби --
В героїв вчись достойно вмерти.
На долі терезах неждано,
Й легким занадто, опинивсь;
Душа твоя зів'яла рано
Й сам в прах земний перетворивсь --
Вже посміховищем зробивсь.
То ж сльози лий хоча б тепер ти,
Що взагалі на світ з'явивсь,
Не здатний править, жить чи вмерти.
БІЛЯ ВОД ВАВИЛОНСЬКИХ
Ми в сльозах біля вод Вавилону
Сиділи й нам день той згадавсь,
Як злий ворог зім'яв оборону
Й наш Єрусалим гордий здавсь,
Й вам -- о! -- дочки його, звук прокльону
Й вигнання гіркий хліб діставсь!
Й коли в смутку на річку дивились,
Як вільно текла внизу там,
Грать звеліли нам -- та чи б згодились
Й на мить радість дать ворогам?
Якби арфу взять знов спокусились --
Хай краще б рука всохла нам!
На вербі хай та арфа дрімає
Й о, Єрусалиме, сповна --
Хоч вже слави твоєї й немає --
Її збереже нам вона,
Й хай загарбника спів не приймає
В тони свої ніжні струна!
Ассирієць явивсь, наче вовк до кошар,
Й з ним когорт його золота й пурпуру жар;
Й від списів їх сіяння вночі звідусіль,
Мов від зір галілейских у дзеркалі хвиль.
Наче листя дібров в росах літа й теплі --
Так вони красувались в вечірній імлі;
Наче листя дібров на осінніх вітрах --
Вранці так вже лежали, повергнуті в прах.
Це спустивсь ангел смерті до них з вишніх сфер
І в обличчя дихнув їм, як крила простер;
Й сон мертвецький торкнувсь їх застиглих повік,
Й, раз тріпнувшись, серця їх завмерли навік.
Й глянь, он там кінь, розширивши ніздрі, лежить,
Та вже буйство гордині із них не пашить;
Й, наче бризки холодні на скелях морських,
Передсмертна так піна біліє на них.
Й поряд вершник його розпластавсь на землі,
Й вже в іржі його лати й роса на чолі;
Й наче пустка -- намет, стяг самотньо стримить,
І не здійнятий спис, і труба не сурмить.
І Ассирії вдів плач над світом здійнявсь,
Й храм Ваала від ідолів спішно звільнявсь;
І язичницький люд, хто в бою не поліг,
У сіянні Господнім розтанув, як сніг.
ВАЛТАСАРУ
О Валтасаре! Ти з юрбою
Шукаєш втіх знов у вині.
Глянь! Вже горять перед тобою
Слова зловісні на стіні.
Царі ж були й більш видатні,
Та не уникли кари й смерті;
А ти грішив і ночі, й дні --
Чи ж це не вість, що маєш вмерти?
Зірви з чола вінок, де рози, --
Їх сивиною не ганьби;
Не вернеш юності -- то ж сльози
Не лий в благаннях і мольбі;
Тьмяніють всі твої скарби
Й тавро презирства їм не стерти;
Щоб не кляли тебе й раби --
В героїв вчись достойно вмерти.
На долі терезах неждано,
Й легким занадто, опинивсь;
Душа твоя зів'яла рано
Й сам в прах земний перетворивсь --
Вже посміховищем зробивсь.
То ж сльози лий хоча б тепер ти,
Що взагалі на світ з'явивсь,
Не здатний править, жить чи вмерти.
БІЛЯ ВОД ВАВИЛОНСЬКИХ
Ми в сльозах біля вод Вавилону
Сиділи й нам день той згадавсь,
Як злий ворог зім'яв оборону
Й наш Єрусалим гордий здавсь,
Й вам -- о! -- дочки його, звук прокльону
Й вигнання гіркий хліб діставсь!
Й коли в смутку на річку дивились,
Як вільно текла внизу там,
Грать звеліли нам -- та чи б згодились
Й на мить радість дать ворогам?
Якби арфу взять знов спокусились --
Хай краще б рука всохла нам!
На вербі хай та арфа дрімає
Й о, Єрусалиме, сповна --
Хоч вже слави твоєї й немає --
Її збереже нам вона,
Й хай загарбника спів не приймає
В тони свої ніжні струна!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
