СТАНСИ

З дочок Вроди всіх з тобою
Не зрівнятись ні одній
Й, музика мов над водою,
Мені голос ніжний твій;
Й такі чари в собі має,
Що і море задрімає,
Й лиш хитаються ледь в штилі,
Тихо зблискуючи, хвилі.

Й сяйво місяця вже всюди --
Спалахне і в глибині
Вод, чиї здіймуться груди,
Мов дитячі, ніжно в сні.
Й дух в розлуці так з журбою,
Як любуюсь я тобою,
Повний ніжністю й привітом,
Мов дрімотне море літом.

* * *

Прощай! Як небо всі бере
Молитви й сповнює колись --
Й моя в повітрі не замре
Й твоє ім'я здійме у вись.
Просить, зітхать, ридать дарма:
Чи щось це змінить? Буде хай,
Що й у сльозі того нема,
У слові цім: -- Прощай! Прощай!

Вже й сліз нема, й уста німі,
Хоч від страждань не продихнуть,
Що будяться в ночей пітьмі,
Бо туга не дає заснуть.
Все ж нарікань в душі нема,
Хоч там ще пристрасть і відчай;
Кохання -- й те було дарма:
Й лиш це взамін: -- Прощай! Прощай!

ТОМАСУ МУРУ

Поки що мій човен дома,
Та буть в морі кораблю;
То ж, перш ніж відчалю, Томе,
За твоє здоров'я п'ю.

Друзям шлю своє зітхання
Й усміхаюсь ворогам;
Поки ніч ця не остання --
Долі гнуть себе не дам.

Хай бушують хвилі в морі --
Легко я по них пройду;
Хай в пустелі неозорій --
Й там криницю я знайду.

А на висохлу натраплю,
Що вже лиш краплина в ній --
Випив би й останню краплю
Я за тебе, друже мій.

Слово це вже більш вагоме,
Свячене в воді й вині:
За твоє здоров'я, Томе!
Мир тобі і мир мені!

НА СМЕРТЬ ДЖОНА КІТСА

Хто вбив Джона Кітса?
"Я, -- промовив журнал, --
Хоч і раз на квартал,
Та цим можу гордиться."

Хто слав в нього стріли?
"Мілмен, Сауті й Борроу --
Віддубасять здорово
Всіх, кого б не стріли."

ЕПІТАФІЯ ВІЛЬЯМУ ПІТТУ

Тут, під плитою цією,
Ліг той, хто встиг пастві
Набриднути лжою своєю
Й вже ложе має в Аббатстві.