ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.17
23:14
Тим, хто розуміє мову жінки, неважко зрозуміти мову квітів, трави, води, вогню і зоряного неба.
Мало послухати жінку, треба її ще й почути.
Звісно, можна послухати жінку і зробити навпаки, але тільки так, аби вона ніколи про це не довідалась.
Про
2024.09.17
20:12
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.
2024.09.17
18:17
Фрагмент історії у вірші
***
І знову перерва… поруч квітник
Вміру погода, без вітру
Цікаво би знати, хто садівник —
Всунув би в руки півлітру
А що тут такого, божий ґешефт:
Кожному мо по-заслузі…
***
І знову перерва… поруч квітник
Вміру погода, без вітру
Цікаво би знати, хто садівник —
Всунув би в руки півлітру
А що тут такого, божий ґешефт:
Кожному мо по-заслузі…
2024.09.17
17:23
Штурвале, обертайся. . . нікуди не сховатись
Катма й потреби. . .
Всіяно берег пологіший
Черепашками на піску
Що зморгують, мов очі сяйні
Через море
Катма й потреби. . .
Всіяно берег пологіший
Черепашками на піску
Що зморгують, мов очі сяйні
Через море
2024.09.17
12:11
Замок, який ти споруджував
багато років, остаточно
зруйнувався. Із нього падають
уламки цегли, перетворюючи
на сипучий пісок надії.
Така цеглина може впасти
комусь на голову, поставивши
крапку в недописаному романі.
багато років, остаточно
зруйнувався. Із нього падають
уламки цегли, перетворюючи
на сипучий пісок надії.
Така цеглина може впасти
комусь на голову, поставивши
крапку в недописаному романі.
2024.09.17
07:32
Отут тебе поцілував уперше,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…
У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…
У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,
2024.09.17
06:07
Ночі серпневої зорі дозрілі
Дуже яскраво горіли тому,
Що розчинити в світінні хотіли
Попід плакучими вербами тьму.
Так турбувало їх наше стрічання
В гаю вербовому окрай села,
Що від настирно-ясного сіяння
Темінь просвічена наскрізь була.
Дуже яскраво горіли тому,
Що розчинити в світінні хотіли
Попід плакучими вербами тьму.
Так турбувало їх наше стрічання
В гаю вербовому окрай села,
Що від настирно-ясного сіяння
Темінь просвічена наскрізь була.
2024.09.16
23:04
Майнули ген жовтаві коси,
Сяйнули очі на виду.
Це - чарівлива пані Осінь
В моїм з'явилася саду.
Ішла в бурштиновім намисті,
Музичний шурхіт ніг росте.
Замріяно торкала листя,
Сяйнули очі на виду.
Це - чарівлива пані Осінь
В моїм з'явилася саду.
Ішла в бурштиновім намисті,
Музичний шурхіт ніг росте.
Замріяно торкала листя,
2024.09.16
20:58
Валентині Рубан,
професору мистецтвознавства
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
професору мистецтвознавства
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
2024.09.16
12:34
Ти тільки не мовчи. Звучи! Гори!
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Як так - не вірити? У соломинці віра!
У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
Бери і грай, ще хтось чекає гри.
А щоб не вгамувала німота,
Ганебний шепіт виривай із горла.
Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
Як так - не вірити? У соломинці віра!
У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
Бери і грай, ще хтось чекає гри.
А щоб не вгамувала німота,
Ганебний шепіт виривай із горла.
2024.09.16
12:26
Отже, помер актор ніби.
І поховали його ніби за цвинтарем.
І окремі могили видніються.
І люди приносять квіти.
Шанувальники творчих моментів,
любителі сцени і прихильники тих ролей,
герої яких уночі сходяться,
сідають довкола могили
І поховали його ніби за цвинтарем.
І окремі могили видніються.
І люди приносять квіти.
Шанувальники творчих моментів,
любителі сцени і прихильники тих ролей,
герої яких уночі сходяться,
сідають довкола могили
2024.09.16
12:21
Хтось говорив, що світ не такий, як був,
І той, хто казав, загубився в безладному хорі
Голосів. Стотисячний той, хто голос його почув,
Утопив в стоголосому шумом розлитому морі.
З тими ж чайками, що колись, вітром, віддихом,
З тими ж хвилями, бурями,
І той, хто казав, загубився в безладному хорі
Голосів. Стотисячний той, хто голос його почув,
Утопив в стоголосому шумом розлитому морі.
З тими ж чайками, що колись, вітром, віддихом,
З тими ж хвилями, бурями,
2024.09.16
11:29
У чашці кави розчинилось літо,
біліють снігом по краях вершки
і лише осінь, пані розмаїта,
сухі грушки ховає у мішки.
Вона, як домовита господиня,
готує різні джеми до чаїв.
Солодша меду, стигла, жовта диня –
біліють снігом по краях вершки
і лише осінь, пані розмаїта,
сухі грушки ховає у мішки.
Вона, як домовита господиня,
готує різні джеми до чаїв.
Солодша меду, стигла, жовта диня –
2024.09.16
10:44
Коли окличе осінь журавлів,
які ключем відкрили плай у небо:
«Ще буде літа бабиного спів,
не відлітайте, я прошу, не треба,
калина дозріває на кущі,
спивають сонце грона скорушини,
ліси вмивають проливні дощі,
не відлітай до вирію, пташино»…
які ключем відкрили плай у небо:
«Ще буде літа бабиного спів,
не відлітайте, я прошу, не треба,
калина дозріває на кущі,
спивають сонце грона скорушини,
ліси вмивають проливні дощі,
не відлітай до вирію, пташино»…
2024.09.16
09:48
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.
А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.
А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав
2024.09.16
09:13
Сьогодні, 16 вересня, йому могло би виповнитися 33 роки…
Його біографія складається лише з кількох речень.
Після закінчення Київського професійно-педагогічного коледжу працював слюсарем
в електродепо «Харківське» Київського метрополітену.
Добровольце
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Його біографія складається лише з кількох речень.
Після закінчення Київського професійно-педагогічного коледжу працював слюсарем
в електродепо «Харківське» Київського метрополітену.
Добровольце
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.09.16
2024.08.20
2024.08.17
2024.08.04
2024.07.25
2024.07.05
2024.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирослава Меленчук (1983) /
Вірші
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Ой почуйте-розрадьте сирітку, добрі людоньки!
Із вівторка ще минулого року пахне смаженим.
З того часу стрілами на оголені грудоньки
Долітають ненависті, облітають образами.
І ридає прокляттями серце понівечене –
Чи то кров, чи то трунок переповнює артерії –
Намагається з пульсом домовитись про втечу... Не...
Удається. Тиск у бій веде війська артилерії.
Жити треба! Терпіти себе до нескінченності.
Ці обпалені крила відростуть знову до п’ятниці.
Свято прийде! Недопалок брудної буденності
Скине шмаття нечисте до умитих дощем п’ят. Ниці
Думи вдарять по струнах задріманого розуму.
І здригнеться чиєсь небо, пробуджене молитвами.
І озветься правда між сльозами стоголосими –
Що пожежа в душі – ще не програна нами битва – мить!!!
Із вівторка ще минулого року пахне смаженим.
З того часу стрілами на оголені грудоньки
Долітають ненависті, облітають образами.
І ридає прокляттями серце понівечене –
Чи то кров, чи то трунок переповнює артерії –
Намагається з пульсом домовитись про втечу... Не...
Удається. Тиск у бій веде війська артилерії.
Жити треба! Терпіти себе до нескінченності.
Ці обпалені крила відростуть знову до п’ятниці.
Свято прийде! Недопалок брудної буденності
Скине шмаття нечисте до умитих дощем п’ят. Ниці
Думи вдарять по струнах задріманого розуму.
І здригнеться чиєсь небо, пробуджене молитвами.
І озветься правда між сльозами стоголосими –
Що пожежа в душі – ще не програна нами битва – мить!!!
| Найвища оцінка | Святослав Синявський | 6 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Ретро Лю | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0984 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0984 seconds