ГІМН ПЕРЕД БОЄМ

Земля від люті чорна
Й лик моря тьмарить гнів,
Навстріч нам – невідпорна
Навала ворогів.
Перш, ніж про втрати й відступ
Почуєм зойк труби, –
Єгово-Громовержцю,
Бог Битв, нам підсоби!

Високі й горді духом,
Суворі в боротьбі,
Хоч і глухі на вухо, –
Ми молимось Тобі!
Забув хтось вже уроки
Твої, хтось – чи й міг знать:
Ти бачиш наші строки –
Дай силу смерть прийнять!

А тим, чия молитва
До вівтарів чужих,
Й не бачать Твого світла, –
Прости їм їхній гріх!
Й ви разом з нами, браття,
Бо честь – передусім;
Їх не карай прокляттям:
Спокутувати – всім!

Від помсти і гордині,
Від зради гіркоти,
Від боягузтва нині
Нас, Боже, захисти!
Вгорі благоговійно
Твій покрив будем зріть:
В мовчанці і спокійно
Дай нашу смерть зустріть!

Маріє, за опору
Лишайся до кінця
Душі, що стане скоро
Перед лицем Творця!
Народжені в молитві
Ми жінкою колись:
За тих, що вірні в битві,
Мадонно, заступись!

Чи ж нас перемагати
Дозволиш ворогам?
Батькам допомагав Ти –
То ж посприяй і нам!
В життя дні недосяжний
Й доступний в смерті час, –
Єгово-Громовержцю,
Бог Битв, почуй же нас!

* * *
За все, що маєм з тобою,
Щоб не кінчавсь наш рід,
Вставай, вставай до бою –
Вже Гунн біля воріт!
На втрати й жертви згодні,
Минулих втіх не жаль:
Все, що в нас є сьогодні –
Вогонь лиш, камінь, сталь.

Чи ж заповідь забудем,
Що нам передріка:
“Хай мужнім серце буде
І сильною рука!”

Нам гімном в боротьбі
Серед смертельних віхол:
“Меч сам закон собі,
Як вийнятий із піхов!”
Світ фронтом спільним став,
Все людство об’єдналось,
Щоб від ворожих лав
Нічого не осталось.

Жили чим, раділи чому,
Все те, чим так гордились,
За ніч поринуло в тьму
І тільки ми лишились,
Щоб в ці важкі часи
Пліч-о-пліч твердо встали
Й світ Істини й Краси
Від смерті врятували.

Чи ж заповідь забудем,
Що нам передріка:
“Хай дух терплячим буде
І сильною рука!”

Надіям, ілюзій брехні
Чи ж вірить, якщо мушу
Жорстокій цій борні
Віддати тіло й душу?
На бій, на подвиг зве
Свята й жертовна справа:
Не вмер, якщо Воля живе;
Й не встанеш, як Англія впала!

СПОКУТНА МОЛИТВА

Батьків, о Боже, Ти водив
На ворогів колись війною
Й могуттям грізним їм судив
Царить над пальмою й сосною.
О, Боже Сильних! З нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!

Кінець є смутам і злобі
Й призвідці їхні вже забуті,
Лиш вічно жертвою Тобі
Серця в смиренні і спокуті.
О, Боже Сильних! З нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!

Хиріє флот наш, вже ледь зір
І маяків блиск розрізняє:
Немов Ніневія чи Тір –
І велич наша так минає.
О, в націй джунглях з нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!

Як хміль могуті нам язик
Розв’яже й станемо втішатись,
Мов ті, хто жить без Бога звик,
Й дикунством цим іще й пишатись, –
О, Боже Сильних! З нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!

Як стежку виберем слизьку
З кумирами у серці кволім,
Як Храм Твій зводим на піску,
Як хвалимось і марнословим, –
Чи ж і тоді нам не згадать:
Твоя над нами Благодать!