ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.11.19
2024.11.16
2024.11.11
2024.11.02
2024.11.01
2024.10.30
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Із Редьярда Кіплінга
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Редьярда Кіплінга
ГІМН ПЕРЕД БОЄМ
Земля від люті чорна
Й лик моря тьмарить гнів,
Навстріч нам – невідпорна
Навала ворогів.
Перш, ніж про втрати й відступ
Почуєм зойк труби, –
Єгово-Громовержцю,
Бог Битв, нам підсоби!
Високі й горді духом,
Суворі в боротьбі,
Хоч і глухі на вухо, –
Ми молимось Тобі!
Забув хтось вже уроки
Твої, хтось – чи й міг знать:
Ти бачиш наші строки –
Дай силу смерть прийнять!
А тим, чия молитва
До вівтарів чужих,
Й не бачать Твого світла, –
Прости їм їхній гріх!
Й ви разом з нами, браття,
Бо честь – передусім;
Їх не карай прокляттям:
Спокутувати – всім!
Від помсти і гордині,
Від зради гіркоти,
Від боягузтва нині
Нас, Боже, захисти!
Вгорі благоговійно
Твій покрив будем зріть:
В мовчанці і спокійно
Дай нашу смерть зустріть!
Маріє, за опору
Лишайся до кінця
Душі, що стане скоро
Перед лицем Творця!
Народжені в молитві
Ми жінкою колись:
За тих, що вірні в битві,
Мадонно, заступись!
Чи ж нас перемагати
Дозволиш ворогам?
Батькам допомагав Ти –
То ж посприяй і нам!
В життя дні недосяжний
Й доступний в смерті час, –
Єгово-Громовержцю,
Бог Битв, почуй же нас!
* * *
За все, що маєм з тобою,
Щоб не кінчавсь наш рід,
Вставай, вставай до бою –
Вже Гунн біля воріт!
На втрати й жертви згодні,
Минулих втіх не жаль:
Все, що в нас є сьогодні –
Вогонь лиш, камінь, сталь.
Чи ж заповідь забудем,
Що нам передріка:
“Хай мужнім серце буде
І сильною рука!”
Нам гімном в боротьбі
Серед смертельних віхол:
“Меч сам закон собі,
Як вийнятий із піхов!”
Світ фронтом спільним став,
Все людство об’єдналось,
Щоб від ворожих лав
Нічого не осталось.
Жили чим, раділи чому,
Все те, чим так гордились,
За ніч поринуло в тьму
І тільки ми лишились,
Щоб в ці важкі часи
Пліч-о-пліч твердо встали
Й світ Істини й Краси
Від смерті врятували.
Чи ж заповідь забудем,
Що нам передріка:
“Хай дух терплячим буде
І сильною рука!”
Надіям, ілюзій брехні
Чи ж вірить, якщо мушу
Жорстокій цій борні
Віддати тіло й душу?
На бій, на подвиг зве
Свята й жертовна справа:
Не вмер, якщо Воля живе;
Й не встанеш, як Англія впала!
СПОКУТНА МОЛИТВА
Батьків, о Боже, Ти водив
На ворогів колись війною
Й могуттям грізним їм судив
Царить над пальмою й сосною.
О, Боже Сильних! З нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!
Кінець є смутам і злобі
Й призвідці їхні вже забуті,
Лиш вічно жертвою Тобі
Серця в смиренні і спокуті.
О, Боже Сильних! З нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!
Хиріє флот наш, вже ледь зір
І маяків блиск розрізняє:
Немов Ніневія чи Тір –
І велич наша так минає.
О, в націй джунглях з нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!
Як хміль могуті нам язик
Розв’яже й станемо втішатись,
Мов ті, хто жить без Бога звик,
Й дикунством цим іще й пишатись, –
О, Боже Сильних! З нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!
Як стежку виберем слизьку
З кумирами у серці кволім,
Як Храм Твій зводим на піску,
Як хвалимось і марнословим, –
Чи ж і тоді нам не згадать:
Твоя над нами Благодать!
Земля від люті чорна
Й лик моря тьмарить гнів,
Навстріч нам – невідпорна
Навала ворогів.
Перш, ніж про втрати й відступ
Почуєм зойк труби, –
Єгово-Громовержцю,
Бог Битв, нам підсоби!
Високі й горді духом,
Суворі в боротьбі,
Хоч і глухі на вухо, –
Ми молимось Тобі!
Забув хтось вже уроки
Твої, хтось – чи й міг знать:
Ти бачиш наші строки –
Дай силу смерть прийнять!
А тим, чия молитва
До вівтарів чужих,
Й не бачать Твого світла, –
Прости їм їхній гріх!
Й ви разом з нами, браття,
Бо честь – передусім;
Їх не карай прокляттям:
Спокутувати – всім!
Від помсти і гордині,
Від зради гіркоти,
Від боягузтва нині
Нас, Боже, захисти!
Вгорі благоговійно
Твій покрив будем зріть:
В мовчанці і спокійно
Дай нашу смерть зустріть!
Маріє, за опору
Лишайся до кінця
Душі, що стане скоро
Перед лицем Творця!
Народжені в молитві
Ми жінкою колись:
За тих, що вірні в битві,
Мадонно, заступись!
Чи ж нас перемагати
Дозволиш ворогам?
Батькам допомагав Ти –
То ж посприяй і нам!
В життя дні недосяжний
Й доступний в смерті час, –
Єгово-Громовержцю,
Бог Битв, почуй же нас!
* * *
За все, що маєм з тобою,
Щоб не кінчавсь наш рід,
Вставай, вставай до бою –
Вже Гунн біля воріт!
На втрати й жертви згодні,
Минулих втіх не жаль:
Все, що в нас є сьогодні –
Вогонь лиш, камінь, сталь.
Чи ж заповідь забудем,
Що нам передріка:
“Хай мужнім серце буде
І сильною рука!”
Нам гімном в боротьбі
Серед смертельних віхол:
“Меч сам закон собі,
Як вийнятий із піхов!”
Світ фронтом спільним став,
Все людство об’єдналось,
Щоб від ворожих лав
Нічого не осталось.
Жили чим, раділи чому,
Все те, чим так гордились,
За ніч поринуло в тьму
І тільки ми лишились,
Щоб в ці важкі часи
Пліч-о-пліч твердо встали
Й світ Істини й Краси
Від смерті врятували.
Чи ж заповідь забудем,
Що нам передріка:
“Хай дух терплячим буде
І сильною рука!”
Надіям, ілюзій брехні
Чи ж вірить, якщо мушу
Жорстокій цій борні
Віддати тіло й душу?
На бій, на подвиг зве
Свята й жертовна справа:
Не вмер, якщо Воля живе;
Й не встанеш, як Англія впала!
СПОКУТНА МОЛИТВА
Батьків, о Боже, Ти водив
На ворогів колись війною
Й могуттям грізним їм судив
Царить над пальмою й сосною.
О, Боже Сильних! З нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!
Кінець є смутам і злобі
Й призвідці їхні вже забуті,
Лиш вічно жертвою Тобі
Серця в смиренні і спокуті.
О, Боже Сильних! З нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!
Хиріє флот наш, вже ледь зір
І маяків блиск розрізняє:
Немов Ніневія чи Тір –
І велич наша так минає.
О, в націй джунглях з нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!
Як хміль могуті нам язик
Розв’яже й станемо втішатись,
Мов ті, хто жить без Бога звик,
Й дикунством цим іще й пишатись, –
О, Боже Сильних! З нами будь
Й не дай забуть, не дай забуть!
Як стежку виберем слизьку
З кумирами у серці кволім,
Як Храм Твій зводим на піску,
Як хвалимось і марнословим, –
Чи ж і тоді нам не згадать:
Твоя над нами Благодать!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію