
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.17
16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
2025.10.17
15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
2025.10.17
13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
2025.10.17
12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
2025.10.17
11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.
***
А балом правлять люди-тріпачі
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.
***
А балом правлять люди-тріпачі
2025.10.17
10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олексій Мазурак (1994) /
Проза
Наймане вбивство Джона Уокера
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Наймане вбивство Джона Уокера
“Джон потрібен мені мертвим” - подумав Алек. Якби не успіх конкуруючої фірми, то хтозна-коли такі ідеї могли б взагалі прийти в голову досить успішному директору. Але цього разу ситуація штовхала саме на такі думки. Вихід він бачив лише один — найняти найкращого кілера в країні.
Бен Уайт славився в неформальних колах. Своє прізвисько він отримав завдяки надзвичайній здатності залишатись чистим в будь-яких ситуаціях. “White”, або “Білий”, якщо перекладати українською — саме такою чистою, якщо це слово взагалі доречне, була репутація Бена серед усіх відомих найманих убивць. Принаймні Алек Джеймс жодного разу не чув про його промахи, тому довго вирішувати не довелось. Він зв’язався з Уайтом.
Бен і справді був найкращим. В цьому люди Алека його не підвели і вони справді навели його на потрібну людину. Зустріч була організована в найближчий, вільний для обох сторін, час. Переконавшись, що обстановка безпечна для переговорів, Уайт вирішив дізнатись деталі замовлення. “Джон Уокер, директор 'Lazy Bakers'. Мій затятий конкурент” - розпочав Алек. “Доки 'Lazy Bakers' буде процвітати, доти прибутки моєї фірми будуть падати” - продовжував він. “А процвітатимуть вони до тих пір, доки Джон Уокер буде їх керівником, тобто доки буде живий”. Ввівши Уайта в курс справи, Джеймс домовився з ним про важливі деталі і заплатив аванс — без цього Бен не брав жодного замовлення. “Не хвилюйтеся, ваш конкурент вже завтра буде мертвим” - запевнив схвильованого директора кілер.
План був готовий вчасно і вже наступного вечора Уайт був в будинку Джона Уокера. Кулі наче проходили повз мішені, але Бен добре знав, що везіння в такій ситуації просто бути не може. Так, наче жертва знала про напад наперед. Джон давав відсіч, та врешті-решт, у них обох закінчились набої. “Ей, чому ти це робиш?” - вигукнув Бен. У відповідь з уст Джона пролунало: “Я не хочу вмирати!”. “Ну що значить не хочеш?” - повернулось від нападника, - “Невже наша дружба має закінчитись так по дурному? А тобі ж лише треба зробити те, що я прошу — померти”. Незважаючи на їхні хороші стосунки, Джон не хотів погоджуватись, оскільки смерть в його плани аж ніяк не входила. Коли Бен понісся на Джона з ножем в руках, захищаючись, Джон добряче садонув сковородою по озброєній руці нападника. Знаряддя, що лежало зовсім поряд на кухні, допомогло обеззброїти Бена. З одними кулаками проти сковороди, Уайт не хотів продовжувати сутички і вирішив покинути домівку Уокера. “Знаєш, я думав ти нормальна людина і з тобою можна домовитись, але схоже я помилявся” - було останньою його фразою перед втечею.
Наступного дня Уайт був у офісі Джеймса, де вони обговорювали вчорашню подію. “То чому, кажеш, ти не зміг змусити Джона Уокера померти?”. “Він не хотів вмирати”. “Нісенітниця якась! Але ж ти найкращий кілер, чому ж йому тобі відмовляти?”. Насправді Бен був здивований не менше ніж Алек, оскільки він був в такій ситуації вперше. В нього виникла ідея і тому він одразу ж зробив пропозицію: “Слухай, Джеймс, давай нанесемо йому візит і дізнаємось в нього, бо я і сам не можу цього збагнути”.
Через годину вони вже чекали в приймальній Джона. Він запросив Бена до себе в офіс. У офісі чоловік задав питання гостю: “Так що ти хотів обговорити? Часом не вчорашню ситуацію?”. Знову ж Джон наче наперед знає, з чим до нього прийшли. “Так, це стосовно вчорашнього. Знаєш, чому ти не можеш просто померти?” - відповів Бен. “Я не розумію, яка мені з цього вигода, Бенні”. Така відповідь не задовольнила Уайта і він продовжив: “Ну хоча б заради нашої старої дружби, Джонні”. “Тоді, заради нашої старої дружби, зрозумій, смерть не входить в мої плани на найближчі десять років!” - розлючено вигукнув Уокер, - “Як би сильно я не хотів тобі допомогти, але зрозумій же мене, це надто дорога ціна і це вище моїх сил”. Бен засмутився, смуток у його серці промовив: “Чому ти змушуєш мене ганьбитись і псувати репутацію серед моїх клієнтів?”. Джон не залишив його без відповіді довго: “Бенні, якщо ти комусь обіцяєш, що я помру, то це твої проблеми! Я не маю наміру помирати найближчим часом! А зараз іди”.
Бен вийшов з дверей, а за ними на нього чекав Алек. “Ну що там? Що він сказав?” - не витримав він. “Та що, не хоче він помирати. Сказав, що то мої проблеми”. Джеймс був шокований такою відповіддю. “Що?! Як він сміє?! Ти ж казав, що ви хороші друзі, він тепер точно не має права себе так називати, по відношенню до тебе! Повертаємось до нього, я хочу сам з ним поговорити!” - розлютився Алек і вони обидва зайшли в двері кабінету.
“Що знову?” - зустрів їх питанням Джон. “Ти мене розчарував!” - з гнівом промовив Алек Джеймс, директор конкуруючої фірми, - “Я думав, що на тебе можна покластись, а ти так підводиш людину! Як ти смієш називати себе його другом, якщо ти за його проханням навіть не можеш померти?!”. Джона Уокера, здавалось, зовсім не шокувало таке їх ставлення, так наче у світі, в якому він живе стільки років, тільки так справи і ведуть. Але тим не менш, він не хотів відступатись від свого і відповів: “Послухай, я вже йому про це говорив і скажу тобі — смерть суперечить моїм планам, категорично суперечить, і я не збираюсь відмовлятись від них, щоб просто вмерти, хто б там мене про це не просив! Зрозуміло чи ні?!”. На мить в кабінеті запанувала тиша. “Але ж він обіцяв, що ти помреш, що я з тобою маю тепер робити?” - продовжив Алек. “Ну що ж, раз обіцяв тобі він, то ти розбирайся з ним. Я не винен, що він настільки поганий кілер, що навіть не може зі мною домовитись про мою смерть! І мене дістає те, що ви обоє скидаєте всю вину на мене, замість того, щоб розібратись у власних проблемах самостійно!”. Джонова відповідь просто шокувала Алека. У того залишилось лише останнє, що на його думку, повинне було переконати Уокера: “Але ж невже ти не розумієш? Якщо ти не помреш, то мої справи і далі будуть йти погано, а моя фірма розориться. Мені потрібно, щоб ти помер”. З очей Алека Джеймса проступили сльози, але вони не зворушили Джона Уокера. Він впевнено відповів: “Слухай, якщо тобі було щось потрібно від мене, то треба було з цим одразу звертатись до мене. Тоді б ми і поговорили, що саме з цим можна зробити. А раз ти звернувся до Бена, то всі претензії до нього і це все твої проблеми. Я цього більше чути не хочу! Негайно вийдіть за двері, інакше я викличу охорону!”. Бену Уайту і Алеку Джеймсу не залишилось нічого, окрім мовчки покинути будівлю компанії 'Lazy Bakers'.
***
Десь в паралельній реальності:
Вислухавши Бена та Алека, Джон прийняв рішення і звернувся до них: “Ну що ж, гаразд. У мене були інші плани, але схоже ваші справи справді для вас значно важливіші ніж мої. Я можу поступитись своїми планами і померти за вашим проханням, але врахуйте одну річ — в цій ситуації я роблю послугу вам обидвом і тому ви будете зобов’язані мені по кришку гробу. Ви обидвоє повинні мені добре віддячити за послугу, яку я вам роблю”.
23 січня 2016 року — Львів
Бен Уайт славився в неформальних колах. Своє прізвисько він отримав завдяки надзвичайній здатності залишатись чистим в будь-яких ситуаціях. “White”, або “Білий”, якщо перекладати українською — саме такою чистою, якщо це слово взагалі доречне, була репутація Бена серед усіх відомих найманих убивць. Принаймні Алек Джеймс жодного разу не чув про його промахи, тому довго вирішувати не довелось. Він зв’язався з Уайтом.
Бен і справді був найкращим. В цьому люди Алека його не підвели і вони справді навели його на потрібну людину. Зустріч була організована в найближчий, вільний для обох сторін, час. Переконавшись, що обстановка безпечна для переговорів, Уайт вирішив дізнатись деталі замовлення. “Джон Уокер, директор 'Lazy Bakers'. Мій затятий конкурент” - розпочав Алек. “Доки 'Lazy Bakers' буде процвітати, доти прибутки моєї фірми будуть падати” - продовжував він. “А процвітатимуть вони до тих пір, доки Джон Уокер буде їх керівником, тобто доки буде живий”. Ввівши Уайта в курс справи, Джеймс домовився з ним про важливі деталі і заплатив аванс — без цього Бен не брав жодного замовлення. “Не хвилюйтеся, ваш конкурент вже завтра буде мертвим” - запевнив схвильованого директора кілер.
План був готовий вчасно і вже наступного вечора Уайт був в будинку Джона Уокера. Кулі наче проходили повз мішені, але Бен добре знав, що везіння в такій ситуації просто бути не може. Так, наче жертва знала про напад наперед. Джон давав відсіч, та врешті-решт, у них обох закінчились набої. “Ей, чому ти це робиш?” - вигукнув Бен. У відповідь з уст Джона пролунало: “Я не хочу вмирати!”. “Ну що значить не хочеш?” - повернулось від нападника, - “Невже наша дружба має закінчитись так по дурному? А тобі ж лише треба зробити те, що я прошу — померти”. Незважаючи на їхні хороші стосунки, Джон не хотів погоджуватись, оскільки смерть в його плани аж ніяк не входила. Коли Бен понісся на Джона з ножем в руках, захищаючись, Джон добряче садонув сковородою по озброєній руці нападника. Знаряддя, що лежало зовсім поряд на кухні, допомогло обеззброїти Бена. З одними кулаками проти сковороди, Уайт не хотів продовжувати сутички і вирішив покинути домівку Уокера. “Знаєш, я думав ти нормальна людина і з тобою можна домовитись, але схоже я помилявся” - було останньою його фразою перед втечею.
Наступного дня Уайт був у офісі Джеймса, де вони обговорювали вчорашню подію. “То чому, кажеш, ти не зміг змусити Джона Уокера померти?”. “Він не хотів вмирати”. “Нісенітниця якась! Але ж ти найкращий кілер, чому ж йому тобі відмовляти?”. Насправді Бен був здивований не менше ніж Алек, оскільки він був в такій ситуації вперше. В нього виникла ідея і тому він одразу ж зробив пропозицію: “Слухай, Джеймс, давай нанесемо йому візит і дізнаємось в нього, бо я і сам не можу цього збагнути”.
Через годину вони вже чекали в приймальній Джона. Він запросив Бена до себе в офіс. У офісі чоловік задав питання гостю: “Так що ти хотів обговорити? Часом не вчорашню ситуацію?”. Знову ж Джон наче наперед знає, з чим до нього прийшли. “Так, це стосовно вчорашнього. Знаєш, чому ти не можеш просто померти?” - відповів Бен. “Я не розумію, яка мені з цього вигода, Бенні”. Така відповідь не задовольнила Уайта і він продовжив: “Ну хоча б заради нашої старої дружби, Джонні”. “Тоді, заради нашої старої дружби, зрозумій, смерть не входить в мої плани на найближчі десять років!” - розлючено вигукнув Уокер, - “Як би сильно я не хотів тобі допомогти, але зрозумій же мене, це надто дорога ціна і це вище моїх сил”. Бен засмутився, смуток у його серці промовив: “Чому ти змушуєш мене ганьбитись і псувати репутацію серед моїх клієнтів?”. Джон не залишив його без відповіді довго: “Бенні, якщо ти комусь обіцяєш, що я помру, то це твої проблеми! Я не маю наміру помирати найближчим часом! А зараз іди”.
Бен вийшов з дверей, а за ними на нього чекав Алек. “Ну що там? Що він сказав?” - не витримав він. “Та що, не хоче він помирати. Сказав, що то мої проблеми”. Джеймс був шокований такою відповіддю. “Що?! Як він сміє?! Ти ж казав, що ви хороші друзі, він тепер точно не має права себе так називати, по відношенню до тебе! Повертаємось до нього, я хочу сам з ним поговорити!” - розлютився Алек і вони обидва зайшли в двері кабінету.
“Що знову?” - зустрів їх питанням Джон. “Ти мене розчарував!” - з гнівом промовив Алек Джеймс, директор конкуруючої фірми, - “Я думав, що на тебе можна покластись, а ти так підводиш людину! Як ти смієш називати себе його другом, якщо ти за його проханням навіть не можеш померти?!”. Джона Уокера, здавалось, зовсім не шокувало таке їх ставлення, так наче у світі, в якому він живе стільки років, тільки так справи і ведуть. Але тим не менш, він не хотів відступатись від свого і відповів: “Послухай, я вже йому про це говорив і скажу тобі — смерть суперечить моїм планам, категорично суперечить, і я не збираюсь відмовлятись від них, щоб просто вмерти, хто б там мене про це не просив! Зрозуміло чи ні?!”. На мить в кабінеті запанувала тиша. “Але ж він обіцяв, що ти помреш, що я з тобою маю тепер робити?” - продовжив Алек. “Ну що ж, раз обіцяв тобі він, то ти розбирайся з ним. Я не винен, що він настільки поганий кілер, що навіть не може зі мною домовитись про мою смерть! І мене дістає те, що ви обоє скидаєте всю вину на мене, замість того, щоб розібратись у власних проблемах самостійно!”. Джонова відповідь просто шокувала Алека. У того залишилось лише останнє, що на його думку, повинне було переконати Уокера: “Але ж невже ти не розумієш? Якщо ти не помреш, то мої справи і далі будуть йти погано, а моя фірма розориться. Мені потрібно, щоб ти помер”. З очей Алека Джеймса проступили сльози, але вони не зворушили Джона Уокера. Він впевнено відповів: “Слухай, якщо тобі було щось потрібно від мене, то треба було з цим одразу звертатись до мене. Тоді б ми і поговорили, що саме з цим можна зробити. А раз ти звернувся до Бена, то всі претензії до нього і це все твої проблеми. Я цього більше чути не хочу! Негайно вийдіть за двері, інакше я викличу охорону!”. Бену Уайту і Алеку Джеймсу не залишилось нічого, окрім мовчки покинути будівлю компанії 'Lazy Bakers'.
***
Десь в паралельній реальності:
Вислухавши Бена та Алека, Джон прийняв рішення і звернувся до них: “Ну що ж, гаразд. У мене були інші плани, але схоже ваші справи справді для вас значно важливіші ніж мої. Я можу поступитись своїми планами і померти за вашим проханням, але врахуйте одну річ — в цій ситуації я роблю послугу вам обидвом і тому ви будете зобов’язані мені по кришку гробу. Ви обидвоє повинні мені добре віддячити за послугу, яку я вам роблю”.
23 січня 2016 року — Львів
Сатира, абсурд, стосунки між людьми
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію