Гриць приперся ледве теплий серед ночі пізно,
Жінка стріла на порозі, щось питає грізно.
Той мовчить, лише киває. Сам плете про втому.
Каже: - Ти радій, що чемно я приліз додому.
- Знов нажерся! Де ти шлявся? – ну його «пиляти»,
Правду всю я хочу знати, волоцюго клятий!
Щось вхопила швидко в руки. Дре, як Мілька воші.
То за чуба, то за вухо. - Де подів ти гроші?
Каже: - Мила, не повіриш. Хлопці так просили.
Я не міг відмовить. Чесно. Пив, що було сили.
Гроші, люба, до копійки. Всі в кишені задній.
Може, я скотина трохи. Але все ж порядний.
Я ж твоє добро і власність. Май же совість, жінко!
Й так лишилась шкіра й кості. Ще й слабка печінка.
Що ж ти, кицю, б’єш та лупиш по хребту і писку?
Та ж мене тобі віддали в РАЦСі під розписку.