ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.06.07 06:27
В тепле літо широко ворота
Відчиняє червнева пора, -
Душу вабить лежача робота
І напущена в сплячку мара.
Зріє літо пахуче, півсонне
І принадне в наряді своїм, -
Барви й звуки його ніжнотонні
Час від часу сполохує грім.

Володимир Бойко
2026.06.07 01:22
Окремі москалі нібито і не страшні. Вони, як і вовки, небезпечні, коли збиваються у зграї. Без московської мавпи з гранатою світ поки що не здатний уявити собі миротворчий процес. Гіркий досвід – незамінний інгредієнт у кулінарії. Людям найпрості

хома дідим
2026.06.06 22:03
не перевершуй не жени
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні

С М
2026.06.06 19:21
В оп’янінні усякою розкішшю
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду

Вячеслав Руденко
2026.06.06 17:36
…подуєш на людську біду -
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,

де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух

Охмуд Песецький
2026.06.06 17:26
Готовий сплакнути, раніш як бувало,
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.

Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина

Борис Костиря
2026.06.06 12:53
Я прийду у спустошений ліс,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.

Я прийду в невідомі краї,

Олена Побийголод
2026.06.06 09:04
Павло Горінштейн (1895-1961; народився й прожив життя в Україні)

Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!

    Так хай червоний

Іван Потьомкін
2026.06.06 08:56
Що може порізнить навіки батька з сином? В родині Штрауса до того спричинилась... скрипка. Був батько вже на троні «короля вальсів», Коли син з-під столу всотував чарівні звуки скрипки. Батько боявся невдовзі поступитись троном, тож заборонив маляті

Костянтин Ватульов
2026.06.06 08:21
— Ти малюєш на мапі вчорашніх обмежень
Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.

— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре

Віктор Кучерук
2026.06.06 07:41
Темні хмари, дощ і вітер, -
Хвища звідусіль, -
Кожна крапля в мене мітить
І влучає в ціль.
Куртку ніби рве вітрисько,
Ради гри чи мсти, -
Мокро, вітряно і слизько,
Та потрібно йти.

Тетяна Левицька
2026.06.05 23:37
Зливи лютої — грім і зірниці — вогонь —
то стихійного лиха сполука.
Несподівані доторки теплих долонь —
симбіоз насолоди і муки.

Ви збудили в мені глибину крижану
і мелодію сонячну, схоже.
Та чому так буває, ніяк не збагну:

хома дідим
2026.06.05 19:18
веселка над районом
і вчора і сьогодні
дурацьке щастя
скраю десь її
мені ти відписала
а я при телефоні
не був
атож мабуть

Юрій Лазірко
2026.06.05 16:46
ані миші
три коти...
старший -
місяць прикотив
посвітити у коморі
середущий
сипле зорі
трохи в комин

Ірина Вовк
2026.06.05 15:47
VIII. Останній акорд: ПАРОСТКИ КИЄВА НА ПІВНІЧНИХ ПРЕСТОЛАХ Коли дим великих битв розвіявся, а море заспокоїлося, Єлизавета Ярославна зрозуміла, що її власна історія ще не завершена. Вона була донькою Ярослава Мудрого, і в її жилах текла кров правите

Борис Костиря
2026.06.05 14:39
Зима посріблила гілки,
Явивши небачену мудрість.
У них причаїлись віки,
Немов оприявлена мужність.

Зима посріблила часи,
В яких випадає нам жити,
Явивши старі голоси,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Уляна Демченко (1959) / Проза

 Воры?.. ДахаБраха


Она нервничала. Прошло уже две недели, а Его все нет. Она считала дни, вернее часы. Да, сегодня день приезда. Он с женой возвращается с отдыха. После обеда был маяк на Ее телефон. Он в стране!
- Интересно когда Он захочет встретиться? Нужно Его хотя бы немножко помучить, чуть- чуть отомстить ... - думала Она, капризничая или ревнуя.
Утром Он позвонил, хотел встречи, что-то говорил, но Она, понимая через слово, отвечала: « Нет!»
-Да ... Соскучился... Как хорошо! Пускай подождет еще один день! - подумала Она, довольно улыбаясь.
Раньше Он предупреждал: « Осторожно, не влюбись - я женат». Теперь, видать, сам присел на Нее, как на наркотик.
Вечером, впервые в это время, Он опять звонил, просил и даже настаивал на встрече. Она согласилась...
...Он шел быстрым шагом, вернее бежал, напоминая арабского скакуна на лету... казалось, каждая клетка его организма была подчинена одному желанию,…Она отошла, в сторону, боясь, что Он может сбить Ее с ног... Но подходя к дому, шаги стали тихие и осторожные. Они вошли в дом.
В одно мгновение Он был на коленях, целуя подол Ее длинного платья ... ноги... Большой и седой, напоминал луну в полнолунии…
...Она впервые почувствовала себя богиней, парящей в воздухе на большом белом облаке страсти, любви, ласки, нежности и тепла...
Он улыбнулся, как всегда, потрепал Ее волосы, поцеловал и ушел. Сейчас Он напоминал ночного светлячка, который спешил домой.
Ушел…, а Ей так хотелось свернуться калачиком у Него под боком,… Она долго не могла уснуть. Одна мысль не давала Ей покоя:
-Почему Он, порядочный семьянин, любящий муж, хороший отец - пошел "НАЛЕВО"? Какая сила толкает Его среди ночи, прячась, как вор, бежать к другой?
-Самец!!! Пришел, пометил территорию и к этой своей,…- Она выругалась, ревнуя и от боли (и как только Она умудряется, поворачиваясь в кровати, набивать синяки), - тоже мне «телевизор-диванович», «тенис-боулингович», «лавелас - похабыч» ,а может и «выпить-закусить»…
С горечью думала, что за все время их встреч Он ни разу не сказал, что любит, что дорожит,…только великолепные отношения удерживали Ее от разрыва. В ней боролись две силы: разум - здравый смысл и сердце - эмоции. Она, как любая нормальная женщина, не хотела делить Его ни с кем, поэтому ревновала даже к жене. Да, Она никогда не будет у Него на первом месте хоть и согревает в постели, сердце согревает только жена. Понимала что, не сможет сравниться с женой в статусе, которая мать Его детей и любимая женщина. Прожита вместе жизнь, делает людей ближе, чем родными - они необходимы друг другу. Это душевный комфорт, это духовная пища. Почему кода-то самая желанная женщина-жена вдруг, на время, подменяется другой? Наверное, убегая из дома, Он ищет в чужой женщине то, что было когда-то в его жене. Теперь с Ней Он опять молод, желанный, любим… на миг возвратил то, о чем забыла жена за домашними хлопотами...
-Как мы сейчас похожи. Я тоже думала, что главное чистый дом, накормленные дети и муж, забывая, что еще женщина и жена. Сводим супружескую жизнь до ритуалов: обеды по выходным и праздникам, прием гостей, просмотр телепередач... Забывая, что семья, любовь - это постоянный труд души, да и физический… В отношения потихоньку влазит прохлада,их поглощает равнодушие, мы все реже интересуемся Его делами...
Он взрослый, да Он достаточно взрослый мужчина, у которого много обязанностей и которому предъявляют высокие требования. Все уверенны, что Он все знает, все может к Нему приходят за помощью и советом. Никто даже и не догадывается, что в этом лысо-седом великане живет ребенок, который мечтает и ждет, когда потреплют его волосы на затылке ...
Глупые мы бабы, не ценим того счастья, которое находится на расстоянии вытянутой руки пока оно есть, пока оно свое и кажется так будет всегда…Мы откладываем жизнь на завтра, держим красивые слова и чувства на потом, а когда вдруг наступает потом.… Нет, потом не наступает, оно врывается к нам вместе с разлукой и потерей…
Одиночество.… Теперь Она поняла, что такое одиночество. Когда слезами на окне застывает дождь. Когда никому нет до тебя дела. Когда в ушах звенит тишина, жуткая нестерпимая тишина. Когда темные тени из углов тянут к тебе колючие когти, обхватывая шею, подкатывая каменный ком к горлу,…захочешь сделать вдох, а нечем… Когда свинцовой серой мглою давит потеря. Когда коршуном царапает душу память…Когда подушка это единственное ,что поглощает стоны и знает вкус слез…
Оставшись наедине с собою, Она сидит на большом чемодане красивых чувств и слов. Но это все некому отдать… поэтому ,на время , ворует чужого мужа…Теперь Она осознала,что превратилась из жертвы воровства в воровку.
Вот и встречаются, как два вора, мистер НЕПОНИМАНИЕ и мадам ОДИНОЧЕСТВО. В это сказочный миг Они отдают и принимают то, что уже давно никому ненужно. Но разве это воровство? Они обмениваются самыми сокровенными для себя чувствами. Они дают и берут - это ДахаБраха.

ДахаБраха*- из староукраинского «давать» и «брать»




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2016-03-09 14:28:43
Переглядів сторінки твору 641
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.004 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.520 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.01.28 16:07
Автор у цю хвилину відсутній