ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.11 00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.

Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д

Юрій Гундарєв
2025.10.10 21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний

Микола Дудар
2025.10.10 19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…

Микола Дудар
2025.10.10 18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…

Віктор Насипаний
2025.10.10 17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.

2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.

Віктор Кучерук
2025.10.10 15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Уляна Демченко (1959) / Проза

 Воры?.. ДахаБраха


Она нервничала. Прошло уже две недели, а Его все нет. Она считала дни, вернее часы. Да, сегодня день приезда. Он с женой возвращается с отдыха. После обеда был маяк на Ее телефон. Он в стране!
- Интересно когда Он захочет встретиться? Нужно Его хотя бы немножко помучить, чуть- чуть отомстить ... - думала Она, капризничая или ревнуя.
Утром Он позвонил, хотел встречи, что-то говорил, но Она, понимая через слово, отвечала: « Нет!»
-Да ... Соскучился... Как хорошо! Пускай подождет еще один день! - подумала Она, довольно улыбаясь.
Раньше Он предупреждал: « Осторожно, не влюбись - я женат». Теперь, видать, сам присел на Нее, как на наркотик.
Вечером, впервые в это время, Он опять звонил, просил и даже настаивал на встрече. Она согласилась...
...Он шел быстрым шагом, вернее бежал, напоминая арабского скакуна на лету... казалось, каждая клетка его организма была подчинена одному желанию,…Она отошла, в сторону, боясь, что Он может сбить Ее с ног... Но подходя к дому, шаги стали тихие и осторожные. Они вошли в дом.
В одно мгновение Он был на коленях, целуя подол Ее длинного платья ... ноги... Большой и седой, напоминал луну в полнолунии…
...Она впервые почувствовала себя богиней, парящей в воздухе на большом белом облаке страсти, любви, ласки, нежности и тепла...
Он улыбнулся, как всегда, потрепал Ее волосы, поцеловал и ушел. Сейчас Он напоминал ночного светлячка, который спешил домой.
Ушел…, а Ей так хотелось свернуться калачиком у Него под боком,… Она долго не могла уснуть. Одна мысль не давала Ей покоя:
-Почему Он, порядочный семьянин, любящий муж, хороший отец - пошел "НАЛЕВО"? Какая сила толкает Его среди ночи, прячась, как вор, бежать к другой?
-Самец!!! Пришел, пометил территорию и к этой своей,…- Она выругалась, ревнуя и от боли (и как только Она умудряется, поворачиваясь в кровати, набивать синяки), - тоже мне «телевизор-диванович», «тенис-боулингович», «лавелас - похабыч» ,а может и «выпить-закусить»…
С горечью думала, что за все время их встреч Он ни разу не сказал, что любит, что дорожит,…только великолепные отношения удерживали Ее от разрыва. В ней боролись две силы: разум - здравый смысл и сердце - эмоции. Она, как любая нормальная женщина, не хотела делить Его ни с кем, поэтому ревновала даже к жене. Да, Она никогда не будет у Него на первом месте хоть и согревает в постели, сердце согревает только жена. Понимала что, не сможет сравниться с женой в статусе, которая мать Его детей и любимая женщина. Прожита вместе жизнь, делает людей ближе, чем родными - они необходимы друг другу. Это душевный комфорт, это духовная пища. Почему кода-то самая желанная женщина-жена вдруг, на время, подменяется другой? Наверное, убегая из дома, Он ищет в чужой женщине то, что было когда-то в его жене. Теперь с Ней Он опять молод, желанный, любим… на миг возвратил то, о чем забыла жена за домашними хлопотами...
-Как мы сейчас похожи. Я тоже думала, что главное чистый дом, накормленные дети и муж, забывая, что еще женщина и жена. Сводим супружескую жизнь до ритуалов: обеды по выходным и праздникам, прием гостей, просмотр телепередач... Забывая, что семья, любовь - это постоянный труд души, да и физический… В отношения потихоньку влазит прохлада,их поглощает равнодушие, мы все реже интересуемся Его делами...
Он взрослый, да Он достаточно взрослый мужчина, у которого много обязанностей и которому предъявляют высокие требования. Все уверенны, что Он все знает, все может к Нему приходят за помощью и советом. Никто даже и не догадывается, что в этом лысо-седом великане живет ребенок, который мечтает и ждет, когда потреплют его волосы на затылке ...
Глупые мы бабы, не ценим того счастья, которое находится на расстоянии вытянутой руки пока оно есть, пока оно свое и кажется так будет всегда…Мы откладываем жизнь на завтра, держим красивые слова и чувства на потом, а когда вдруг наступает потом.… Нет, потом не наступает, оно врывается к нам вместе с разлукой и потерей…
Одиночество.… Теперь Она поняла, что такое одиночество. Когда слезами на окне застывает дождь. Когда никому нет до тебя дела. Когда в ушах звенит тишина, жуткая нестерпимая тишина. Когда темные тени из углов тянут к тебе колючие когти, обхватывая шею, подкатывая каменный ком к горлу,…захочешь сделать вдох, а нечем… Когда свинцовой серой мглою давит потеря. Когда коршуном царапает душу память…Когда подушка это единственное ,что поглощает стоны и знает вкус слез…
Оставшись наедине с собою, Она сидит на большом чемодане красивых чувств и слов. Но это все некому отдать… поэтому ,на время , ворует чужого мужа…Теперь Она осознала,что превратилась из жертвы воровства в воровку.
Вот и встречаются, как два вора, мистер НЕПОНИМАНИЕ и мадам ОДИНОЧЕСТВО. В это сказочный миг Они отдают и принимают то, что уже давно никому ненужно. Но разве это воровство? Они обмениваются самыми сокровенными для себя чувствами. Они дают и берут - это ДахаБраха.

ДахаБраха*- из староукраинского «давать» и «брать»




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2016-03-09 14:28:43
Переглядів сторінки твору 598
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.004 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.520 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.01.28 16:07
Автор у цю хвилину відсутній