Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.01
21:39
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
2026.10.01
20:31
Бринить над яром тиша десь далеко.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
Вже обрій золотить тополі.
Осінній відчуваю солод,
Хоч морок проростає ледве-ледве.
Воркують сині, вайлуваті тіні.
І чути ніжність слів доречних,
І сутінки схилились ґречно.
2026.10.01
19:48
Москалям на вулкані Камчатки
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
Закортіло пограти у «прятки».
Хто хутчіше стрибав,
Булькнув в лаву й пропав
Й не паскудить терени Камчатки.
На КП на кордоні Хорватії
Запровадили тест з демократії.
2026.10.01
19:09
Коли упхались в Україну москалі,
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
Її скорити дуже швидко захотіли,
Але по пиці тільки добре ухопили,
Стаючи добривом чужої їм землі,
Знайшлось не так багато світових країн,
Які б відкрито москалям допомагали,
Солдат і зброю їм у поміч посилали.
І се
2026.10.01
16:23
Я вип'ю келих осені гіркої,
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
Пізнаючи таємну благодать.
Ми так і не зустрілися з тобою...
Хіба що листям неживим загою
Безглузді мрії, що в мені болять.
Я осушу цей келих. Вмить порветься
Чекань моїх натягнута струна.
2026.10.01
14:52
Води ніколи не нап'єшся
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
З криниці чистої сльози.
Не зіграна на сцені п'єса.
Надірваний фагот грози.
Ти не пізнаєш цю криницю,
Її глибини, таїну.
Ідеї епохальні й ниці
2026.10.01
12:46
Захлинаюся зболеним віршем —
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
у сутемряві місяця німб.
Задивляюся в небо частіше,
щоб побачити Бога у нім.
Та пітьма затуляє Світило,
сіллю вкрила чумацький мій шлях.
Я колись божевільно любила
2026.10.01
11:24
Розірвеш тенета власного страху,
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
зробиш перший крок —
і починають рости крила.
І ширшає обрій,
бо ти вже — над собою колишнім.
Треба лише втримати напрямок польоту,
аби вітри спокус
2026.10.01
07:56
Спокійне сонце з неба волошкового
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.
Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.
Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,
2026.10.01
06:52
Солодкувато-пряний запах
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.
2026.10.01
00:42
Глиняні люди
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -
2026.09.30
23:11
ввійти у розповідь зненацька
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто
2026.09.30
20:55
Гніздо із пташенятами мавпочка знайшла.
Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
Знялись вони, бо вміли вже літати.
Голопузеньке, котре одне зосталось,
Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
Допоки не побачила, що очі в голопузика закри
Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
Знялись вони, бо вміли вже літати.
Голопузеньке, котре одне зосталось,
Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
Допоки не побачила, що очі в голопузика закри
2026.09.30
20:48
Тато донечку привіз
У село родинне.
Показав загін для кіз: -
Подивись, дитино: -
Бачиш, козлик бородатий
Походжає поміж кіз.
Хіба схожий він на тата?
У село родинне.
Показав загін для кіз: -
Подивись, дитино: -
Бачиш, козлик бородатий
Походжає поміж кіз.
Хіба схожий він на тата?
2026.09.30
15:52
Ластівки у небі хороводять,
Ніби наглядають за гніздом,
На відліт запитуючи згоди.
У осінній першій прохолоді
Бересклет, умочений в бордо,
Привертає погляд при нагоді.
Розгубила осінь бризки перші,
Ніби наглядають за гніздом,
На відліт запитуючи згоди.
У осінній першій прохолоді
Бересклет, умочений в бордо,
Привертає погляд при нагоді.
Розгубила осінь бризки перші,
2026.09.30
15:17
Коли твій спокій обриває
Бійців розлючених табун,
В житті панує лютий варвар,
Перед яким слабкий трибун.
Так, слуги зла стійкі, невпинні
В досягненні своїх підлот.
Тече життя спокійним плином.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бійців розлючених табун,
В житті панує лютий варвар,
Перед яким слабкий трибун.
Так, слуги зла стійкі, невпинні
В досягненні своїх підлот.
Тече життя спокійним плином.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Дігай (1944) /
Рецензії
Наука царя Соломона
Ірина Мацко. Шпинат для мізків: замальовки, новели. – Львів: ЛА «Піраміда», 2015. – 88 с.
Невеличка збірка прозових замальовок «Шпинат для мізків» у тернополянки Ірини Мацко є дебютною. Зразу по прочитанні книжки впадає в око такий собі мікрообраз шпинату («шпинат як рослина покращує пам’ять – стверджує кулінарна книга), що виконує функцію наскрізного об’єднуючого елемента композиції книги. Проте, спокусливу аналогію з кулінарією на цьому можна припинити, адже зміст коротеньких начерків спонукає до роздумів не так про тілесно-шлункові забави, як про духовні, морально-етичні засади людського спілкування, а саме: примирення, віра, вибір, вдячність, розуміння, відкритість, рішучість, наполегливість, спокій, прозріння, довіра, життєва мудрість, прощення, жіночність, свобода, призначення, позитивне мислення, терпіння, відчай, повнота життя… Як бачимо, спектр основних розмірковувань авторки сформовано за типовими проблемами, що постають перед мислячою людиною, котра прагне достойного життя й переймається питаннями морального вибору.
Ірина Мацко використовує жанр короткого розповідного характеру, що багатьма рисами наслідує дидактично-повчальні притчі.
Наратив нашої авторки тяжіє не до зображення чи описовості. Вона повідомляє про певну думку або ідею, розмірковує, успішно користується засобом алегоричного мовлення. Істина, яку досліджує Ірина Мацко. не завжди лежить на поверхні, й читачеві доводиться її добувати, як смачну серединку, до прикладу, горішка. Хоча тексти щедро «приправлені» підказками поживності: «Для кращого смаку радимо додати жменьку душевного тепла, пригорщу доброти і дрібку каяття … Може й не смакувати, а навпаки – пекти гіркотою втрати. Але ж гіркота дуже поживна для організму … Підсолодіть страву легкістю та романтичністю. Не бійтеся пересолодити. Часом так хочеться солоденького». Щоправда, деколи у рецептах відлунює наїв та певний штамп бачення реальності: «Притрусіть страву жменею надії та віри у щасливе майбутнє». Але ця заувага – не докір, швидше, застереження!
Усі потенційні читачі збірки «Шпинат для мізків» колись були учнями, котрі звикли до того, що будь-яке навчання-повчання – це нудьга, набридлива обов’язковість і насилля над особистістю. Авторці вдається уникнути подібного враження, навіть більше – ґрадація оптимізму та радості, що випромінюють тексти, іноді зашкалює; такі новелетки, як «Одягнута радощами», «Кокон», «Канатоходці», «Мій човник серед моря», додають до розуму та інтелекту текстів збірки Ірини Мацко невиправно оптимістичного сприйняття сенсу буття. «Кожен із нас є важливою частинкою чудового світу!» – романтичне резюме нашої авторки з новели «Такий важливий метелик» не залишає й крихти від наших сумнівів та розчарувань.
P. S. «Притчі Соломона»: послухає мудрий – і примножить пізнання, а розумний знайде мудрі поради.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Наука царя Соломона
Ірина Мацко. Шпинат для мізків: замальовки, новели. – Львів: ЛА «Піраміда», 2015. – 88 с. Невеличка збірка прозових замальовок «Шпинат для мізків» у тернополянки Ірини Мацко є дебютною. Зразу по прочитанні книжки впадає в око такий собі мікрообраз шпинату («шпинат як рослина покращує пам’ять – стверджує кулінарна книга), що виконує функцію наскрізного об’єднуючого елемента композиції книги. Проте, спокусливу аналогію з кулінарією на цьому можна припинити, адже зміст коротеньких начерків спонукає до роздумів не так про тілесно-шлункові забави, як про духовні, морально-етичні засади людського спілкування, а саме: примирення, віра, вибір, вдячність, розуміння, відкритість, рішучість, наполегливість, спокій, прозріння, довіра, життєва мудрість, прощення, жіночність, свобода, призначення, позитивне мислення, терпіння, відчай, повнота життя… Як бачимо, спектр основних розмірковувань авторки сформовано за типовими проблемами, що постають перед мислячою людиною, котра прагне достойного життя й переймається питаннями морального вибору.
Ірина Мацко використовує жанр короткого розповідного характеру, що багатьма рисами наслідує дидактично-повчальні притчі.
Наратив нашої авторки тяжіє не до зображення чи описовості. Вона повідомляє про певну думку або ідею, розмірковує, успішно користується засобом алегоричного мовлення. Істина, яку досліджує Ірина Мацко. не завжди лежить на поверхні, й читачеві доводиться її добувати, як смачну серединку, до прикладу, горішка. Хоча тексти щедро «приправлені» підказками поживності: «Для кращого смаку радимо додати жменьку душевного тепла, пригорщу доброти і дрібку каяття … Може й не смакувати, а навпаки – пекти гіркотою втрати. Але ж гіркота дуже поживна для організму … Підсолодіть страву легкістю та романтичністю. Не бійтеся пересолодити. Часом так хочеться солоденького». Щоправда, деколи у рецептах відлунює наїв та певний штамп бачення реальності: «Притрусіть страву жменею надії та віри у щасливе майбутнє». Але ця заувага – не докір, швидше, застереження!
Усі потенційні читачі збірки «Шпинат для мізків» колись були учнями, котрі звикли до того, що будь-яке навчання-повчання – це нудьга, набридлива обов’язковість і насилля над особистістю. Авторці вдається уникнути подібного враження, навіть більше – ґрадація оптимізму та радості, що випромінюють тексти, іноді зашкалює; такі новелетки, як «Одягнута радощами», «Кокон», «Канатоходці», «Мій човник серед моря», додають до розуму та інтелекту текстів збірки Ірини Мацко невиправно оптимістичного сприйняття сенсу буття. «Кожен із нас є важливою частинкою чудового світу!» – романтичне резюме нашої авторки з новели «Такий важливий метелик» не залишає й крихти від наших сумнівів та розчарувань.
P. S. «Притчі Соломона»: послухає мудрий – і примножить пізнання, а розумний знайде мудрі поради.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
