«Від того, хто стане переможцем, залежала не тільки доля української державності, а й майбутнє всієї Росії». Ні, це не про конфлікт на сході. Але теж про російсько-українську війну 1917-1921 років, яку ще прийнято називати радянсько-українською. Ті самі зазомбовані пропагандою росіяни (і свої, українці), ті ж ідеї про «ідеальний світ», який більшовики хотіли побудувати на крові, ті ж методи, та ж ненависть. І в цьому всьому найважче було саме нашому народові. Дехто вже просто не знав навіть за що бореться. За себе, за життя. Та війна була не першою і не останньою.

Росія завжди боялася вільної України. Недарма столицею радянської маріонеткової держави був Харків. Бо Київ огризався.. Вже не раз і не два доводилося чути, що сучасну Україну врятує отаманщина. Всупереч усьому — не завжди зрозумілим діям влади, ще більш незрозумілим діям ворога, черговим «перемир’ям» і домовленостям. Україну врятує НАРОД.

Іноді того народу просто не знаходиш. Їдеш у маршрутці, стоїш у черзі й мимоволі прислухаєшся до розмов. І думаєш. Це ж абсолютно інший світ. Хіба могли в тому ж дев’ятнадцятому році повстанці, які з такою ненавистю виганяли зі своїх домівок непроханих зайд, що важко навіть уявити, подумати, що вже через століття їхні нащадки житимуть саме так і перейматимуться зовсім іншими речами. Хіба вас це не обходить? Хіба то були не ваші батьки-діди? Питань багато, та немає кому їх ставити.

В тому ж автобусі. Коли здається, що розмови двох жіночок про роботу й те, які краще садити дерева, ніколи не закінчаться, трапляється диво. І починається «політика».

- Вчора в новостях казали шо война буде до сімнадцятого року. Поки путін не помре. — А чого помре? — Кажуть буде рак — Ну то йому скотині ще легка смерть! Скільки наших дітей вбивають.

Виходить, що болить. Виходить, що теж не хочемо пробачати. Хай і не всі. Але навіть через століття не забули, якого ми роду. Колись ці люди, захищаючи своє, брали до рук багнети, ще недавно — коктейлі Молотова, тепер — артилерію. З якої зараз, на жаль, не можна стріляти…

І не важливо що — більшовицька ідеологія, війна проти Майдану чи нинішня російська окупація. Українців зламати неможливо. Україну врятує народ. Врятує армія, хай не із завжди адекватними керманичами. Врятують добровольці, які ними залишаться завжди. Врятують волонтери. Врятують звичайні небайдужі українці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Збудуємо нову країну. Без розбитих бруківок, спалених міст і війни. Після перемоги. Обов’язково.

травень 2015