Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Сергі ю Кемському Герою небесеної сотні
Ох, здавалось, українці на вік розпрощалисьз "комунізмом" - в той час люди в тюрмах не вміщались.
В Казахстан везли не сотні впертих, а мільйони.
Каторжан тих українців нищили у зоні .
Бо посміли, бач, повстати - за те й повбивали,
повкидали у окопи, танками зрівняли.
Згодом стала Україна від всіх незалежна.
Освітило сонце ясне Вкраїну безмежну.
Та чекала Батьківщину нова небезпека -
знов відкрився шлях до влади партократам й зекам.
Під тризубом й двоколором панство панувало
Та «защітніков народа" з себе удавало.
А незгідних до в’язниці, як колись, кидало,
І в лісах та у посадках голови рубало.
На Майдані люд збирався. Он Сірьожа Кемський-
політолог, - виступає: «Справи,- каже,- кепські.
Нам потрібно вимагати не царя, а зміни,
Щоб систему поміняти всієї країни.
Як сідниці поміняєм, яка користь кріслу?
Ми повинні вимагати –підзвіту суспільству.
І щоб влада нова дбала про цінність громади,
А не лишень про "сімейки" - в цьому її вада.
Юридичних інструментів треба вимагати,
Через них і на закони маємо впливати…»
Не скінчив Сергій промови - снайпер влучив в скроню,
І поллялась кров червона крізь його долоню.
То "защітніки народа" народ "захищали"
І для їхнього же блага його й убивали.
Як ростила мати сина і чим годувала,
за що вчила свого сина- владонька питала?
За що вбила ж бо синочка ,за що розстріляла?
Може вкрав він щось у когось, вбив… а кров все ллялась…
Пливе кача по Вкраїні, кров і далі ллється.
Із чужини грізний Юда із того сміється…
Народився в місті Керчі Автономної Республіки Крим. Мешкав в місті Коростень Житомирської області. Закінчив Львівський
національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «політологія». Аналітик Інституту політичних та економічних
ризиків і перспектив. Писав статті для «Української правди», газети «День» та інших видань. Був засновником та
адміністратором ресурсу «Кооперативний рух». Анархіст за переконаннями.
На Майдан приїздив часто, належав до «Чорної сотні». Допомагав виносити поранених. Загинув на вул. Інститутській від
снайперського пострілу. Тіло виявили на подвір’ї біля Михайлівського собору.
Поховали Сергія в селищі Великий Яблунець Ємільчинського району Житомирської області, звідки родом його батьки.
Кемському Сергію було 32 рок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Віктору Прохорчуку (Герою небесної сотні )"
