Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.13
20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
2026.10.13
19:53
Охрещених молитва лине
бо ми разом будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
бо ми разом будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
2026.10.13
15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
2026.10.13
14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
2026.10.13
10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
2026.10.13
10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
2026.10.13
07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.
2026.10.12
22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
2026.10.12
17:23
Наступний дубль? . .
Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
2026.10.12
15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
2026.10.12
12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
2026.10.12
10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
2026.10.12
06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
Ти мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
Осінь тче із листя килими, -
Ти мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
2026.10.11
23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
2026.10.11
22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
2026.10.11
18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Данчак Надія Мартинова (1948) /
Публіцистика
Невероятное , но очевидное
Надежда Мартынова /Данчак/
НЕВЕРОЯТНОЕ, НО ОЧЕВИДНОЕ
То, что в Мире много чудес мы знаем с детства. Нам рассказывали разные сказки, былины повести и т. п., Но в жизни, на «яву»,
встретить что-то невероятное, загадочное дается не многим. Жить без фантастики было бы не интересно, поэтому придумывают всякие фантастические , страшные, сказочные истории .Сейчас очень трудно отличить где фантастика, выдумка , а где очевидное-невероятное.
Я себя считаю адекватной и здравомыслящей женщиной. Выдумывать и приукрашивать ничего не буду, все как было расскажу и поделюсь своими мыслями.
Так как я «старый» человек, хотя не очень хочется стареть, но природа есть природой и мы сделать, ни чего не можем. Жизнь идет своим чередом и по законам ПРИРОДЫ. В январе 2016 года зима взяла свои бразды , было снежно, потом сильнейший гололед. Муж отводил внука в школу и упал, получил перелом бедра и лежал дома я была на кухне когда позвонил сын и сказал, что отдал мне ключи, положил их на комод Я посмотрела на комод , но ключей там не было. Я начала искать ключи, обсмотрела все вокруг комода , обсмотрела все комнаты, но ключей не находила, начала нервничать так как в связке были ключи не только от входной двери, но от почтового ящика .Я провела рукой по комоду, посмотрела под салфеткой на комоде, ключи как испарились .Позвонила сыну и расстроенным голосом сообщила результаты поиска ключей Еще раз посмотрела на комод и ахнула на салфетке лежали ключи, я минуту назад проводила по ней рукой, ключей там не было…
Лет 10, а может и больше со мной произошел очень непонятный случай, но здесь я не могу сказать, что это было на «Яву» ночью я спала и во сне почувствовала, что кто-то трогает меня пальцем, давя в спину, я проснулась от этого. В комнате никого не было, но была какая-то «тяжесть». Этот случай я отнесла на счет своих болей в спине.
Но более невероятное произошло со мной в 2013 году после смерти моей любимой сестрички.
***
РАССУЖДЕНИЯ О ЖИЗНИ
«Конец света» - ЖИЗНИ, это конец определенного этапа жизни индивидуума, человека. После смерти человека начинается другой этап «жизни», существования. Прошу у ГОСПОДА прощенья, но не могу не поделиться своими рассуждениями о ситуации, которая случилась. У меня горе, умерла моя любимая единственная сестричка Галочка от рака. Младшая сестричка, которой я была в детстве няней, по жизни советчицей, наставницей, помощницей была мне очень дорога, но коварная болезнь забирает дорогих, любимых, единственных. Ровно через месяц, как она ушла от нас, я отдыхала в парке, ко мне прилетела и села на правое плечо прекрасная бабочка, я начала плакать и разговаривать с бабочкой, как с сестрой. Бабочка сидела минуты 3-2, потом улетела, покружилась и снова села на правое плечо, как будто смотрела и слушала меня, потом снова взлетела, покружилась и села на левое плечо. Я говорила внуку, я сидела на лавочке с внуком –« смотри, это наша бабушка ГАЛОЧКА, в образе прекрасной бабочки».Внук внимательно слушал, притих мы были в каком- то оцепенении…
Перед этим событием, после похорон, муж моей сестрички также рассказывал, что к нему прилетала несколько раз красивая бабочка, сидела и « смотрела» на него. Вот и рассуждайте, что мы знаем об этой жизни и что там за гранью ее, но факт остается фактом. Я думаю, что прав Великий СОКРАТ : « Я знаю, что Я ничего не знаю».
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №213091200690
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Невероятное , но очевидное
В МИРЕ много чудес
Невероятное, но очевидное
Надежда Мартынова /Данчак/
НЕВЕРОЯТНОЕ, НО ОЧЕВИДНОЕ
То, что в Мире много чудес мы знаем с детства. Нам рассказывали разные сказки, былины повести и т. п., Но в жизни, на «яву»,
встретить что-то невероятное, загадочное дается не многим. Жить без фантастики было бы не интересно, поэтому придумывают всякие фантастические , страшные, сказочные истории .Сейчас очень трудно отличить где фантастика, выдумка , а где очевидное-невероятное.
Я себя считаю адекватной и здравомыслящей женщиной. Выдумывать и приукрашивать ничего не буду, все как было расскажу и поделюсь своими мыслями.
Так как я «старый» человек, хотя не очень хочется стареть, но природа есть природой и мы сделать, ни чего не можем. Жизнь идет своим чередом и по законам ПРИРОДЫ. В январе 2016 года зима взяла свои бразды , было снежно, потом сильнейший гололед. Муж отводил внука в школу и упал, получил перелом бедра и лежал дома я была на кухне когда позвонил сын и сказал, что отдал мне ключи, положил их на комод Я посмотрела на комод , но ключей там не было. Я начала искать ключи, обсмотрела все вокруг комода , обсмотрела все комнаты, но ключей не находила, начала нервничать так как в связке были ключи не только от входной двери, но от почтового ящика .Я провела рукой по комоду, посмотрела под салфеткой на комоде, ключи как испарились .Позвонила сыну и расстроенным голосом сообщила результаты поиска ключей Еще раз посмотрела на комод и ахнула на салфетке лежали ключи, я минуту назад проводила по ней рукой, ключей там не было…
Лет 10, а может и больше со мной произошел очень непонятный случай, но здесь я не могу сказать, что это было на «Яву» ночью я спала и во сне почувствовала, что кто-то трогает меня пальцем, давя в спину, я проснулась от этого. В комнате никого не было, но была какая-то «тяжесть». Этот случай я отнесла на счет своих болей в спине.
Но более невероятное произошло со мной в 2013 году после смерти моей любимой сестрички.
***
РАССУЖДЕНИЯ О ЖИЗНИ
«Конец света» - ЖИЗНИ, это конец определенного этапа жизни индивидуума, человека. После смерти человека начинается другой этап «жизни», существования. Прошу у ГОСПОДА прощенья, но не могу не поделиться своими рассуждениями о ситуации, которая случилась. У меня горе, умерла моя любимая единственная сестричка Галочка от рака. Младшая сестричка, которой я была в детстве няней, по жизни советчицей, наставницей, помощницей была мне очень дорога, но коварная болезнь забирает дорогих, любимых, единственных. Ровно через месяц, как она ушла от нас, я отдыхала в парке, ко мне прилетела и села на правое плечо прекрасная бабочка, я начала плакать и разговаривать с бабочкой, как с сестрой. Бабочка сидела минуты 3-2, потом улетела, покружилась и снова села на правое плечо, как будто смотрела и слушала меня, потом снова взлетела, покружилась и села на левое плечо. Я говорила внуку, я сидела на лавочке с внуком –« смотри, это наша бабушка ГАЛОЧКА, в образе прекрасной бабочки».Внук внимательно слушал, притих мы были в каком- то оцепенении…
Перед этим событием, после похорон, муж моей сестрички также рассказывал, что к нему прилетала несколько раз красивая бабочка, сидела и « смотрела» на него. Вот и рассуждайте, что мы знаем об этой жизни и что там за гранью ее, но факт остается фактом. Я думаю, что прав Великий СОКРАТ : « Я знаю, что Я ничего не знаю».
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №213091200690
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
