Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.10
22:48
Із Леоніда Сергєєва
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
2026.01.10
21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
2026.01.10
19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій.
АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви
2026.01.10
10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
2026.01.10
09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
2026.01.10
01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
2026.01.10
00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста.
У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка
2026.01.09
21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
2026.01.09
19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
2026.01.09
19:03
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
2026.01.09
18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
2026.01.09
16:01
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
2026.01.09
15:25
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
2026.01.09
13:09
Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
2026.01.09
11:16
Ти все сказав і я сказала!
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
2026.01.09
10:35
Не хочеться, щоб ранок наставав
З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.
Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.
Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Данчак Надія Мартинова (1948) /
Публіцистика
Невероятное , но очевидное
Надежда Мартынова /Данчак/
НЕВЕРОЯТНОЕ, НО ОЧЕВИДНОЕ
То, что в Мире много чудес мы знаем с детства. Нам рассказывали разные сказки, былины повести и т. п., Но в жизни, на «яву»,
встретить что-то невероятное, загадочное дается не многим. Жить без фантастики было бы не интересно, поэтому придумывают всякие фантастические , страшные, сказочные истории .Сейчас очень трудно отличить где фантастика, выдумка , а где очевидное-невероятное.
Я себя считаю адекватной и здравомыслящей женщиной. Выдумывать и приукрашивать ничего не буду, все как было расскажу и поделюсь своими мыслями.
Так как я «старый» человек, хотя не очень хочется стареть, но природа есть природой и мы сделать, ни чего не можем. Жизнь идет своим чередом и по законам ПРИРОДЫ. В январе 2016 года зима взяла свои бразды , было снежно, потом сильнейший гололед. Муж отводил внука в школу и упал, получил перелом бедра и лежал дома я была на кухне когда позвонил сын и сказал, что отдал мне ключи, положил их на комод Я посмотрела на комод , но ключей там не было. Я начала искать ключи, обсмотрела все вокруг комода , обсмотрела все комнаты, но ключей не находила, начала нервничать так как в связке были ключи не только от входной двери, но от почтового ящика .Я провела рукой по комоду, посмотрела под салфеткой на комоде, ключи как испарились .Позвонила сыну и расстроенным голосом сообщила результаты поиска ключей Еще раз посмотрела на комод и ахнула на салфетке лежали ключи, я минуту назад проводила по ней рукой, ключей там не было…
Лет 10, а может и больше со мной произошел очень непонятный случай, но здесь я не могу сказать, что это было на «Яву» ночью я спала и во сне почувствовала, что кто-то трогает меня пальцем, давя в спину, я проснулась от этого. В комнате никого не было, но была какая-то «тяжесть». Этот случай я отнесла на счет своих болей в спине.
Но более невероятное произошло со мной в 2013 году после смерти моей любимой сестрички.
***
РАССУЖДЕНИЯ О ЖИЗНИ
«Конец света» - ЖИЗНИ, это конец определенного этапа жизни индивидуума, человека. После смерти человека начинается другой этап «жизни», существования. Прошу у ГОСПОДА прощенья, но не могу не поделиться своими рассуждениями о ситуации, которая случилась. У меня горе, умерла моя любимая единственная сестричка Галочка от рака. Младшая сестричка, которой я была в детстве няней, по жизни советчицей, наставницей, помощницей была мне очень дорога, но коварная болезнь забирает дорогих, любимых, единственных. Ровно через месяц, как она ушла от нас, я отдыхала в парке, ко мне прилетела и села на правое плечо прекрасная бабочка, я начала плакать и разговаривать с бабочкой, как с сестрой. Бабочка сидела минуты 3-2, потом улетела, покружилась и снова села на правое плечо, как будто смотрела и слушала меня, потом снова взлетела, покружилась и села на левое плечо. Я говорила внуку, я сидела на лавочке с внуком –« смотри, это наша бабушка ГАЛОЧКА, в образе прекрасной бабочки».Внук внимательно слушал, притих мы были в каком- то оцепенении…
Перед этим событием, после похорон, муж моей сестрички также рассказывал, что к нему прилетала несколько раз красивая бабочка, сидела и « смотрела» на него. Вот и рассуждайте, что мы знаем об этой жизни и что там за гранью ее, но факт остается фактом. Я думаю, что прав Великий СОКРАТ : « Я знаю, что Я ничего не знаю».
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №213091200690
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Невероятное , но очевидное
В МИРЕ много чудес
Невероятное, но очевидное
Надежда Мартынова /Данчак/
НЕВЕРОЯТНОЕ, НО ОЧЕВИДНОЕ
То, что в Мире много чудес мы знаем с детства. Нам рассказывали разные сказки, былины повести и т. п., Но в жизни, на «яву»,
встретить что-то невероятное, загадочное дается не многим. Жить без фантастики было бы не интересно, поэтому придумывают всякие фантастические , страшные, сказочные истории .Сейчас очень трудно отличить где фантастика, выдумка , а где очевидное-невероятное.
Я себя считаю адекватной и здравомыслящей женщиной. Выдумывать и приукрашивать ничего не буду, все как было расскажу и поделюсь своими мыслями.
Так как я «старый» человек, хотя не очень хочется стареть, но природа есть природой и мы сделать, ни чего не можем. Жизнь идет своим чередом и по законам ПРИРОДЫ. В январе 2016 года зима взяла свои бразды , было снежно, потом сильнейший гололед. Муж отводил внука в школу и упал, получил перелом бедра и лежал дома я была на кухне когда позвонил сын и сказал, что отдал мне ключи, положил их на комод Я посмотрела на комод , но ключей там не было. Я начала искать ключи, обсмотрела все вокруг комода , обсмотрела все комнаты, но ключей не находила, начала нервничать так как в связке были ключи не только от входной двери, но от почтового ящика .Я провела рукой по комоду, посмотрела под салфеткой на комоде, ключи как испарились .Позвонила сыну и расстроенным голосом сообщила результаты поиска ключей Еще раз посмотрела на комод и ахнула на салфетке лежали ключи, я минуту назад проводила по ней рукой, ключей там не было…
Лет 10, а может и больше со мной произошел очень непонятный случай, но здесь я не могу сказать, что это было на «Яву» ночью я спала и во сне почувствовала, что кто-то трогает меня пальцем, давя в спину, я проснулась от этого. В комнате никого не было, но была какая-то «тяжесть». Этот случай я отнесла на счет своих болей в спине.
Но более невероятное произошло со мной в 2013 году после смерти моей любимой сестрички.
***
РАССУЖДЕНИЯ О ЖИЗНИ
«Конец света» - ЖИЗНИ, это конец определенного этапа жизни индивидуума, человека. После смерти человека начинается другой этап «жизни», существования. Прошу у ГОСПОДА прощенья, но не могу не поделиться своими рассуждениями о ситуации, которая случилась. У меня горе, умерла моя любимая единственная сестричка Галочка от рака. Младшая сестричка, которой я была в детстве няней, по жизни советчицей, наставницей, помощницей была мне очень дорога, но коварная болезнь забирает дорогих, любимых, единственных. Ровно через месяц, как она ушла от нас, я отдыхала в парке, ко мне прилетела и села на правое плечо прекрасная бабочка, я начала плакать и разговаривать с бабочкой, как с сестрой. Бабочка сидела минуты 3-2, потом улетела, покружилась и снова села на правое плечо, как будто смотрела и слушала меня, потом снова взлетела, покружилась и села на левое плечо. Я говорила внуку, я сидела на лавочке с внуком –« смотри, это наша бабушка ГАЛОЧКА, в образе прекрасной бабочки».Внук внимательно слушал, притих мы были в каком- то оцепенении…
Перед этим событием, после похорон, муж моей сестрички также рассказывал, что к нему прилетала несколько раз красивая бабочка, сидела и « смотрела» на него. Вот и рассуждайте, что мы знаем об этой жизни и что там за гранью ее, но факт остается фактом. Я думаю, что прав Великий СОКРАТ : « Я знаю, что Я ничего не знаю».
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
Свидетельство о публикации №213091200690
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
