ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 враження одного вечора
06 березня 2014 року.

Ви коли-небудь пробували донести свічку з церкви так, щоб полум’я не загасив вітер? Зазвичай це буває на ніч величної Пасхи. Проте сьогодні я саме так несла свої враження від чудового вечора, який організувала моя подруга Оксанка, за що я їй вдячна.
Домовились вдень, коротко, прислала коротке повідомлення змісту «хочу духовної їжі» й посилання як варіант. Вона шукала компанію, а я недовго думаючи зголосилась.
Вечір видався навдивовижу цікавий, ми трохи спізнились, проте виконання на тексти видатного Кобзаря не пропустили. На сцені якраз зачаровував слухачів славний муж з Черкащини А.Коваль (прошу пробачення, якщо неправильно вказала ініціали), до речі, він був так схожий на Тараса Шевченка, що на залу дивились аж два кобзаря. Виконавець перебирав струни кобзи, лунала пісня, справжня, українська, щира, виплекана багатостраждальним народом, а черкащанин ніс звістку кожному, стукав у серця поглядом, інтонацією, словами.
Програма продовжувалась. Під звуки ліри звучали канти в честь Богородиці. Середньовічний інструмент, що породжує незабутні звуки. Виконував пісні гість вечора з Волині чи Рівненщини (даруйте, захоплено слухала, не спитала прізвище виконавця…).
А далі…титанічний Тарас Компаніченко, саме такий, глиба, моноліт. З творчістю Тараса мені пощастило познайомитись ще у 2010, якщо не раніше. Тоді Оксана Яблонська (СЕВАМА) організовувала фестиваль сучасної української поезії, а я була люб’язно запрошена господинею вечора. Козацькі пісні, незвичне виконання, енергетика – це все вже тоді сколихнуло душу.
Сьогодні переді мною стояв той самий неповторний Тарас, виконував, говорив, а я слухала з широко розплющеними очима й намагалась не пропустити ні слова, ні відтінку. Потім співали дітки, припросили залу допомогти юним виконавцям. Долучився співу хор, який репетиції проводить в музеї. А я… я настільки проникнулась атмосферою вечора, що із задоволенням допомагала хорові, вела свою партію перших голосів. Лунали «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт» та інші невмирущі тексти Тараса Шевченка.Чудовий вечір з нагоди 200 річниці з Дня народження, що був вдало проведений у будинку-музеї Івана Гончара, а картини й рушники на стінах зали, де відбувалось дійство, доповнювали національний колорит. Потім у тендітної Оксанки – співробітниці музею, а на даний час заступника директора, яка люб’язно відповідала на всі поставлені мною питання, я мала змогу дізнатися про ще багато цікавинок, які пропонує будинок Івана Макаровича – етнографа, колекціонера, про якого я випадково почула на українському радіо.

Потім, розглядаючи картини, мені пощастило познайомитися з пані Валентиною, яка досліджує давню віру українського народу; художницею з Львівщини, яка мешкає тепер у Києві, але поїздила по світові й жила за кордоном; кравчинею, яка планує для підтримки національних традицій вести гурток крою українського національного одягу. Всі вони непересічні особистості. Ми з Оксанкою вийшли із зали останніми, у пречудовому настрої, натхненні, молоді. Нас ніби хтось взяв й стряхнув, вдихнув ковток свіжого повітря.

Потім був чай з мелісою й пиріжок з малиною. Привітна продавчиня. Розмова українською. Ще один вечірній гість крамнички, де ми вирішили трішки зігрітися й підкріпитися, бо були зголоднілі. Я дивилась на цього нового співрозмовника, який, до речі, виявився цікавим молодим чоловіком. Ми говорили про дисидентів, сучасні події, Жванецького. А я у душі просто раділа, що не перевелись інтелектуально розвинуті люди. Ми мали їхати додому. Мистецький арсенал до 200 річниці приготував також цікавинки, про що говорили величезні рекламні банери.

І коли вже в метро ми їхали додому, я, задоволена й щаслива, дивилась на людей, які були таки ми ж, як і ми, пасажирами потягу на ймення життя. Хтось від втоми куняв, дві парочки неподалік давали зрозуміти, що уже весна, напроти чоловік у помаранчевій куртці вивчав ландшафтний дизайн…а я…згадувала й смакувала враження вечора.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-04-21 12:26:34
Переглядів сторінки твору 1947
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 17:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-21 22:54:06 ]
Це лише один незабутній штрих на яскравій картині людського життя. А скільки ще всього буде, про що також захочеться розповісти?!.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-22 09:30:02 ]
Радію Вам, Вікторе, влучні зауваження і увага до моїх опусів, я, чесно кажучи, написала це давно як відгук на сайті музею, але чомусь учора, після натхненного відкриття книжкового арсеналу і товариства Юлі, яка співає в хорі "Гомін", я ще раз перечитала ось це і вирішила кинути сюди, то прекрасні спогади про чудово проведений час, емоції, поділилась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-21 23:32:09 ]
у назві і у тексті є двічі вечорУ = вечорА. ЗаступникУ директора = заступникА (заступниЦІ) директора. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-22 09:30:19 ]
Дякую, виправила))