ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.07 18:07
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни. От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням. «Відбийся якось,- попросив Тара

Ігор Шоха
2026.03.07 18:00
Не покоряю майбуття,
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.

ІІ
Блукаю, наче, менестрель

Віктор Кучерук
2026.03.07 13:57
Коли, змінивши темний фон,
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.

Борис Костиря
2026.03.07 10:12
Вуж, який поселився в обійсті,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.

Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,

Ярослав Чорногуз
2026.03.07 00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.

І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн

Богдан Манюк
2026.03.06 21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі


Фірма

З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.

Юрко Бужанин
2026.03.06 18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,

Артур Сіренко
2026.03.06 17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,

С М
2026.03.06 16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде

Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати

Юрій Лазірко
2026.03.06 16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову

Артур Курдіновський
2026.03.06 15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.

Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,

Олена Побийголод
2026.03.06 11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)

А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими

Борис Костиря
2026.03.06 11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.

Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,

Юрій Гундарів
2026.03.06 09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма

Богдан Манюк
2026.03.06 07:58
продовження)

Ярослав Саландяк

Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,

Віктор Кучерук
2026.03.06 06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Балера (1974) / Вірші

 Троє маленьких поросят (переклад з Роалда Дала)
Поміж усіх малих звірят
Люблю найбільше поросят.
Вони розумні і меткі,
Проте не всі вони такі.
Мені зустрілось не одне,
На превеликий жаль, дурне.
Що би сказали ви, коли б
У лісі неквапливо йшли
Й узріли на шляху своїм:
В пацятка із соломи дім?
Дізнався вовк про новину
І навіть губи облизнув.
«Виходь, мале паця, надвір!»
«Ні, хижий вовче, ні! Куві!»
«Тоді знесу будинок твій!»
Малюк заплакав при вікні,
А вовк його будинок зніс,
Кричав: «Бекон і свіжина!
Якого щастя я зазнав!»
Він швидко з’їв паця смачне,
Лишивши хвостик на кінець.
А потім далі вовк побрів
І бачить на одній з доріг
Також свинячий дім, було
Його збудовано з гілок.
«Виходь, мале паця, надвір!»
«Ні, хижий вовче, ні! Куві!»
«Тоді знесу будинок твій!»
Будівля затряслась ота
І вовк ламати стіни став.
Паця вищати почало:
«Ти, вовче, мав уже їдло!
Чому б нам не забути зло?»
А вовк: «О, дурню вузьколобий!»
Гам! І паця в його утробі.
Поївши двох малих пацят,
Вовк не наївся до кінця.
Сказав: «Хай черево набите,
Люблю йому я догодити.»
І тихо повзучи, як миша,
Побачив дім, але міцніший.
Це був також маленький дім,
Паця ховалося в котрім.
Але пацятко номер три
Було розумним до пори,
Зробило цегляне житло,
А не із хмизу чи гілок.
Кричить: «Мене не зрушиш ти!»
А вовк щосили грюкотить.
«Знесу будинок, далебі!»
«Забракне, вовче, сил тобі.»
Гатив у стіни вовк і вив, –
Стояв будинок як новий.
Промовив: «Просто не знести,
Дійду інакше до мети.
Вночі прийду здійснити ціль
Із динамітом у руці.»
Паця скажено верещить,
Хапає телефон мерщій.
Зринали цифри в голові,
Червону Капелюшку він
Швидесенько набрав, як міг.
«Привіт, Пацюне, друже мій!»
«Міс Капелюшко, поможіть!
Без вас мені тепер не жить!»
«Я спробую допомогти.
Чому так налякався ти?»
«Тут вовк! Ви знали вже вовків,
Вони бездушні і жорсткі.»
«Мій милий, дороге паця!
До мене дійсно справа ця.
Я ж мию голову свою,
Як висохне, то вовка вб’ю.»
Минає невеликий час
І вовк дівчатко поміча, –
З очей палання вогняне
І жовте, ніби майонез,
Усмішка хижа, лють сліпа,
І слина з рота накрапа.
Дівча, як бачить це шалення,
Виймає пістолет з кишені.
Уміло вдарила вона
І вовк без пострілу сконав.
Паця з віконця визира:
«Міс, не забуду я добра!»
Паця, не вірити звикай
Із вищих прошарків жінкам.
У дівчини, як бачив хтось,
Не тільки з вовка два пальто.
У подорож на вихідні
Бере валізу зі свині.




Переклад вперше опубліковано на сторінці премії METAPHORA - http://www.metaphora.in.ua/?p=10975





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-09-06 13:52:35
Переглядів сторінки твору 2804
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.000 / 5.68)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.059 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2025.09.25 17:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-09-06 13:55:24 ]
Roald Dahl

THE THREE LITTLE PIGS

The animal I really dig
Above all others is the pig.
Pigs are noble. Pigs are clever,
Pigs are courteous. However,
Now and then, to break this rule,
One meets a pig who is a fool.
What, for example, would you say
If strolling through the woods one day,
Right there in front of you you saw
A pig who’d built his house of STRAW?
The Wolf who saw it licked his lips,
And said, ‘That pig has had his chips.’
‘Little pig, little pig, let me come in!’
‘No, no, by the hairs on my chinny-chin-chin!’ ‘
Then I’ll huff and I’ll puff and I’ll blow your house in!’
The little pig began to pray,
But Wolfie blew his house away.
He shouted, ‘Bacon, pork and ham!
‘Oh, what a lucky Wolf I am!’
And though he ate the pig quite fast,
He carefully kept the tail till last.
Wolf wandered on, a trifle bloated.
Surprise, surprise, for soon he noted
Another little house for pigs,
And this one had been built of TWIGS!
‘Little pig, little pig, let me come in!’
‘No, no, by the hairs of my chinny-chin-chin!’
‘Then I’ll huff and I’ll puff and I’ll blow your house in!’
The Wolf said, ‘Okay, here we go!’
He then began to blow and blow.
The little pig began to squeal.
He cried, ‘Oh Wolf, you’ve had one meal!
‘Why can’t we talk and make a deal?’
The Wolf replied, ‘Not on your nelly!’
And soon the pig was in his belly.
‘Two juicy little pigs!’ Wolf cried,
‘But still I am not satisfied!
‘I know full well my Tummy’s bulging,
‘But oh, how I adore indulging.’
So creeping quietly as a mouse,
The Wolf approached another house,
A house which also had inside
A little piggy trying to hide.
But this one, Piggy Number Three,
Was bright and brainy as could be.
No straw for him, no twigs or sticks.
This pig had built his house of BRICKS.
‘You’ll not get me!’ the Piggy cried.
‘I’ll blow you down!’ the Wolf replied.
‘You’ll need,’ Pig said, ‘a lot of puff,
‘And I don’t think you’ve got enough.’
Wolf huffed and puffed and blew and blew.
The house stayed up as good as new.
‘If I can’t blow it down,’ Wolf said,
‘I’ll have to blow it up instead.
‘I’ll come back in the dead of night
‘And blow it up with dynamite!’
Pig cried, ‘You brute! I might have known!’
Then, picking up the the telephone,
He dialled as quickly as he could
The number of Red Riding Hood.
‘Hello,’ she said. ‘Who’s speaking? Who?
‘Oh, hello Piggy, how d’you do?’
Pig cried, ‘I need your help, Miss Hood!
‘Oh help me, please! D’you think you could?’
‘I’ll try, of course,’ Miss Hood replied.
‘What’s on your mind?’ . . . ‘A Wolf!’ Pig cried.
‘I know you’ve dealt with wolves before,
‘And now I’ve got one at my door!’
‘My darling Pig,’ she said, ‘my sweet,
‘That’s something really up my street.
‘I’ve just begun to wash my hair.
‘But when it’s dry, I’ll be right there.’
A short while later, through the wood,
Came striding brave Miss Riding Hood.
The Wolf stood there, his eyes ablaze
And yellowish, like mayonnaise.
His teeth were sharp, his gums were raw,
And spit was dripping from his jaw.
Once more the maiden’s eyelid flickers.
She draws the pistol from her knickers.
Once more, she hits the vital spot,
And kills him with a single shot.
Pig, peeping through the window, stood
And yelled, ‘Well done, Miss Riding Hood!’
Ah, Piglet, you must never trust
Young ladies from the upper crust.
For now, Miss Riding Hood, one notes,
Not only has two wolfskin coats,
But when she goes from place to place,
She has a PIGSKIN TRAVELLING CASE.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2016-09-07 23:22:59 ]
валізa зі свині...- nedobre zvyczutj...Oleno, vsi Vaszi octanni perekladu stosyjutjsia ...pojidannia kohosj. Щo to oznaczaje?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-09-08 13:57:44 ]
Дякую за відгук, Сергію! Звичайно, в оригіналі - зі шкіри свині, але я, на жаль, поки що не знайшла іншого рішення, як умістити це в чотирьохстопний ямб. Мої останні переклади насправді не останні, ці твори я переклала у жовтні-листопаді для участі у перекладацькому конкурсі METAPHORA. Вибір творів для конкурсу для мене завжди був компромісом, бо я не дуже люблю перекладати авторів, що жили у ХХ ст. На мою думку, талант Роалда Дала полягає у тому, що він переніс на тло казково-лісової реальносчті найбільш неприємні риси, притаманні людській особистості, про які ми не любимо говорити і навіть згадувати. І у такому вимірі вони виглядають особливо шокуючими. А якби вони були змальовані у звичній для нас реалістичній манері, багато хто б на них і уваги не звернув. Хочу тут навести один приклад (уже писала про це на ФБ, але, думаю, не гріх повторитися). Якось я почула розмову своєї сусідки з її трирічним сином. Вона вказала пальцем на шматок свинини, що лежав на столі, і промовила: "Оце Пеппа, а коли ми поїдемо до бабусі і дідуся на Новий рік, вони заріжуть ДЖОРДЖА" (!) Ось приблизно такі людські риси і висміює Роалд Дал.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-09-08 10:00:14 ]
про переклад мені важко судити (з англійською - туго)
Але в улюблених з дитинства казках шото я розчарувалася...) Якісь такі всі кровожерні. Поросят шкода )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-09-08 14:06:01 ]
Дякую, що відгукнулися, пані Любо! Поросят дійсно шкода, але у реальному житті, на жаль, не усі історії добре закінчуються. Нещодавно натрапила на дослідження психологів про те, що переважна більщість дітей відкрили би двері незнайомим людям, або пішли би за незнайомцем... Також за образами цих поросят мені ще й політика ввижається. Наприклад, поведінка другого поросяти - типова політика умиротворення агрессора :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-09-08 14:14:57 ]
Також на тлі даної розмови хочу дати посилання на радіопередачу, що відбулась у лютому 2016 р. на Громадському радіо. У ній поміж інших тем аналізуються твори Роалда Дала і обговорюються інші цікаві питання стосовно дитячої літератури: https://hromadskeradio.org/.../rankova-hvylya-efir-za-28...