ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.01.21 05:30
нам потрібен хтось-то, щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись

її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є

Артур Курдіновський
2026.01.21 01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.

Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують

Артур Курдіновський
2026.01.20 16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.

Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,

Артур Сіренко
2026.01.20 15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний

Ярослав Чорногуз
2026.01.20 12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.

Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.

Микола Дудар
2026.01.20 11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті

Вероніка В
2026.01.20 10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком

Борис Костиря
2026.01.20 10:41
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.

Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,

Тетяна Левицька
2026.01.20 00:53
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.

І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні

М Менянин
2026.01.19 23:12
Менян вподобання

Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.

Є благочестя сина,

Кока Черкаський
2026.01.19 23:03
Я такий талановитий,
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.

В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші

Іван Потьомкін
2026.01.19 21:20
Прости мені, Боже, що Тебе забуваю,
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра

Олена Побийголод
2026.01.19 16:35
Із Леоніда Сергєєва

Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.

А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,

Володимир Мацуцький
2026.01.19 14:43
Немає світла і холодні батареї

Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.

Микола Дудар
2026.01.19 13:38
Ти знаєш, млосно на душі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…

Борис Костиря
2026.01.19 11:24
Цей сон такий неповний, поверховий.
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.

Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Балера (1974) / Вірші

 Троє маленьких поросят (переклад з Роалда Дала)
Поміж усіх малих звірят
Люблю найбільше поросят.
Вони розумні і меткі,
Проте не всі вони такі.
Мені зустрілось не одне,
На превеликий жаль, дурне.
Що би сказали ви, коли б
У лісі неквапливо йшли
Й узріли на шляху своїм:
В пацятка із соломи дім?
Дізнався вовк про новину
І навіть губи облизнув.
«Виходь, мале паця, надвір!»
«Ні, хижий вовче, ні! Куві!»
«Тоді знесу будинок твій!»
Малюк заплакав при вікні,
А вовк його будинок зніс,
Кричав: «Бекон і свіжина!
Якого щастя я зазнав!»
Він швидко з’їв паця смачне,
Лишивши хвостик на кінець.
А потім далі вовк побрів
І бачить на одній з доріг
Також свинячий дім, було
Його збудовано з гілок.
«Виходь, мале паця, надвір!»
«Ні, хижий вовче, ні! Куві!»
«Тоді знесу будинок твій!»
Будівля затряслась ота
І вовк ламати стіни став.
Паця вищати почало:
«Ти, вовче, мав уже їдло!
Чому б нам не забути зло?»
А вовк: «О, дурню вузьколобий!»
Гам! І паця в його утробі.
Поївши двох малих пацят,
Вовк не наївся до кінця.
Сказав: «Хай черево набите,
Люблю йому я догодити.»
І тихо повзучи, як миша,
Побачив дім, але міцніший.
Це був також маленький дім,
Паця ховалося в котрім.
Але пацятко номер три
Було розумним до пори,
Зробило цегляне житло,
А не із хмизу чи гілок.
Кричить: «Мене не зрушиш ти!»
А вовк щосили грюкотить.
«Знесу будинок, далебі!»
«Забракне, вовче, сил тобі.»
Гатив у стіни вовк і вив, –
Стояв будинок як новий.
Промовив: «Просто не знести,
Дійду інакше до мети.
Вночі прийду здійснити ціль
Із динамітом у руці.»
Паця скажено верещить,
Хапає телефон мерщій.
Зринали цифри в голові,
Червону Капелюшку він
Швидесенько набрав, як міг.
«Привіт, Пацюне, друже мій!»
«Міс Капелюшко, поможіть!
Без вас мені тепер не жить!»
«Я спробую допомогти.
Чому так налякався ти?»
«Тут вовк! Ви знали вже вовків,
Вони бездушні і жорсткі.»
«Мій милий, дороге паця!
До мене дійсно справа ця.
Я ж мию голову свою,
Як висохне, то вовка вб’ю.»
Минає невеликий час
І вовк дівчатко поміча, –
З очей палання вогняне
І жовте, ніби майонез,
Усмішка хижа, лють сліпа,
І слина з рота накрапа.
Дівча, як бачить це шалення,
Виймає пістолет з кишені.
Уміло вдарила вона
І вовк без пострілу сконав.
Паця з віконця визира:
«Міс, не забуду я добра!»
Паця, не вірити звикай
Із вищих прошарків жінкам.
У дівчини, як бачив хтось,
Не тільки з вовка два пальто.
У подорож на вихідні
Бере валізу зі свині.




Переклад вперше опубліковано на сторінці премії METAPHORA - http://www.metaphora.in.ua/?p=10975





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-09-06 13:52:35
Переглядів сторінки твору 2786
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.000 / 5.68)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.059 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.737
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2025.09.25 17:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-09-06 13:55:24 ]
Roald Dahl

THE THREE LITTLE PIGS

The animal I really dig
Above all others is the pig.
Pigs are noble. Pigs are clever,
Pigs are courteous. However,
Now and then, to break this rule,
One meets a pig who is a fool.
What, for example, would you say
If strolling through the woods one day,
Right there in front of you you saw
A pig who’d built his house of STRAW?
The Wolf who saw it licked his lips,
And said, ‘That pig has had his chips.’
‘Little pig, little pig, let me come in!’
‘No, no, by the hairs on my chinny-chin-chin!’ ‘
Then I’ll huff and I’ll puff and I’ll blow your house in!’
The little pig began to pray,
But Wolfie blew his house away.
He shouted, ‘Bacon, pork and ham!
‘Oh, what a lucky Wolf I am!’
And though he ate the pig quite fast,
He carefully kept the tail till last.
Wolf wandered on, a trifle bloated.
Surprise, surprise, for soon he noted
Another little house for pigs,
And this one had been built of TWIGS!
‘Little pig, little pig, let me come in!’
‘No, no, by the hairs of my chinny-chin-chin!’
‘Then I’ll huff and I’ll puff and I’ll blow your house in!’
The Wolf said, ‘Okay, here we go!’
He then began to blow and blow.
The little pig began to squeal.
He cried, ‘Oh Wolf, you’ve had one meal!
‘Why can’t we talk and make a deal?’
The Wolf replied, ‘Not on your nelly!’
And soon the pig was in his belly.
‘Two juicy little pigs!’ Wolf cried,
‘But still I am not satisfied!
‘I know full well my Tummy’s bulging,
‘But oh, how I adore indulging.’
So creeping quietly as a mouse,
The Wolf approached another house,
A house which also had inside
A little piggy trying to hide.
But this one, Piggy Number Three,
Was bright and brainy as could be.
No straw for him, no twigs or sticks.
This pig had built his house of BRICKS.
‘You’ll not get me!’ the Piggy cried.
‘I’ll blow you down!’ the Wolf replied.
‘You’ll need,’ Pig said, ‘a lot of puff,
‘And I don’t think you’ve got enough.’
Wolf huffed and puffed and blew and blew.
The house stayed up as good as new.
‘If I can’t blow it down,’ Wolf said,
‘I’ll have to blow it up instead.
‘I’ll come back in the dead of night
‘And blow it up with dynamite!’
Pig cried, ‘You brute! I might have known!’
Then, picking up the the telephone,
He dialled as quickly as he could
The number of Red Riding Hood.
‘Hello,’ she said. ‘Who’s speaking? Who?
‘Oh, hello Piggy, how d’you do?’
Pig cried, ‘I need your help, Miss Hood!
‘Oh help me, please! D’you think you could?’
‘I’ll try, of course,’ Miss Hood replied.
‘What’s on your mind?’ . . . ‘A Wolf!’ Pig cried.
‘I know you’ve dealt with wolves before,
‘And now I’ve got one at my door!’
‘My darling Pig,’ she said, ‘my sweet,
‘That’s something really up my street.
‘I’ve just begun to wash my hair.
‘But when it’s dry, I’ll be right there.’
A short while later, through the wood,
Came striding brave Miss Riding Hood.
The Wolf stood there, his eyes ablaze
And yellowish, like mayonnaise.
His teeth were sharp, his gums were raw,
And spit was dripping from his jaw.
Once more the maiden’s eyelid flickers.
She draws the pistol from her knickers.
Once more, she hits the vital spot,
And kills him with a single shot.
Pig, peeping through the window, stood
And yelled, ‘Well done, Miss Riding Hood!’
Ah, Piglet, you must never trust
Young ladies from the upper crust.
For now, Miss Riding Hood, one notes,
Not only has two wolfskin coats,
But when she goes from place to place,
She has a PIGSKIN TRAVELLING CASE.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2016-09-07 23:22:59 ]
валізa зі свині...- nedobre zvyczutj...Oleno, vsi Vaszi octanni perekladu stosyjutjsia ...pojidannia kohosj. Щo to oznaczaje?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-09-08 13:57:44 ]
Дякую за відгук, Сергію! Звичайно, в оригіналі - зі шкіри свині, але я, на жаль, поки що не знайшла іншого рішення, як умістити це в чотирьохстопний ямб. Мої останні переклади насправді не останні, ці твори я переклала у жовтні-листопаді для участі у перекладацькому конкурсі METAPHORA. Вибір творів для конкурсу для мене завжди був компромісом, бо я не дуже люблю перекладати авторів, що жили у ХХ ст. На мою думку, талант Роалда Дала полягає у тому, що він переніс на тло казково-лісової реальносчті найбільш неприємні риси, притаманні людській особистості, про які ми не любимо говорити і навіть згадувати. І у такому вимірі вони виглядають особливо шокуючими. А якби вони були змальовані у звичній для нас реалістичній манері, багато хто б на них і уваги не звернув. Хочу тут навести один приклад (уже писала про це на ФБ, але, думаю, не гріх повторитися). Якось я почула розмову своєї сусідки з її трирічним сином. Вона вказала пальцем на шматок свинини, що лежав на столі, і промовила: "Оце Пеппа, а коли ми поїдемо до бабусі і дідуся на Новий рік, вони заріжуть ДЖОРДЖА" (!) Ось приблизно такі людські риси і висміює Роалд Дал.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-09-08 10:00:14 ]
про переклад мені важко судити (з англійською - туго)
Але в улюблених з дитинства казках шото я розчарувалася...) Якісь такі всі кровожерні. Поросят шкода )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-09-08 14:06:01 ]
Дякую, що відгукнулися, пані Любо! Поросят дійсно шкода, але у реальному житті, на жаль, не усі історії добре закінчуються. Нещодавно натрапила на дослідження психологів про те, що переважна більщість дітей відкрили би двері незнайомим людям, або пішли би за незнайомцем... Також за образами цих поросят мені ще й політика ввижається. Наприклад, поведінка другого поросяти - типова політика умиротворення агрессора :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2016-09-08 14:14:57 ]
Також на тлі даної розмови хочу дати посилання на радіопередачу, що відбулась у лютому 2016 р. на Громадському радіо. У ній поміж інших тем аналізуються твори Роалда Дала і обговорюються інші цікаві питання стосовно дитячої літератури: https://hromadskeradio.org/.../rankova-hvylya-efir-za-28...