ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2024.06.22 01:00
Агов, Україно, як справи брати?
Страждання ж невпинно ведуть до мети!
Чия ціла хата і ціла сім’я?
Чи є ще у серці Христове ім’я?!

Для чого цікавишся справами ти?
Це ж Бога турбує що роблять брати.
До Бога звертаємось – як не крути –

Артур Курдіновський
2024.06.22 00:40
Труїв я тарганів, але не всіх.
Лише дорослих, жирних та зухвалих.
Комах огидних зустрічав навалу
Та розділяв на чистих та брудних.

Купивши пляшку сильної отрути,
Труїв я тарганів, але не всіх.
Я не чіпав маленьких та слабких,

Козак Дума
2024.06.21 20:49
Ми зустрілись у теплому морі,
ні хмарини навколо, ні хвиль,
і полинула наша love story,
і покинув серця наші штиль…

І у пахощах липи та хвої,
під мотиви далеких світів,
ти пірнала уся, з головою,

Самослав Желіба
2024.06.21 19:37
   У зв’язку з купою наклепів на мене з боку різних людей я відчуваю деяку потребу розповісти майбутнім і теперішнім про те, який же я є. Не впевнений, що я закінчу цю роботу, а тим паче – за один раз. Але ось я зі склянкою вина вирішив розпочати. Так, я

Юрій Гундарєв
2024.06.21 09:02
Крокую парком.
Згадав Ремарка.

Війна у книжці:
і раптом - ніжність…

Та більше - сум:
вбивають красу…

Світлана Пирогова
2024.06.21 08:22
Харизмою заполонив мене
У людній вечорами соцмережі.
Я думала, що швидко це мине,
Бо так далеко від землі до вежі.

Аж раптом прихилив ти башту цю
До ніг мені з трояндовим букетом,
З магічним чаєм диво - чебрецю...

Віктор Кучерук
2024.06.21 06:31
Знайомі назви, тільки не такі
Оці відомі ще з дитинства села, –
Дивує в них присутність вояків
І жителів обличчя невеселі.
В кар’єрі тир, на луках – полігон,
А у гайку навіси та намети, –
І гул, і гар од маршових колон,
І окрики сторожових секрет

Микола Соболь
2024.06.21 06:14
Ослику Іа потрібен хвіст,
без хвоста плюгавенька тваринка.
Притули до попи живокіст,
ну, хоча б, скажімо, на годинку.
Лікарі, на жаль, безсилі тут,
кролик йодом поливає вату,
приложили... і відразу – гуд –
повели осла до психіатра.

Артур Курдіновський
2024.06.21 00:44
Немає більше й сліду від бравади,
З якою в душу стукала весна.
Я п'ю ґлінтвейн, що пахне листопадом,
Дивлюсь на осінь зі свого вікна.

Самотня осінь - спогадів створіння,
Надії цукор, а на рану - сіль.
Я п'ю гіркий ґлінтвейн, напій осінній,

Володимир Ляшкевич
2024.06.20 22:09
Тебе накриє у найважчу мить
тієї пісні давньої торкання,
і всутеніле серце звеселить
її давно забуте привітання.

Посеред полум’я і самоти,
на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
тобі відкриється, що здатен ти

Іван Потьомкін
2024.06.20 21:20
Щоб ускочить у прірву, не потрібен трамплін. *Як королі голі, то й лакеї здіймають лівреї. *Людина, як слимак, йде до себе кружним шляхом. *Великі лунатики не потребують Місяця. *Чимало хто жив не власним життям, прагнучи уникнути чужої смерті. *Не

Євген Федчук
2024.06.20 16:31
Сидять діди на колоді. Сидять, розмовляють.
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча

Самослав Желіба
2024.06.20 12:10
Тут були жарти,
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.

Ольга Олеандра
2024.06.20 10:37
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…

Володимир Каразуб
2024.06.20 09:21
Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа

Віктор Кучерук
2024.06.20 04:36
І ось запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати бур'яни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Торон / Проза

 Антон
І яка ж вона гарна! Це екзотичне, витончене, смагляве, з правильними рисами, обличчя, ці темні мигдалевидні очі, у яких—оксамитові задушливі ночі Індії, яскраві кольори, нічні вогні над Гангом, фантастичний світ химерних божеств... Хоча ні, багатобожжя –це не для неї. Вона – сікх, і у них свої «святі» – суворого вигляду благородні вожді-гуру, які тримаються рукою за коштовні рукоятки кинжалів, і за кожним із них – трагічна історія звитяги, загибелі і духовний заповіт нащадкам.
Втім, матір її не відрізниш від типових індійок – багатослівних, емоційних, із характерним акцентом, до якого треба звикнути, занурених із головою у справи своїх родин і в особливу опіку про дочок, яких треба належним чином виховати, щоб з ними одружився хтось порядний, із «становищем» -- хорошою освітою і надійною роботою, десь в електроніці, звичайно... Усе ж таки – Сіліконова долина...
Щороку на Анін день народження (насправді в неї закручене індійське ім’я, але в домашньому побуті її називаюь Аня, не здогадуючись, наскільки звично це звучить для іншого народу, який нічого спільного з Індією не має) уся сім’я їздила у храм дякувати Богові за появу її на світ. Мені здавалось це дуже зворушливим і правильним. Чи їздять вони тепер?
Її мама подзвонила мені і, захлинаючись від сліз, сказала, що її дочка хоче міняти стать. Я спочатку не зрозуміла. Вона лесбіянка? Тоді нічого не потрібно міняти. Саме тут їй і місце –в годині їзди від Сан -Франциско. Ні, вона хоче міняти стать, тому що ненавидить усе, що пов’язане із жіночою фізіологією. Вже перев’язує собі груди... Для цього також є засоби – заспокоювала я її, не потрібно нічого оперувати. А, може, в неї депресія? Врешті-решт ми домовились, що вони підуть до психолога-спеціаліста з питань сексуальності і розв’яжуть цей тугий клубок конфліктуючих переживань у пошуках самоідентифікації.
Через два тижні її мати зателефонувала знову. Вона була розгублена, шокована. Спеціалістка одразу стала на сторону її дочки і сказала матері, що якщо вона не хоче остаточно втратити із нею контакт, стати їй ворогом, вона повинна погодитись із її бажанням і всіляко йому сприяти. «Ви уявляєте, --мало не плакала мати,--вона мене звинуватила у тому, що я їй перешкоджаю, що не йду назустріч».
Залишалась ще одна надія... Медикаменти, операції коштують грошей. Доки дочка закінчить навчання в університеті, доки знайде роботу і назбирає потрібну суму, пройде час і, можливо, вона передумає...
Однак і тут ми прорахувались. Маючи сильну мотивацію, Аня швидко знайшла роботу, а через роботу –медичне страхування, яке (хто б міг подумати?) оплачує усе необхідне для зміни статі. В пам’яті одразу виринули почуті й прочитані жахливі історії, коли цілі сім’ї розорювались на чиємусь лікуванні, діставши відмову у страховому покритті, а тут...
Аня телефонувала моїй дочці (як-не-як –подруги зі школи), і голос її ставав усе хрипкішим, все нижчим --вона вже приймала гормони. Вона давно обрізала своє густе чорне волосся, носила хлопчачу стрижку, її худорлява точена фігурка ховалась в охайній чоловічій сорочці навипуск і джинсах. Я уникала звертатись до неї на ім’я -- називати її «Антон», як вона тепер себе іменувала, в мене просто не повертався язик. Виручала відсутність родових закінчень у дієсловах англійської мови: скажімо, питання: «Ти бачила цей фільм?» і «Ти бачив цей фільм?» англійською звучать однаково.
Гормони робили своє діло справно, невдовзі в неї стала рости борода і вона почала голитися. Останній раз, коли вона зайшла за моєю дочкою, я заховалась за ширмою, вдаючи, що мене немає – боялась того, що побачу.
Ми зустрілись з її мамою в магазині – вона рухалась повільно, вогонь в очах згас – і я почула втомлене й глухе, ніби тяжкий камінь впав і земля здригнулась під ногами: «Вона вбила мою Аню».
Нещодавно Антон зробила «верхню» операцію. Батьки відвідали її в лікарні. Вона шукає власне помешкання, щоб жити окремо, і готується до наступного етапу...

2016




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-09-20 06:07:14
Переглядів сторінки твору 1221
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.834 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.839 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.830
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2022.03.19 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2016-09-20 13:43:25 ]
Класно!..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-09-21 00:13:38 ]
Отаке буває в житті. Дякую.