Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
2025.11.29
07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
2025.11.29
01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
2025.11.28
21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2016.02.13
2016.01.31
2015.02.22
2014.03.11
2013.03.22
2013.02.17
2009.11.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дерій (1959) /
Огляди критики та аналітики
Книгоманія / Улюблена книга відомих тернополян / Інтерв'ю з Василем Дерієм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Книгоманія / Улюблена книга відомих тернополян / Інтерв'ю з Василем Дерієм
Книгоманія / Улюблена книга відомих тернополян / Інтерв'ю з Василем Дерієм
Дерій Василь Антонович (нар. 26 червня 1959, Нагірянка) — український науковець, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри аудиту, ревізії та аналізу Тернопільського національного економічного університету, дійсний член Академії економічних наук України (2015), поет, літературознавець. Головний редактор збірника наукових праць «Економічний аналіз» (2014), заступник головного редактора наукового журналу «Вісник Тернопільського національного економічного університету» (2015), член редколегії міжнародного збірника наукових праць «Інститут бухгалтерського обліку, контроль та аналіз в умовах глобалізації» (2013).
Народився 26 червня 1959 року в селі Нагірянка Чортківського району Тернопільської області. Закінчив у 1977 році Копичинський технікум бухгалтерського обліку, у 1981 році економічний факультет Української сільськогосподарської академії, у 1990 році аспірантуру при Київському інституті народного господарства. У 1990 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Облік і аналіз виробництва та реалізації продукції скотарства».
У 1982 році працював головним бухгалтером колгоспу «Золота нива» Заліщицького району Тернопільської області, у 1982–1986 роках — асистентом кафедри бухгалтерського обліку в сільському господарстві Тернопільського фінансово-економічного інституту, у 1986–1987 роках — провідним спеціалістом підвідділу обліку та звітності Тернопільського агропромислового комітету. У 1990–2003 роках працював на посадах викладача, старшого викладача, доцента, професора кафедри обліку і аудиту в сільському господарстві Тернопільського інституту народного господарства, Тернопільської академії народного господарства (з 1994 року). Працював у 2003–2009 роках на посаді доцента кафедри обліку і аудиту в інвестиційній сфері, а у 2009–2010 роках — доцента кафедри обліку у виробничій сфері Тернопільського національного економічного університету. У 2010–2012 роках навчався в докторантурі при Тернопільському національному економічному університеті. Докторська дисертація захищена у 2012 році на тему: «Теоретико-методологічні засади обліку і контролю витрат та доходів підприємств». З грудня 2012 року працює на посаді виконувача обов'язків завідувача кафедри економічного аналізу і статистики Тернопільського національного економічного університету, а з вересня 2013 року — завідувач цієї ж кафедри. З вересня 2014 року — завідувач кафедри аудиту, ревізії та аналізу, яка виникла внаслідок злиття кафедри економічного аналізу і статистики з кафедрою аудиту, ревізії та контролінгу.
Нагороди і відзнаки
• Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Іванни Блажкевич (2001 р.),
• Призер обласних літературно-мистецьких конкурсів «Голос серця» (1998 р., 2001 р., 2007 р.)
• Призер другого обласного конкурсу пам'яті поета і вченого-економіста Володимира Вихруща (2002 р.)
• Призер всеукраїнського професійного конкурсу бухгалтерів «Міс і містер Баланс-2002»
Літературні твори
• Автор збірки віршів для дітей «Мій Букварику, Букводарику» (1996 р.).
• Автор поетичної збірки «Пора каштанового цвіту» (2001 р.).
• Автор пісенного збірника «Мамині турботи» (1997 р., 2003 р., спільно з українським кримським композитором Віталієм Лазаренком).
Друкувався в «Літературній Україні», журналах «Київ», «Тернопіль», «Борисфен», «Дзвіночок» тощо. На слова Василя Дерія написано майже 50 пісень (музика Віталія Лазаренка, Зеновії Присухіної, Василя Подуфалого, Миколи Болотного, Миколи Ведмедері, Лесі Олексюк, Миколи Шамлі, Софії Яремій). Деякі з них виконують професійний ансамбль «Дарничанка» (м. Київ), військовий ансамбль міста Тернополя, народний самодіяльний ансамбль «Горлиця» (Козівський район Тернопільської області), студенти, школярі, дошкільнята в багатьох куточках України. Серед цих пісень – пісні «Наш головний бухгалтер», «Добрий день, вкраїнська школо!», «Одягнімо, друже, вишиванки», «Ми – українські моряки», «Милий наш садочку», «Зима в Тернополі» та інші.
В періодичній пресі опублікував низку літературознавчих статей про творчість відомих письменників Богдана Бастюка, Іванни Блажкевич, Романа Вархола, Володимира Вихруща, Ірини Дем’янової, Василя Драбишинця, Петра Сороки, Василя Тракала та інших.
Інтерв'ю з Василем Дерієм
Бібліотекар: Чи пам’ятаєте Ви свою першу улюблену книгу?
Пан Василь: Я з 5-ти років був у бібліотеці, так як моя мама працювала сільським бібліотекарем. Першу улюблену книгу не запам'ятав, але я дуже любив читати українські казки.
Бібліотекар: Вибір книги для читання був Ваш особистий, чи може хтось допомагав Вам у цьому?
Пан Василь: Я, переважно, сам вибирав книги, а деколи радили вчителі, друзі, мама.
Бібліотекар: Чи був у Вас улюблений літературний герой. чому саме цей? Чи ставили Ви себе на його місце? Може, траплялося так, що Ви хотіли змінити щось у сюжеті книги?
Пан Василь: Мені подобались герої, які боролись з неправдою і захищали рідну землю від ворогів, зрадників.
Бібліотекар: З яким кольором веселки у Вас асоціюється книга? І чому?
Пан Василь: Я завжди надаю перевагу світлим кольорам, проте з віком розумію, що усі кольори в житті важливі. Зараз звертаю увагу на тони і напівтони.
Бібліотекар: Зараз Ви стали дорослим, чи дружите Ви з бібліотекою?
Пан Василь: Дружив, дружу та завжди дружититу з бібліотекою. Бібліотека належить до вічних цінностей людства.
Бібліотекар: Якщо у Вас з’являється вільний час, як Ви його використовуєте?
Пан Василь: Вільного часу немає, адже весь час життя поділений на відповідні сегменти: робота, відпочинок, фізкультура, прогулянки, зустрічі і т. д.
Бібліотекар: На Вашу думку, чи потрібна книга у житті людини?
Пан Василь: Без книги людина втрачає свій інтелект, а відповідно, і перспективу руху вперед.
http://odb.te.ua/3132
Дерій Василь Антонович (нар. 26 червня 1959, Нагірянка) — український науковець, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри аудиту, ревізії та аналізу Тернопільського національного економічного університету, дійсний член Академії економічних наук України (2015), поет, літературознавець. Головний редактор збірника наукових праць «Економічний аналіз» (2014), заступник головного редактора наукового журналу «Вісник Тернопільського національного економічного університету» (2015), член редколегії міжнародного збірника наукових праць «Інститут бухгалтерського обліку, контроль та аналіз в умовах глобалізації» (2013).
Народився 26 червня 1959 року в селі Нагірянка Чортківського району Тернопільської області. Закінчив у 1977 році Копичинський технікум бухгалтерського обліку, у 1981 році економічний факультет Української сільськогосподарської академії, у 1990 році аспірантуру при Київському інституті народного господарства. У 1990 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Облік і аналіз виробництва та реалізації продукції скотарства».
У 1982 році працював головним бухгалтером колгоспу «Золота нива» Заліщицького району Тернопільської області, у 1982–1986 роках — асистентом кафедри бухгалтерського обліку в сільському господарстві Тернопільського фінансово-економічного інституту, у 1986–1987 роках — провідним спеціалістом підвідділу обліку та звітності Тернопільського агропромислового комітету. У 1990–2003 роках працював на посадах викладача, старшого викладача, доцента, професора кафедри обліку і аудиту в сільському господарстві Тернопільського інституту народного господарства, Тернопільської академії народного господарства (з 1994 року). Працював у 2003–2009 роках на посаді доцента кафедри обліку і аудиту в інвестиційній сфері, а у 2009–2010 роках — доцента кафедри обліку у виробничій сфері Тернопільського національного економічного університету. У 2010–2012 роках навчався в докторантурі при Тернопільському національному економічному університеті. Докторська дисертація захищена у 2012 році на тему: «Теоретико-методологічні засади обліку і контролю витрат та доходів підприємств». З грудня 2012 року працює на посаді виконувача обов'язків завідувача кафедри економічного аналізу і статистики Тернопільського національного економічного університету, а з вересня 2013 року — завідувач цієї ж кафедри. З вересня 2014 року — завідувач кафедри аудиту, ревізії та аналізу, яка виникла внаслідок злиття кафедри економічного аналізу і статистики з кафедрою аудиту, ревізії та контролінгу.
Нагороди і відзнаки
• Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Іванни Блажкевич (2001 р.),
• Призер обласних літературно-мистецьких конкурсів «Голос серця» (1998 р., 2001 р., 2007 р.)
• Призер другого обласного конкурсу пам'яті поета і вченого-економіста Володимира Вихруща (2002 р.)
• Призер всеукраїнського професійного конкурсу бухгалтерів «Міс і містер Баланс-2002»
Літературні твори
• Автор збірки віршів для дітей «Мій Букварику, Букводарику» (1996 р.).
• Автор поетичної збірки «Пора каштанового цвіту» (2001 р.).
• Автор пісенного збірника «Мамині турботи» (1997 р., 2003 р., спільно з українським кримським композитором Віталієм Лазаренком).
Друкувався в «Літературній Україні», журналах «Київ», «Тернопіль», «Борисфен», «Дзвіночок» тощо. На слова Василя Дерія написано майже 50 пісень (музика Віталія Лазаренка, Зеновії Присухіної, Василя Подуфалого, Миколи Болотного, Миколи Ведмедері, Лесі Олексюк, Миколи Шамлі, Софії Яремій). Деякі з них виконують професійний ансамбль «Дарничанка» (м. Київ), військовий ансамбль міста Тернополя, народний самодіяльний ансамбль «Горлиця» (Козівський район Тернопільської області), студенти, школярі, дошкільнята в багатьох куточках України. Серед цих пісень – пісні «Наш головний бухгалтер», «Добрий день, вкраїнська школо!», «Одягнімо, друже, вишиванки», «Ми – українські моряки», «Милий наш садочку», «Зима в Тернополі» та інші.
В періодичній пресі опублікував низку літературознавчих статей про творчість відомих письменників Богдана Бастюка, Іванни Блажкевич, Романа Вархола, Володимира Вихруща, Ірини Дем’янової, Василя Драбишинця, Петра Сороки, Василя Тракала та інших.
Інтерв'ю з Василем Дерієм
Бібліотекар: Чи пам’ятаєте Ви свою першу улюблену книгу?
Пан Василь: Я з 5-ти років був у бібліотеці, так як моя мама працювала сільським бібліотекарем. Першу улюблену книгу не запам'ятав, але я дуже любив читати українські казки.
Бібліотекар: Вибір книги для читання був Ваш особистий, чи може хтось допомагав Вам у цьому?
Пан Василь: Я, переважно, сам вибирав книги, а деколи радили вчителі, друзі, мама.
Бібліотекар: Чи був у Вас улюблений літературний герой. чому саме цей? Чи ставили Ви себе на його місце? Може, траплялося так, що Ви хотіли змінити щось у сюжеті книги?
Пан Василь: Мені подобались герої, які боролись з неправдою і захищали рідну землю від ворогів, зрадників.
Бібліотекар: З яким кольором веселки у Вас асоціюється книга? І чому?
Пан Василь: Я завжди надаю перевагу світлим кольорам, проте з віком розумію, що усі кольори в житті важливі. Зараз звертаю увагу на тони і напівтони.
Бібліотекар: Зараз Ви стали дорослим, чи дружите Ви з бібліотекою?
Пан Василь: Дружив, дружу та завжди дружититу з бібліотекою. Бібліотека належить до вічних цінностей людства.
Бібліотекар: Якщо у Вас з’являється вільний час, як Ви його використовуєте?
Пан Василь: Вільного часу немає, адже весь час життя поділений на відповідні сегменти: робота, відпочинок, фізкультура, прогулянки, зустрічі і т. д.
Бібліотекар: На Вашу думку, чи потрібна книга у житті людини?
Пан Василь: Без книги людина втрачає свій інтелект, а відповідно, і перспективу руху вперед.
http://odb.te.ua/3132
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
