ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2024.04.28 18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,

облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,

Юлія Щербатюк
2024.04.28 18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші

Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє

Козак Дума
2024.04.28 16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…

Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –

Євген Федчук
2024.04.28 16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д

Ігор Деркач
2024.04.28 16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.

***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,

Світлана Пирогова
2024.04.28 14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.

І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов СЕРДУНИЧ (1959) / Вірші

 "У час вже наш, після совкових гноблень..."
* * *
У час вже наш, після совкових гноблень,
Була така нагода дати «Зась!»!..
Найбільшою бідою був Чорнобиль –
На сході ж тихо дозрівав ДамбаSS.

І рідна мова раною ятрилась:
Враг знає, з чого розпочати ціль.
За неї полягло вже нас не триста,
А леґіони праведних борців!

На драму цю очей вже не заплющиш,
Давно був голос мій в пустелі сам.
Совкова радіація у душах –
То буде й в нас Чечня або й Беслан.

Із ворогом не можна толерантно!
Вони ж і нав’язали нам це зло.
Життям платять герої в битвах ратних!
А лжевожді пантрують ремесло!

Бракує слів!.. А їх же в мові стільки!..
Бо гамселить у душу ревний біль.
І не важливо, чи ти мав п’ятірки, –
Важливо, скільки духу у тобі,

Аби дійти, сказати, домогтися,
Якщо ти вже – не зомбі і не раб.
Нове число загиблих: десять тисяч!
Ти, рабе, ще чекаєш?! Встань! Пора!!!
(Любов СЕРДУНИЧ)



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-11-18 00:46:19
Переглядів сторінки твору 3239
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Війна
Автор востаннє на сайті 2020.09.06 13:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-11-18 21:24:37 ]
Пані Любове, раджу звернути увагу на немилозвучні збіги.
В нові часи... тощо - щоб не свж
совковихгноблень - хгн
"розпочати ціль" не уявляється.
То буде й в нас Чечня або й Беслан.
платЯть? що за наголос? має бути плАтять
й й можна без них
А яке ремесло пантрують вожді? туманно.
Моя думка така: Вам час працювати над написаним, випрозорювати текст.
Доброзичливо пишу.
Справді, у мові слів достатньо, емоції переповнюють серце.
Мова наша напрочуд милозвучна, тож її варто леліяти-плекати у віршах.
Такі тексти можна для себе лишити, якщо друкувати, то лише після полірування.
Не сприймайте мій коментар як занадто критичний.
Ви вказали потреба у критиці щиро конструктивна.
З повагою - я.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2016-11-18 23:37:40 ]
Тому й помістила, пані Світлано, що збоку видніше. Тож дякую, що читали, та ще й відреагували.
Справді, одне "й" можна забрати. "Ані плАтят" - це відомо, хто так каже. Досі думала, що українці - платЯть... Хм... Перевірю... А щодо ремесла, то теж гадала, що всім зрозуміло, яке ремесло пантрують вожді: власне збагачення. Те, про котре писав і мислитель Девід Лейн у 88-ій заповіді (про найпевніші ознаки смертельно хворої нації):
- змішування рас,
- руйнування родини,
- наркоманія, алкоголізм,
- дітовбивство (аборти),
- інфляція і лихварське рабство,
- присутність чужих, чужої культури, яка несе матеріалізм,
- війни, розпочаті політиками, які турбуються про власний зиск.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2016-11-18 23:42:21 ]
А про милозвучність таки треба дбати. Одначе тої немилозвучности стільки у віршах і прозі навіть знаменитих авторів (цілий день сиджу і правлю... Збоку таки видніше), що й сама не вельми пантруєш. А треба, треба! Тож щиро ("ж"-"щ") дякую Вам! Буду уважнішою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-11-19 00:35:06 ]
Дякую за розуміння.
платити - плАтять згідно словника.
Ніде не чула платЯть.
Не знаю, чому "знамениті автори", яких ви маєте на увазі, допускають збіги.
Я звикла цінувати не лише фабулу, форму, зміст, а й майстерність.
Щиро бажаю натхнення і миру.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2016-11-19 17:53:36 ]
Та чути можна, чуємо багато чого. А ось словникову статтю знайти не можу. А Ви, пані Світлано, знайшли? Можете надати джерело?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-11-19 20:40:57 ]
..... Я не мушу знаходити, адже всі правильні наголоси знаю з дитинства).
Для Вас даю посилання:
На цьому чудовому сайті праворуч екрана є словники: рим, наголосів.

http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/?swrd=&btnG=%CD%E0%E3%EE%EB%EE%F1%E8
Платити. ПлАтять.
теперішній час, третя особа.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2016-11-19 21:33:02 ]
Так, не мусите, але я пропросила, бо справді шукала, але не знайшла. От до цього словника якраз і не звернулася. Тож щиро дякую Вам! А я з дитинства чула тільки "платЯть", ось тому й за звичкою написала... Що ж, вік живи... Ще раз дякую! Даруйте, що у ФБ не відповіла: тимчасово обмежена у правах... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-11-19 21:38:17 ]
Не мушу - в значенні не маю потреби, знаю.
Тепер знатимете, що тут на сайті є словники.
Дивилася передачу про заробітчан в Італії, там сьогодні почула з вуст священика "платЯть". Ніколи не чула такого наголосу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-11-20 15:33:14 ]
Ось натрапила на статтю, думаю, що не зайве прочитати авторам - може, є такі, кому допоможе.

ВСТУП ДО ПОЕТИЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
головні засади версифікації та поетичної техніки для початківців
“Поетичне повинно бути очевидним і промовистим, як кулястий фрукт,
тихим та мовчазним, як мовчазні старі медальйони, як підніжжя старого каміння,
де росте мох – поетичне повинно говорити само про себе, як політ птахів…”
МакЛейш, Арчібальд (1892 – 1982). Американський поет і бібліотекар.

Варто прочитати.

http://probapera.org/publication/13/37827/vstup-do-poetychnoji-majsternosti.html