ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.03.18 19:12
Михайло Голодний (1903-1949; народився й провів юність в Україні)

Йшов загін над берегом
    в цокоті підків,
на коні під прапором
    командир сидів.

Голова зав’язана,

Марія Дем'янюк
2026.03.18 19:05
Молочний місяць — золоте телятко,
Візьму тебе на руці й пригорну...
Одвічна на Землі для всіх загадка:
Хто це говорить зорями «Люблю»?
Чому стежина в небесах ясніє?
Хто йде по ній і одночасно мріє?
Чому сопілки музика бринить,
Коли, здається, все д

Іван Потьомкін
2026.03.18 19:04
Я був майже в приятельських стосунках з Іваном Дзюбою, Євгеном Сверстюком – чоловими шістдесятниками, чиєю думкою дорожив кожний з причетних до красного письменства. Не раз і не два, відвідуючи Євгена Сверстюка в Інституті ботаніки, чув від нього: «Оце н

Борис Костиря
2026.03.18 13:24
Народжується ранок, як оргазм.
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.

Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,

Юлія Щербатюк
2026.03.18 13:14
Маки цвітом в полях облетіли,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.

По самотніх і голих алеях,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,

Юрій Гундарів
2026.03.18 09:47
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп

Віктор Кучерук
2026.03.18 06:36
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.

Ірина Вовк
2026.03.18 06:35
Не шукайте її в холодних реєстрах, у переліку дат чи в тесаному камені. Вона розчинилася в Рашківському тумані, там, де Дністер зупиняє свій біг, зачувши шерех княжих подолів. Її могила – не пагорб із хрестом, а простір між козацьким степом і молдавськи

С М
2026.03.17 22:01
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись

За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись

Ірина Вовк
2026.03.17 19:35
…У скринях окованих, серед шовків і смирни, лежало в о н о – дарунок зі Сходу, важкий і сліпучий. Намисто султана, де кожен алмаз – як сльоза, і кожен рубін – наче крапля крові пекучої. Господар Васіле Лупул надів його доньці на шию в день шлюбу: «Носи, Р

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов СЕРДУНИЧ (1959) / Вірші

 "У час вже наш, після совкових гноблень..."
* * *
У час вже наш, після совкових гноблень,
Була така нагода дати «Зась!»!..
Найбільшою бідою був Чорнобиль –
На сході ж тихо дозрівав ДамбаSS.

І рідна мова раною ятрилась:
Враг знає, з чого розпочати ціль.
За неї полягло вже нас не триста,
А леґіони праведних борців!

На драму цю очей вже не заплющиш,
Давно був голос мій в пустелі сам.
Совкова радіація у душах –
То буде й в нас Чечня або й Беслан.

Із ворогом не можна толерантно!
Вони ж і нав’язали нам це зло.
Життям платять герої в битвах ратних!
А лжевожді пантрують ремесло!

Бракує слів!.. А їх же в мові стільки!..
Бо гамселить у душу ревний біль.
І не важливо, чи ти мав п’ятірки, –
Важливо, скільки духу у тобі,

Аби дійти, сказати, домогтися,
Якщо ти вже – не зомбі і не раб.
Нове число загиблих: десять тисяч!
Ти, рабе, ще чекаєш?! Встань! Пора!!!
(Любов СЕРДУНИЧ)



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-11-18 00:46:19
Переглядів сторінки твору 3689
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Війна
Автор востаннє на сайті 2020.09.06 13:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-11-18 21:24:37 ]
Пані Любове, раджу звернути увагу на немилозвучні збіги.
В нові часи... тощо - щоб не свж
совковихгноблень - хгн
"розпочати ціль" не уявляється.
То буде й в нас Чечня або й Беслан.
платЯть? що за наголос? має бути плАтять
й й можна без них
А яке ремесло пантрують вожді? туманно.
Моя думка така: Вам час працювати над написаним, випрозорювати текст.
Доброзичливо пишу.
Справді, у мові слів достатньо, емоції переповнюють серце.
Мова наша напрочуд милозвучна, тож її варто леліяти-плекати у віршах.
Такі тексти можна для себе лишити, якщо друкувати, то лише після полірування.
Не сприймайте мій коментар як занадто критичний.
Ви вказали потреба у критиці щиро конструктивна.
З повагою - я.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2016-11-18 23:37:40 ]
Тому й помістила, пані Світлано, що збоку видніше. Тож дякую, що читали, та ще й відреагували.
Справді, одне "й" можна забрати. "Ані плАтят" - це відомо, хто так каже. Досі думала, що українці - платЯть... Хм... Перевірю... А щодо ремесла, то теж гадала, що всім зрозуміло, яке ремесло пантрують вожді: власне збагачення. Те, про котре писав і мислитель Девід Лейн у 88-ій заповіді (про найпевніші ознаки смертельно хворої нації):
- змішування рас,
- руйнування родини,
- наркоманія, алкоголізм,
- дітовбивство (аборти),
- інфляція і лихварське рабство,
- присутність чужих, чужої культури, яка несе матеріалізм,
- війни, розпочаті політиками, які турбуються про власний зиск.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2016-11-18 23:42:21 ]
А про милозвучність таки треба дбати. Одначе тої немилозвучности стільки у віршах і прозі навіть знаменитих авторів (цілий день сиджу і правлю... Збоку таки видніше), що й сама не вельми пантруєш. А треба, треба! Тож щиро ("ж"-"щ") дякую Вам! Буду уважнішою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-11-19 00:35:06 ]
Дякую за розуміння.
платити - плАтять згідно словника.
Ніде не чула платЯть.
Не знаю, чому "знамениті автори", яких ви маєте на увазі, допускають збіги.
Я звикла цінувати не лише фабулу, форму, зміст, а й майстерність.
Щиро бажаю натхнення і миру.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2016-11-19 17:53:36 ]
Та чути можна, чуємо багато чого. А ось словникову статтю знайти не можу. А Ви, пані Світлано, знайшли? Можете надати джерело?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-11-19 20:40:57 ]
..... Я не мушу знаходити, адже всі правильні наголоси знаю з дитинства).
Для Вас даю посилання:
На цьому чудовому сайті праворуч екрана є словники: рим, наголосів.

http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/?swrd=&btnG=%CD%E0%E3%EE%EB%EE%F1%E8
Платити. ПлАтять.
теперішній час, третя особа.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2016-11-19 21:33:02 ]
Так, не мусите, але я пропросила, бо справді шукала, але не знайшла. От до цього словника якраз і не звернулася. Тож щиро дякую Вам! А я з дитинства чула тільки "платЯть", ось тому й за звичкою написала... Що ж, вік живи... Ще раз дякую! Даруйте, що у ФБ не відповіла: тимчасово обмежена у правах... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-11-19 21:38:17 ]
Не мушу - в значенні не маю потреби, знаю.
Тепер знатимете, що тут на сайті є словники.
Дивилася передачу про заробітчан в Італії, там сьогодні почула з вуст священика "платЯть". Ніколи не чула такого наголосу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-11-20 15:33:14 ]
Ось натрапила на статтю, думаю, що не зайве прочитати авторам - може, є такі, кому допоможе.

ВСТУП ДО ПОЕТИЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
головні засади версифікації та поетичної техніки для початківців
“Поетичне повинно бути очевидним і промовистим, як кулястий фрукт,
тихим та мовчазним, як мовчазні старі медальйони, як підніжжя старого каміння,
де росте мох – поетичне повинно говорити само про себе, як політ птахів…”
МакЛейш, Арчібальд (1892 – 1982). Американський поет і бібліотекар.

Варто прочитати.

http://probapera.org/publication/13/37827/vstup-do-poetychnoji-majsternosti.html