Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.15
14:46
… жаским улюбленцем Сатурна,
що тричі збуджується ранком,
між вапнякового каміння
у необачності світанків,
у віддзеркаленні примарнім ,
неговіркого павутиння,
на лавах парків, у книгарнях,
між мурашиного сп’яніння …
що тричі збуджується ранком,
між вапнякового каміння
у необачності світанків,
у віддзеркаленні примарнім ,
неговіркого павутиння,
на лавах парків, у книгарнях,
між мурашиного сп’яніння …
2026.08.15
13:20
Так слово розпадається, мов замок.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.
Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.
Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.
2026.08.15
13:14
Ніколи не помиряться, їй Богу,
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –
2026.08.15
12:54
Чарівно бути жінкою твоєю:
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.
Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.
Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,
2026.08.15
10:22
Нова зоря над попелищем
Наступного ранку після перемоги Цезар і Клеопатра знову стояли на балконі палацу Брухейона. Війна закінчилася. Вона була повноправною царицею Єгипту, а три легіони під керівництвом Руфіо залишалися в місті як гарантія її влади.
2026.08.15
07:04
Серпня вічний почет
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.
2026.08.14
22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.
Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.
Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові
2026.08.14
18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
2026.08.14
17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
2026.08.14
13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
2026.08.14
12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
2026.08.14
12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
2026.08.14
11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
2026.08.14
11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу
Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав
2026.08.14
07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
2026.08.14
04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
НаЗаР КуЧеР (1985) /
Проза
Шарж. Себелюбство.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шарж. Себелюбство.
Погожий весняний день, чи ще холодний чи вже теплий не було ніякого значення це було його день народження ,народження первістка, народження Адама.
Символічно що він був від плоті і крові, від чоловіка і жінки ,від земного...І навіть небо не плакало і не раділо , був просто погожий весняний день...
Десь по обіді з’явилось на цей грішний світ нове життя ,нове серце грішно забилось і почало свій відлік до смерті...Криком почало ,символічно, що саме криком і плачем але це немає значення...
А світ жив своїм звичним життям, кожну хвилину тисячі народжувались та тисячі помирали і нікому не було діла до ще одного новонародженого ,хіба статистам ,акушерам ну і звичайно близьким і батькам...А жаль, жаль...
Надворі помітно посіріло ,неприємний вітерець дошкуляв перехожим та собакам які невеличкою зграєю повкладалися біля полового будинку і якщо вони можуть думати то точно думали про життя ,і ця думка зовсім їх не гріла судячи по очах, тих сумних-сумних очах, нікому не потрібних очах...
А він кричав і плакав у вікні прямо над зграєю тих собак, а їм не було до того ніякого діла, навіть не дратувало їх, вони думали про життя...Якщо звісно можуть думати...Про життя...
Все там було символічно, пологовий будинок, широка дорога далі школа, завод, цвинтар...а далі вузькою стежиною можна було вернути туди де він плакав і кричав, де лежали собаки, де все починало і закінчувало ставати символічним...Такий собі парадокс, та нікому не було до того діла а жаль, жаль...Так все чомусь починається а закінчується ще гірше але це немає значення...
Все немає особливого значення доки комусь не принесе радості чи біди, тоді все залежить від кількості тої
чи то радості ,чи то біди і кількості потерпілих...а жаль...жаль...
10.11.2005
Символічно що він був від плоті і крові, від чоловіка і жінки ,від земного...І навіть небо не плакало і не раділо , був просто погожий весняний день...
Десь по обіді з’явилось на цей грішний світ нове життя ,нове серце грішно забилось і почало свій відлік до смерті...Криком почало ,символічно, що саме криком і плачем але це немає значення...
А світ жив своїм звичним життям, кожну хвилину тисячі народжувались та тисячі помирали і нікому не було діла до ще одного новонародженого ,хіба статистам ,акушерам ну і звичайно близьким і батькам...А жаль, жаль...
Надворі помітно посіріло ,неприємний вітерець дошкуляв перехожим та собакам які невеличкою зграєю повкладалися біля полового будинку і якщо вони можуть думати то точно думали про життя ,і ця думка зовсім їх не гріла судячи по очах, тих сумних-сумних очах, нікому не потрібних очах...
А він кричав і плакав у вікні прямо над зграєю тих собак, а їм не було до того ніякого діла, навіть не дратувало їх, вони думали про життя...Якщо звісно можуть думати...Про життя...
Все там було символічно, пологовий будинок, широка дорога далі школа, завод, цвинтар...а далі вузькою стежиною можна було вернути туди де він плакав і кричав, де лежали собаки, де все починало і закінчувало ставати символічним...Такий собі парадокс, та нікому не було до того діла а жаль, жаль...Так все чомусь починається а закінчується ще гірше але це немає значення...
Все немає особливого значення доки комусь не принесе радості чи біди, тоді все залежить від кількості тої
чи то радості ,чи то біди і кількості потерпілих...а жаль...жаль...
10.11.2005
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
