Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
2026.03.31
16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
2026.03.31
16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м
2026.03.31
12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
2026.03.31
11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
2026.03.31
11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях
2026.03.31
06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
2026.03.31
02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
2026.03.31
01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку.
Носієві традиційних цінностей знесло дах.
Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо.
Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою.
Найлегше у підвищенні тис
2026.03.30
14:11
І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
2026.03.30
13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
НаЗаР КуЧеР (1985) /
Проза
Шарж. Себелюбство.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шарж. Себелюбство.
Погожий весняний день, чи ще холодний чи вже теплий не було ніякого значення це було його день народження ,народження первістка, народження Адама.
Символічно що він був від плоті і крові, від чоловіка і жінки ,від земного...І навіть небо не плакало і не раділо , був просто погожий весняний день...
Десь по обіді з’явилось на цей грішний світ нове життя ,нове серце грішно забилось і почало свій відлік до смерті...Криком почало ,символічно, що саме криком і плачем але це немає значення...
А світ жив своїм звичним життям, кожну хвилину тисячі народжувались та тисячі помирали і нікому не було діла до ще одного новонародженого ,хіба статистам ,акушерам ну і звичайно близьким і батькам...А жаль, жаль...
Надворі помітно посіріло ,неприємний вітерець дошкуляв перехожим та собакам які невеличкою зграєю повкладалися біля полового будинку і якщо вони можуть думати то точно думали про життя ,і ця думка зовсім їх не гріла судячи по очах, тих сумних-сумних очах, нікому не потрібних очах...
А він кричав і плакав у вікні прямо над зграєю тих собак, а їм не було до того ніякого діла, навіть не дратувало їх, вони думали про життя...Якщо звісно можуть думати...Про життя...
Все там було символічно, пологовий будинок, широка дорога далі школа, завод, цвинтар...а далі вузькою стежиною можна було вернути туди де він плакав і кричав, де лежали собаки, де все починало і закінчувало ставати символічним...Такий собі парадокс, та нікому не було до того діла а жаль, жаль...Так все чомусь починається а закінчується ще гірше але це немає значення...
Все немає особливого значення доки комусь не принесе радості чи біди, тоді все залежить від кількості тої
чи то радості ,чи то біди і кількості потерпілих...а жаль...жаль...
10.11.2005
Символічно що він був від плоті і крові, від чоловіка і жінки ,від земного...І навіть небо не плакало і не раділо , був просто погожий весняний день...
Десь по обіді з’явилось на цей грішний світ нове життя ,нове серце грішно забилось і почало свій відлік до смерті...Криком почало ,символічно, що саме криком і плачем але це немає значення...
А світ жив своїм звичним життям, кожну хвилину тисячі народжувались та тисячі помирали і нікому не було діла до ще одного новонародженого ,хіба статистам ,акушерам ну і звичайно близьким і батькам...А жаль, жаль...
Надворі помітно посіріло ,неприємний вітерець дошкуляв перехожим та собакам які невеличкою зграєю повкладалися біля полового будинку і якщо вони можуть думати то точно думали про життя ,і ця думка зовсім їх не гріла судячи по очах, тих сумних-сумних очах, нікому не потрібних очах...
А він кричав і плакав у вікні прямо над зграєю тих собак, а їм не було до того ніякого діла, навіть не дратувало їх, вони думали про життя...Якщо звісно можуть думати...Про життя...
Все там було символічно, пологовий будинок, широка дорога далі школа, завод, цвинтар...а далі вузькою стежиною можна було вернути туди де він плакав і кричав, де лежали собаки, де все починало і закінчувало ставати символічним...Такий собі парадокс, та нікому не було до того діла а жаль, жаль...Так все чомусь починається а закінчується ще гірше але це немає значення...
Все немає особливого значення доки комусь не принесе радості чи біди, тоді все залежить від кількості тої
чи то радості ,чи то біди і кількості потерпілих...а жаль...жаль...
10.11.2005
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
